ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19871/22

Провадження № 11-кп/820/167/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

головуючої – судді                 ОСОБА_1 ,

суддів:                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                         ОСОБА_4 ,

за участю прокурора                 ОСОБА_5 ,

захисника                         ОСОБА_6

обвинуваченого                         ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2023 року у кримінальному провадженні №12022240000000135, внесеномудо ЄРДР 05 квітня 2022 року стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого 27 січня 2022 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ст.189 ч.2, ст.185 ч.1, ст.357 ч.3, ст.357 ч.1, ст.361, ст.70 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі в порядку ст. 75 КК України з випробуванням на 3 роки;

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2022 року скасовано в частині призначеного покарання. За ст.189 ч.2, ст.185 ч.1, ст.357 ч.3, ст.357 ч.1, ст.361, ст.70 ч.1 КК України призначено покарання в виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.149 ч.2 КК України, та засуджено до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.

На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, більш суворим покаранням, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду від 26 грудня 2023 року, остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку м. Одеса, громадянку України, жительку АДРЕСА_2 , раніше судиму 04 жовтня 2021 року Хмельницьким міськрайонним судом за ст.185 ч.1, ст.357 ч.1, ст.70 ч.1 КК України до громадських робіт строком 80 годин,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.149 ч.2 КК України, та призначено їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України від відбування цього покарання її звільнено з випробовуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст.76 ч.1 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

в с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_7 у квітні 2022 року за попередньою змовою із своєю дружиною ОСОБА_8 , маючи на меті незаконне збагачення, вирішили завербувати декілька соціально незахищених осіб, використовуючи їх уразливий стан, викликаний тяжкими особистими та сімейними обставинами, та передати цих осіб для подальшої трудової експлуатації у вигляді заняття жебрацтвом, з чого отримувати грошову винагороду.

Упродовж квітня-травня 2022 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, дату та час, скориставшись уразливим станом знайомих їм: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , викликаному тяжкими особистими та сімейними обставинами вказаних осіб, а також їх скрутним матеріальним становищем, шляхом обману, який полягав у неправдивих обіцянках працевлаштувати останніх, завербували їх з метою подальшої експлуатації у вигляді зайняття жебрацтвом.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 14 травня 2022 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання у кв. АДРЕСА_3 , під час зустрічі із особою зі зміненими анкетними даними ОСОБА_12 , який залучений працівниками поліції для проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, з корисливих мотивів запропонували останньому незаконно передати йому трьох осіб, з метою подальшої експлуатації у вигляді зайняття жебрацтвом на території міста Львова, на період одного місяця, за грошову винагороду в розмірі 32000 грн., при цьому забажали отримати частину із вказаної грошової суми, а саме 10 000 грн. як завдаток, а решту суми грошових коштів – 22 000 грн. безпосередньо при передачі вказаних осіб.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, 23 травня 2022 року близько 19 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання, за вказаною адресою, під час чергової зустрічі із ОСОБА_12 підтвердили готовність здійснити незаконну передачу йому трьох осіб, з метою їх подальшої трудової експлуатації у зайнятті жебрацтвом, та відповідно до попередньої домовленості отримали від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 10 000 грн. як завдаток. При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили ОСОБА_12 , що трьох осіб передадуть йому при наступній зустрічі, за умови сплати останнім решти обумовленої суми грошових коштів у розмірі 22 000 грн.

01 червня 2022 року близько 12 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого проживання у кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання грошових коштів за незаконну передачу вищевказаних осіб для трудової експлуатації у вигляді заняття жебрацтвом, діючи з корисливих мотивів, передали особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_12 трьох осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для подальшої трудової експлуатації у вигляді заняття жебрацтвом на території міста Львова, за що отримали від нього решту раніше обумовленої грошової винагороди в розмірі 22 000 грн.

Висновки прийнятого рішення, викладені у вироку суду першої інстанції.

Суд першої інстанції кваліфікував дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як торгівля людьми, тобто вербування та передача трьох людей, вчинених з метою експлуатації, з використанням обману та їх уразливого стану, за попередньою змовою групою осіб та кваліфікував їх дії за ст.149 ч. 2 КК України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити йому за ст.149 ч.2 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 27 січня 2022 року остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Стверджує, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання не в повній мірі враховано те, що обвинувачений вину у вчиненні злочину не визнав, що можна розцінити як його намагання уникнути кримінальної відповідальності, приховав факти, які свідчать про вчинення ним злочину, та після вироку суду від 27.01.2022 року знову вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, а отже на шлях виправлення не став.

Звертає увагу суду і на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 149 ч.2 КК України, за яким ОСОБА_7 визнано винуватим, вчинено останнім протягом квітня-червня 2022 року, тобто після постановлення вироку Хмельницького міськрайонного суду від 27.01.2022 року та до вироку Хмельницького апеляційного суду від 02.11.2022 року.

Таким чином, на його думку, при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання, слід застосовувати ст. 71 КК України, яка регулює правила призначення покарань за сукупністю вироків, оскільки злочин вчинено обвинуваченим після постановлення попереднього обвинувального вироку.

За таких обставин, прокурор вважає, що застосування судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання за правилами ст. 70 ч.4 КК України є невірним та свідчить про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування судового рішення апеляційним судом.

Узагальнені доводи учасників апеляційного перегляду провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення за таких підстав.

Мотиви суду з посиланням на норми кримінального та процесуального закону.

У відповідності до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції в частині встановлених фактичних обставин справи та доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ст. 149 ч.2 КК України, ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються,  а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряється.

Перевіряючи доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 через м`якість, колегія суддів вважає їх слушними та враховує наступне.

Відповідно до ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

З положень, визначених в ст. 50 КК України, за якою покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, за якою суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами обвинувачення, колегія суддів виходить з позиції ЄСПЛ, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ застосовується як джерело права.

У справі Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.05 року суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти Росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези Суду, щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вимоги місцевим судом були дотримані не в повній мірі.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції  врахував, що ОСОБА_7 за положеннями ст. 12 КК України вчинив особливо тяжкий умисний злочин, вину у скоєному не визнав та характеризується посередньо.

У якості обставин, що обтяжують обвинуваченому ОСОБА_7 покарання згідно ст. 67 КК України суд визнав вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній залежності від винного (по епізоду щодо вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_10 )

Врахувавши дані обставини, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а отже йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним та достатнім для його виправлення, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, міра покарання, призначена ОСОБА_7 не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

При призначенні ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є згідно ст. 12 КК України є умисним особливо тяжким, вчинене проти честі, гідності та волі особи, конкретні обставини його вчинення і наслідки, а також відомості про особу винного, який раніше судимий (а.п.107 т.2).

Також колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо (а.п.116 т.2); за повідомленнями КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» перебуває під спостереженням: лікаря-нарколога з 2013 року з приводу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (а.п. 115 т.2); лікаря-психіатра з 2019 року з діагнозом: змішаний тривожно-депресивний розлад) (а.п. 113 т.2); відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №226 від 22.06.2022 року ОСОБА_7  на період вчинення інкримінованих йому злочинів та у теперішній час виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, проте він міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.п.121-125 т.2).

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 згідно ст. 66 КК України колегією суддів не встановлено.

Обставиною, що обтяжує обвинуваченому покарання згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній залежності від винного, по епізоду щодо вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_10 . Колегією суддів також враховує досудову доповідь, згідно якої ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення визнається як високий (а.п.57-58 т.1).

Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_7 після попереднього вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2022 року, яким був засуджений за умисні кримінальні правопорушення, тобто, менш, ніж через три місяці, знову вчинив новий злочин, який є особливо тяжким, що підтверджує його небажання стати на шлях виправлення.

За таких обставин, враховуючи апеляційні вимоги прокурора, колегія судів вважає доцільним призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у середньому розмірі санкції ст. 149 ч.2 КК України з конфіскацією майна, крім житла, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Колегія суддів погоджується із апеляційними вимогами прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність,  в частині застосування судомст. 70 ч.4 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів та виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 409 ч.1 п.4 КПК України підставою для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом закону, який не підлягав застосуванню.

Колегією суддів встановлено, що вироком Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2022 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.189 ч.2, ст.185 ч.1, ст.357 ч.3, ст.357 ч.1, ст.361 КК України, та призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням та призначено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, за яким останньому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна (а.п.11-18 т.4).

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.149 ч.2 КК України, за яким ОСОБА_7 визнано винуватим за останнім вироком, вчинено ним упродовж квітня-червня 2022 року, тобто після вироку Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2022 року та до вироку Хмельницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року.

Відповідно до ст.71 ч.1 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків). Отже, законодавець чітко визначив момент у часі, що розмежовує ці два правила: це постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили.

Правило призначення покарання за сукупністю вироків є більш суворим, ніж за сукупністю кримінальних правопорушень.

Визначення законодавцем більш суворих правил призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, ніж за сукупністю кримінальних правопорушень, обумовлено саме фактом вчинення нового кримінального правопорушення (нових кримінальних правопорушень) після постановлення попереднього вироку, тобто, після того, як цю особу вже було засуджено за інше кримінальне правопорушення (інші кримінальні правопорушення), але вона не зробила висновків зі своєї попередньої протиправної поведінки та факту її засудження, а навпаки продовжила злочинну діяльність, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

Призначення остаточного покарання має відбуватися за правилами, передбаченими ст.71 КК України, якщо кримінальне правопорушення вчинено після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили. При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або через необхідність призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст.71 КК України, оскільки в такому разі апеляційний суд фактично лише посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально, а не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень і не скасовує вирок у цій частині.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, застосування судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання із застосуванням правил, передбачених ст.70 ч.4 КК України, є невірним та свідчить про неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню, що згідно ст. 413 ч.1 п.2 КПК України є підставою для скасування рішення суду апеляційним судом.

У підсумку, колегія суддів, дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_7 через м`якість та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ст.420 ч.1 п.2 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Також колегія суддів виходить з того, що обвинуваченому ОСОБА_7 , слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 01 червня 2022 року по 11 березня 2024 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Попереднє ув`язнення застосовується до особи у межах того кримінального провадження, за яким її обвинувачують.

Вказана позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 04 червня 2024 року (справа №523/11745/22), відповідно до якого не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув`язнення може бути зараховано відповідно статті 72 частини 5 КК України, такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи застосовано попереднє ув`язнення.

Як вбачається із матеріалів провадження, 01.06.2022 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.п.93-94 т.2), 03.06.2022 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні №12022240000000135, який в подальшому неодноразово продовжувався (а.п. 146-147 т.2, 163-164 т.2), востаннє ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23.09.2022 року - до 20.11.2022 року (а.п.50 т.1). Ухвалою суду від 04.11.2022 року ОСОБА_7 залишено в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» у зв`язку з розглядом у суді даного кримінального провадження (а.п.87 т.1).

За таких обставин, враховуючи те, що у даному кримінальну провадженні до ОСОБА_7 застосовувалось попереднє ув`язнення, тому, на переконання колегії суддів, такий період підлягає зарахуванню обвинуваченому у строк відбуття ним покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно ОСОБА_7 в строк покарання підлягає зарахуванню строк його попереднього ув`язнення з дня затримання з 01.06.22 року до дня набрання вироком законної сили на підставі вироку Хмельницького апеляційного суду по 11.03.24 року та після скасування попередніх судових рішень постановою Касаційного кримінального суду від 05.12.24 року по 24.03.25 року.

Строк з 12.03.24 року по 04.12.24 року слід враховувати ОСОБА_7 як строк відбуття покарання.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок суду першої інстанції в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання – скасуванню з ухваленням вироку апеляційним судом в порядку ст. 420 КПК України.

Керуючись ст.ст.407, 409, 418, 420, 615 ч.15 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

ОСОБА_7 за ст. 149 ч.2 КК України, призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.

Відповідно до ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2022 року остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 24 березня 2025 року.

Зарахувати ОСОБА_7   у строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення з 01 червня 2022 року по 11 березня 2024 року включно та з 5 грудня 2024 року по 24 березня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк з 12.03.24 року по 04.12.24 року слід враховувати ОСОБА_7 як строк відбуття покарання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржений протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду, а особою, що тримається під вартою протягом цього строку з дня отримання копії вироку.

       Судді:

        ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                 ОСОБА_3