Справа № 147/37/25

Провадження № 2/147/143/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 березня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Почкіної О.М.,

із участю секретаря судового засідання Бабчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  розірвання  шлюбу- 

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею  та ОСОБА_2 , зареєстрований 31.03.2022 у виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області..

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 31.03.2022 вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який вони зареєстрували у виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області). Від шлюбу сторони спільних дітей не мають. Близько п`яти місяців сторони спільно не проживають, подружні обов`язки не виконують, спільне господарство не ведуть. Неодноразово сторони намагалися вирішити сімейні проблеми, але безрезультатно, в сімейних стосунках нічого не змінилося. У зв`язку з цим зазначає, що збереження сім`ї є неможливим, тому просить шлюб розірвати, та зазначає, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.01.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, судом вживалися заходи для повідомлення його про час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за місцем реєстрації, однак судові повістки про призначення судового засідання повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В прохальній частині позовної заяви просила суд розгляд справи проводити без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечує. Крім того, через канцелярію суду 26.02.2025 представником позивачки було подано клопотання, в якому зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просила суд проводити розгляд справи без її участі та участі позивача.

Відповідач у судові засідання, які відбулися 11.02.2025, 05.03.2025, 25.03.2025 не з`явився, відзиву та будь-яких клопотань не подав. Судом вживалися заходи для повідомлення його про час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак судові повістки про призначення судового засідання повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також за наявним в матеріалах справи номером телефона, скеровувалася телефонограма, однак повідомити відповідача про час та місце розгляду справи не вдалося з незалежних від суду причин. Оскільки, отримана судом  інформація не дала можливості  встановити зареєстроване у встановленому  законом порядку місце проживання (перебування)  відповідача,  тому судом  вживалися заходи  для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом здійснення виклику відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України з моменту опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2022 року у справі № 0417/2-4308/2011 (провадження № 61-12162св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/72370/17 (провадження № 61-17265св20), якщо судом було встановлено, що зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме, то оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України є належним способом повідомлення про час та місце розгляд справи.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 8  ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31 березня 2022 року зареєстрували шлюб у у виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, про що 31 березня 2022 року складено відповідний актовий запис за №34, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим виконавчим комітетом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області 31.03.2022 (а.с.8).

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивачка в позовній заяві вказала, що шлюбні відносини припинені, спільного господарства подружжя не веде, спільних дітей немає.

З огляду на викладене, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

       За таких обставин суд дійшов висновку, що сім`я сторін по справі розпалася і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їх спільної дитини. За таких обставин, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції №0039-3707-4319-1735 від 10.01.2025 позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір в розмірі 1211,20.

У відповідності до ст.  141 ЦПК України сплачений позивачкою судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача у користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 247, 259, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  розірвання  шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 31.03.2022 у виконавчому комітеті Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, актовий запис №34.

  Стягнути з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач може  оскаржити  заочне  рішення в загальному порядку,  встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса останнього відомого місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

    Суддя О.М. Почкіна