Дата документу 24.03.2025 Справа № 332/631/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/631/24

Провадження №22-ц/807/425/25

Головуючий в 1-й інстанції – Марченко Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року                                         місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2024 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Біліченка Олега Олександровича до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивач особі представника – адвоката Біліченко Олега Олександровича звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 1985 року по 2019 рік вона працювала на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». 20.05.2019 року позивач звільнився з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії позивачу було встановлено професійний характер захворювання. За результатами огляду МСЕК проведеного 15.03.2021 року позивачу встановлено 70% втрати працездатності та ІІ групу інвалідності безстроково. Отримання позивачем професійного захворювання і як наслідок – групу інвалідності та втрату 70% працездатності призвело до фізичних та моральних страждань позивача. За таких підстав позивачка, просить суд, стягнути на її користь моральну шкоду внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом в розмірі 70000 гривень та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 гривень.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудні 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника адвоката Біліченка Олега Олександровича до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» моральну шкоду завдану ушкодженням здоров`я у розмірі 70000,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 700,00 гривень.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити витрати на правничу допомогу.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що матеріалами справи не доведено вини скаржника у заподіянні позивачу моральної шкоди, розмір моральної шкоди не підтверджено належними доказами. Заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає критеріям розумності і справедливості та безпідставно завищена. Окрім того, апелянт звернув увагу апеляційного суду на те, що під час всього періоду роботи на підприємстві від позивача жодних скарг на стан здоров`я не надходив, за результатами обов`язкових медичних оглядів позивачку визнано здоровою та придатною для роботи, що свідчить про навмисне приховання позивачкою погіршення стану здоров`я та втрату працездатності.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Біліченко О.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін та стягнути з Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 3000,00 грн.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЗМК «Запоріжсталь») з 24.04.1985 року по 20.05.2019 рік (33 роки 04 місяці 21 день) з яких 22 роки 02 місяці працювала у цеху в умовах впливу шкідливих факторів. 20.05.2019 року позивач звільнилась з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЗМК «Запоріжсталь») на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10-12).

Згідно Медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ ІМЕНІ Ю.І. КУНДІЄВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ» Клініка професійних захворювань (м. Київ) № 51/1252 від 27.12.2023 року позивачу встановлено професійні захворювання:, хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість У ст. (глухота за класифікацією Остапкович В. О. та Пономарьової Н.І., хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий і нижньодольовий пневмофіброз, ЛН - 2 ст. (а.с.14).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складеного за результатами проведеного розслідування 19.03.2020 року хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь», неякісного проведення медичного огляду в частині не проведення аудіометрії та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу за результатами медичного огляду та відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження хворим періодичних медичних оглядів. Згідно п.3.8 Колективного договору, прийнятого на конференції трудового колективу «Товариство не несе відповідальність за стійке погіршення стану здоров`я працівників, що спричинило втрату працездатності, в тому числі часткову, в результаті роботи понад установлений період в шкідливих і особливо шкідливих умовах праці, на посадах і професіях, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1. №2, затвердженими відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) - наявність на робочому місці машиніста насосних установок агломераційного цеху ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 шкідливих виробничих факторів: залізного агломерату - 8.94-16.51 мг/м3 при ГДК - 4.0 мг/м3; шуму з еквівалентним рівнем - 88.4-90.0 дБ «А» при ГДР -80 дВ «А» (а.с.15-20).

У відповідності до п.64 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №1232 (в редакції від 04.03.2016р.) Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві віднесення захворювання до професійного здійснюється відповідно до процедури встановлення зв`язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 14 та переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662.

У відповідності до п. 4 розділу ІІ Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662 хронічний бронхіт другої стадії (Код згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем (J44 J68.4) входить до вказаного переліку внаслідок роботи в роботи в рудниках, шахтах, відкритих кар`єрах, на збагачувальних та добувних фабриках гірничорудної та вугільної промисловості; видобуток, обробка нерудних порід і матеріалів, азбесту та інших силікатів, щебеню тощо; виробництво азбестоцементу та інших азбестовмісних матеріалів (труби, шифер, панелі, дошки фрикційні, азбестотекстильні та інші вироби), виробництво фарфоро-фаянсових, скляних виробів, виробництво та застосування коксу, сажі, графітів; металургійні та ливарні виробництва, машинобудування; металообробка: зварювальні роботи; розмелювання сипких матеріалів; виробництво, обробка пластмас, сільськогосподарські та інші види робіт з виділенням пилу, а також виробництва: валяльне, борошномельно-круп`яне, цукрове, первинна обробка бавовни, льону та інших луб`яних культур, а також інші види робіт, пов`язані з виділенням пилу.

Нейросенсорна приглухуватість (п.4 розділу ІІІ Переліку) (Код згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем (МКХ-10) Н903) входить до вказаного переліку внаслідок роботи пов`язаної з впливом інтенсивного виробничого шуму у промисловості, будівництві, сільському господарстві, на транспорті, телефонних станціях тощо.

Згідно з результатами огляду Медико-соціальної експертної комісії (довідка серії 12 ААВ № 092921 від 15.03.2021 року) ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності по профзахворюванню безстроково та протипоказано важку фізичну працю, стато - динамічні навантаження (а.с.29-30).

Згідно з результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (довідка серії АБ № 0042034 від 15.03.2021 року) ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності 70%, внаслідок професійного захворювання безстроково (а.с.31-34).

Згідно з індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 836 від 06.04.2023 року ОСОБА_1 потребує стаціонарного та амбулаторного лікування (а.с.49-52).

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача, де під час виконання нею трудових обов`язків отримала інвалідність внаслідок професійного захворювання, у зв`язку з чим за висновком МСЕК від 15.03.2021 року їй встановлено ІІ групу інвалідності безстроково зі втратою професійної працездатності 70%, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється представником відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено спричинення моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я під час виконання трудових обов`язків, відповідальність за що покладається на відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь». Виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в загальному розмірі 70 000,00 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратила професійну працездатність у загальному розмірі 70%, її визнано особою з інвалідністю другої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, вона періодично проходить лікування, позбавлена можливості у повній мірі реалізувати своє право на працю, повинна докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичних та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз`яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати нею професійної працездатності, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі неможливість такого повного відновлення.

Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу сума у 70 000,00 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу стягнутих на користь позивача, то слід зазначити наступне.

Як встановив суд першої інстанції, в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримувала правову допомогу адвоката Біліченко О.О. та сплатила за це в загальній сумі 10000,00 гривень. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, спеціалізації адвоката у такій категорії спорів, з урахуванням кількості представлення ним інтересів позивачів в аналогічних позовах, а також враховуючи доводи заяви відповідача, щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 8000,00 гривень. Таким чином, під час ухвалення рішення, судом першої інстанції в повній мірі були враховані доводи відповідача, щодо зменшення розміру стягуваних витрат на правничу допомогу. Нових доводів з цього приводу апеляційна скарга не містить і суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для додаткового зменшення вказаних витрат.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу надану під час апеляційного провадження у розмірі 3000,00 грн., то колегія суддів виходить з доведеності факту надання таких послуг, що підтверджується актом приймання виконаних робіт/послуг №2 від 13.01.2025 р., квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 13.01.2025р. на суму 3000,00 грн., матеріалами справи, які містять відзив на апеляційну скаргу. Між тим, враховуючи категорію справи, розгляд апеляційної скарги в спрощеному провадженні, характер і обсяг виконаної адвокатом роботи, клопотання сторони відповідача щодо зменшення розміру таких витрат, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ЄДРПОУ 00191230 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені нею витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 24 березня  2025 року.

Головуючий, суддя-доповідач:                                        С. В. Кухар

Судді:                                                                        Е.А.Онищенко

                                                                               Д.А. Трофимова