ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/24338/24

провадження № 2-а/753/305/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - Бобошка О.П., відповідача Прокопенка О.М. , розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Прокопенка Олександра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Прокопенка Олександра Миколайовича про скасування постанови серії ЕНА № 3592581 від 03 грудя 2024 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не погоджується з правопорушенням, оскільки зі сторони інспектора були порушені його права, а саме: поліцейський повинен був його ознайомити з правопорушенням та розглядати справу в його присутності, чого не зробив, забрав особистий телефон, не дав змоги зв`язатися з адвокатом, незаконно хотів посадити в поліцейську машину, під час чого вдарив кулаком в губу та розбив її, чим наніс тілесні пошкодження; інспектор не виконав Закон про поліцію пункт 18.3 та не представився, інспектор не виконав Закон про поліцію стаття 35 та не назвав причину зупинки, витребував його права без законних на це підстав.

З урахуванням уточнень до позовної заяви, позивач також вказує, що він рухався відповідно до Правил дорожнього руху та з урахуванням дорожньої ситуації, на момент винесення постанови йому не було надано жодних доказів правопорушення. Окрім того, відповідно до п. 9.4 Правил дорожнього руху, подання сигналу про зміну напрямку руху може здійснюватися не тільки покажчиками повороту, а й жестом руки, а тому вважає, що відсутні достатні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Також вважає, що постанова підлягає скасуванню через відсутність належного розгляду справи в його присутності та ненадання можливості скористатися правовою допомогою відповідно до ст. 268 КУпАП, відсутність належного обґрунтування постанови та доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, недотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію» (ст. 18.3, ст. 35). Крім цього зазначає, що відео знімалось на відеореєстратор Dash Cam LF10, є сумніви щодо достовірності цих даних, а тому потрібно перевірити, що цей відеореєстратор знаходиться на балансі у Патрульної поліції та сертифікацію такого пристрою.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2024 року позовну заяву передано для розгляду судді Якусику О.В.

18 грудня 2024 року від позивача надійшло заява про уточнення позовних вимог з копією постанови.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху.

24 лютого 2025 року на виконання вимог вказаної ували суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 10 березня 2024 року.

07 берез 2024 року Департамент патрульної поліції подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач вказує, що водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при розвороті, а тому відповідно до п. 1 та п. 3 ст. 35 Закону була здійснена зупинка транспортного засобу. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн 00 коп., після чого позивача було ознайомлено з винесеною постановою та повідомлено йому порядок її оскарження, наслідки її невиконання.

Відповідач наголошує, що згідно із ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Щодо обставин справи відповідач повідомив, що 03 грудня 2024 року екіпажем «Рубін - 0201», приблизно о 02 год. 36 хв. було помічено, як по вулиці Ревуцького, буд. 40 Г, водій на авто Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_1 , не виконував вимогу про зупинку подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольору зі звуковою сиреною екіпажом «Рубін - 0204», чим порушував пункт 2.4 ПДР України.

Було прийнято рішення про допомогу екіпажу «Рубін - 0204» щодо зупинки вищевказаного автомобіля шляхом зупинки та подальшого блокування транспортного засобу відповідно до пункту 1 і 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Під час переслідування транспортного засобу водій агресивно маневрував, наражав на невиправдану небезпеку себе і оточуючих, не вмикав покажчики поворотів відповідного напрямку, чим порушував пункт 9.2.б) ПДР України, явно суттєво перевищував максимально допустиму швидкість, що зафіксовано на відеозаписі з автомобільного відеореєстратора, а також продовжував не виконувати вимогу про зупинку транспортного засобу, чим порушував пункт 2.4 ПДР України, при цьому порушуючи правила дорожнього руху, а саме п. 9.2 б не увімкнення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Переслідуваний транспортний засіб по вулиці Вишняківська, буд. 10 був зупинений шляхом блокування бортом службового транспортного засобу Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), разом з Toyota Corolla номерний знак НОМЕР_6 (на синьому фоні), оголошено, яка справа розглядається, з зазначенням санкції статті, у зв`язку з порушеним пунктом правил дорожнього руху, також водієві було роз`яснено його права та обов`язки згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, статтями 55, 56, 59 та 63 Конституції України, а також повідомлено про необхідність складання протоколу за порушення пункту 2.4 ПДР України зі сторони водія.

Під час вимоги пред`явити документи, які зазначені в пункті 2.1 ПДР України, водій увімкнув застосунок «ДІЯ» і надав посвідчення водія в електронному вигляді на ім`я - ОСОБА_1 (НОМЕР_5 ), а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу пред`явив у формі пластикового документа. В цей момент було помічено посвідчення водія пластикового зразка, а тому у зв`язку з тим, що водієм вчинено порушення частини першої статі 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке відповідно до цього ж Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поліцейський тимчасово вилучив посвідчення водія до набрання законної сили постановою по справі про адміністративне правопорушення, шляхом реалізації статі 34 Закону України «Про Національну поліцію».

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2025 р. у справі № 753/24281/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 гривень.

Відповідач вказує, що оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП, під час розгляду справи поліцейський не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.

17 березня 2025 року позивач подав відповідь на відзив, у якій вказав, що у цій справі поліцейський не представився, не пояснив конкретну причину зупинки, не надав докази на місці, закрився у службовому автомобілі та оформив постанову без роз`яснення обставин; поліцейський не надав відеозапис порушення під час зупинки та заявив, що докази можна буде переглянути лише в суді.

Також позивач вказує, що поліцейські винесли дві окремі постанови: за ч. 2 ст. 122 КУпАП (невключення покажчика повороту) та за ст. 122-2 КУпАП (невиконання вимоги про зупинку), натомість відповідно до ст. 36 КУпАП, якщо одна особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, покарання накладається за найбільш серйозне правопорушення.

Крім цього наголошує, що відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, а тому строк у три місяці закінчився 03 березня 2025 року.

Позивач зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» фото- та відеофіксація правопорушень повинна здійснюватися виключно на технічні засоби, що перебувають на балансі МВС України та мають відповідну сертифікацію, а тому просив визнати відеозапис неналежним доказом. Окремо акцентує на тому, що відповідно до відеозапису, автомобіль знаходиться на значній відстані (500 м), що унеможливлює точну ідентифікацію і відеозапис не показує, чи подавав водій сигнал рукою, що передбачено п. 9.4 ПДР як альтернатива покажчику повороту.

Узагальнюючі наведені доводи позивач стверджує, що поліцейський порушив процедуру зупинки, докази не були пред`явлені на місці, що порушує його право на захист, було неправомірно застосовані дві статті КУпАП замість однієї, а строки притягнення до відповідальності закінчилися, що є підставою для закриття справи, поліцейський використовував особистий відеореєстратор, що робить відео недопустимим доказом, а саме відео не містить чіткої фіксації правопорушення.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановив суд, постановою інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Прокопенка Олександра Миколайовича від 03 грудня 2023 року серії ЕНА № 3592581 до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Зі змісту постанови слідує, що 03 грудня 2021 року о 02 год. 36 хв. в місті Києві, по вул. Вишняківська, 10 водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ Toyota Prius, ДНЗ НОМЕР_1 , вуд вул. Ревуцького, буд. 40 до вул. Вишнякіська, буд. 10 не вмикав показники поворотів під час перестроювання і під час повороту, сим порушив а. 9.2б ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У пункті 7 постанови зазначено, що до нею додаються: відео за запитом 473510 і відео з відеореєстратора Dash Cam LF10.

Позивач, вважаючи винесену постанову про адміністративне правопорушення, примусову евакуацію та утримання належного йому на праві власності автомобіля протиправними, звернувся із вказаним позовом до суду.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.

Відповідно до підпунктів а, ґ) пункту 9.1 ПДР України увімкнення сигналів, що подаються світловими покажчиками повороту, та аварійної сигналізації відноситься до попереджувальних сигналів. При цьому пунктом 9.2 цих Правил встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, перед перестроюванням та поворотом не увімкнув світловий показчик повороту.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Тобто, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за обставин, викладених у оскаржуваній постанові, підтверджується наданим відповідачем відеозаписом з відеореєстратора Dash Cam LF10, посилання на який міститься у цій постанові.

Дослідивши вказаний відеозапис суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час руху не вмикав показчики поворотів під час перестроювання і під час повороту.

Доводи позивача, що автомобіль знаходиться на значній відстані, що унеможливлює точну ідентифікацію, а відео не містить чіткої фіксації правопорушення суд вважає безпідставними, оскільки з відеозапису чітко видно спрацювання світлових покажчиків під час гальмування позивача та відсутність будь-яких інших змін у роботі освітлювальних приладів автомобіля, що дало б змогу припустити увімкнення ним покажчика правового повороту. Щодо доводів позивача про неможливість точної ідентифікації, суд зазначає, що факт керування позивачем цим транспортним засобом у вказаний час і місці підтверджується, крім наданих відповідачем відеозаписів з відеореєстратора та нагрудної камери поліцейського, які відтворюють послідовність подій переслідування позивача, його зупиники та розгляду справи про адміністративне правопорушення, також постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року у справі № 753/24281/24, якою за вказаних обставин ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 гривень.

Твердження позивача про те, що відеозапис не показує, чи подавав водій сигнал рукою, що передбачено п. 9.4 ПДР як альтернатива покажчику повороту, суд також вважає безпідставними, оскільки позивач не надав доказів його дій відповідно до вказаного пункту ПДР, натомість пункт 9.3. ПДР передбачає подання сигналів руху рукою виключно у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту, про що позивач не зазначав як під час складання постанови, так і під час розгляду справи судом.

Суд відхиляє також і доводи позивача про те, що відеореєстратор, яким зафіксовано порушення, не перебуває на балансі МВС України, оскільки відповідно до положень абз. 8 частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні, а згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення і які встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису статтею. За таких обставин поліцейський при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності міг використовувати інформацію з відеореєстратора Dash Cam LF10, посилання на який міститься у оскаржуваній постанові.

Отже, за встановлених обставин в діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а дії інспектора ДПП щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності були правомірними.

Інші доводи позивача щодо порушення процедури зупинки, порушення його права на захист, спростовуються наданими відповідачем відеозаписами з нагрудної камери поліцейського і постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2025 року у справі № 753/24281/24, а його посилання на неправомірне застосування двох статей КУпАП замість однієї та щодо закінчення строків притягнення до відповідальності ґрунтуються на помилковому розумінні положень статей 36, 38 КУпАП. Твердження ж позивача, що поліцейський забрав особистий телефон та не дав змоги зв`язатися з адвокатом спростовується відеозаписами, зробленими позивачем на його телефон і наданими до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази та пояснення сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена на підставі та в межах повноважень наданих Департаменту патрульної поліції, у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому є законною і не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-245, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Прокопенка Олександра Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код 40108646).

Відповідач: інспектор 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Прокопенко Олександр Миколайович (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Якусик