Справа № 681/1543/24

Провадження 2/681/145/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонному цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») в особі директора Сердійчука Я.Я звернулося в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_2 та просить:

- стягнути з відповідача заборгованість за договорами № 555163321848 від 26.12.2021 та №3233257 від 05.10.2022 у розмірі 37154,60 грн;

- стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

- стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 05.01.2022 товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та відповідачка уклали кредитний договір №3233257 (далі - Договір), право вимоги за яким на підставі Договору факторингу № 24-07/2024 від 24.07.2024 (Договір факторингу №1), укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло до цього товариства.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26908,00 грн, з яких: 11500,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 14568,00 грн - загальна заборгованість за відсотками, 840,00 грн - заборгованість за комісіями.

Окрім того, вказує, що 26.12.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ») та відповідачка уклали договір позики № 555163321848 (далі - Договір позики), право вимоги за яким на підставі Договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 (далі - Договір факторингу №2), укладеного між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло до цього товариства.

Вважає, що відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №1, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26908,00 грн, з яких: 11500,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 14568,00 грн - загальна заборгованість за відсотками; 840 грн - заборгованість за комісіями.

Також вказує, що відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №2, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10246,60 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 6246,60 грн - загальна заборгованість за відсотками.

Оскільки відповідачка в добровільному порядку не виконала своїх зобов`язань за указаними вище договорами, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав, та просить стягнути з відповідачки заборгованість за цими договорами в сумі 37154,60 грн.

Відповідачці копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 16.01.2025 за її зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним в позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштові конверти повернулись на адресу суду з відміткою відділення Укрпошти, що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позов не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію позовної заяви з додатками відповідачці направлено позивачем цінним листом 26.12.2024 (а.с. 66, зворот).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, до позовної заяви позивач долучив Договір в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (а.с. 31-35).

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3, п. 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12000,00 грн, кредит надається строком на 30 днів з 05.01.2022 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 04.02.2022.

Проценти за користування кредитом становлять: 3168,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. (п. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору (п. 2.2.1 Договору).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору (п. 2.2.2 Договору).

При цьому п. 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).

Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.

Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора F71802, який 05.01.2022 направлений ТОВ «МІЛОАН» на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 46). Факт перерахування грошових коштів 05.01.2022 за договором № 3233257 на суму 12000 на карту «MONOBANK» НОМЕР_2 підтверджено на підставі довідки від 13.11.2024, виданої ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» (а.с. 46 зворот).

При цьому, 24.07.2024 укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором (а.с. 56-61).

Згідно з умовами Договору факторингу №1 ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання за якою настав, або виникне в майбутньому на суму 28094757,31 грн, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «МІЛОАН», і стає новим кредитором за договором про споживчий кредит, раніше укладеному між ТОВ «МІЛОАН» і боржниками (п. 2.1 Договору).

Позивач надав суду витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №1 (а.с. 62 зворот, 63), згідно з яким набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором. Загальна сума заборгованості за кредитом 26908,00 грн, з яких: 11500,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 14568,00 грн - заборгованість за відсотками, 840,00 грн - заборгованість за комісіями.

Аналогічна сума заборгованості відображена в розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Мілоан» (а.с. 47, зворот).

Також, 26.12.2021 ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІНА КОМПАНІЯ» та відповідачка уклали Договір позики в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (а.с. 18-20).

Згідно з п. 1.1 Договору позики на підставі Заявки на позику від 26.12.2021, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець надає позичку на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 4000,00 грн, які у випадку проведення пролонгації/реструктуризації заборгованості направляються на погашення заборгованості за Договором позики, укладеного між сторонами, на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п. 1.1.1, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань.

У п. 1.1.1 Договору позики сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Підпунктом пункту 1.1.1.1 Договору позики, встановлено, що знижена процентна ставка загальна на період, що перевищує пільговий період, 1,53 % на день від суми позики у межах строку надання позики, зазначеного у пункті 1.1. Договору позики, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідує за датою закінчення такого строку.

Окрім того, у пункті 1.1.1.2 встановлено стандарту процентну ставку - фіксовану 2,60 % за день від суми позики, яка застосовується у межах строку надання позики зазначеного у п. 1.1 Договору позики, якщо позичальник не виконав умови зазначені у п. 1.1.1.1 для застосування заниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно з пунктом 2.2 Договору позики датою надання позики є дата списання грошових коштів з поточного рахунку позичкодавця на банківський картковий рахунок позичальника.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору позики визначено, що позичальник здійснює повернення позики й сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіка платежів. Нарахування процентів за Договором позики здійснюється за процентною ставкою відповідно до п. 1.1.1 на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти нараховуються щоденно починаючи з дня надання позики.

Указаний вище договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 8719, який 26.12.2021 направлений ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 43). Факт перерахування грошових коштів 26.12.2021 за договором № 3233257 на суму 4000,00 на карту «MONOBANK» 444111ххххх6489 підтверджено на підставі довідки від 13.11.2024, виданої ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с. 43 зворот). Факт належності відповідачці указаної вище картки підтверджено довідкою ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (а.с. 44).

Надалі,18.12.2023 укладено Договір факторингу №2, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором (а.с. 50-52).

Згідно з Договором факторингу №2 ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату своє право грошової вимоги у сумі 113637981,90 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» і боржником (п. 2.1).

Позивач надав суду витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №2 (а.с. 53 зворот, 54), згідно з яким ТОВ ««ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором. Загальна сума заборгованості за кредитом 10246,60 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 6246,60 грн - заборгованість за відсотками.

Аналогічна сума заборгованості відображена в розрахунку заборгованості складеного ТОВ ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (а.с. 44 зворот, 45).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді відбулось. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених у справі доказів зроблено наступні висновки щодо обґрунтованості позовних вимог за Договором, право вимоги за яким набуло ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Договором факторингу № 1.

Установлено, що 05.01.2022 між відповідачкою та ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 12000,00 грн, який вона зобов`язувалась повернути та сплатити відсотки за користування ним на визначених у кредитному договорі умовах.

Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були у строк визначений договором, а саме 04.02.2022.

Первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» згідно з Договором факторингу №1.

Тому ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», як правонаступник та новий кредитор, мав право вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за укладеним ним Договором.

Так, судом установлено, що суми нарахованих позивачем тіла кредиту за Договором та відсотків є правильними.

Так, згідно з Договором кредит у сумі 12000,00 грн надано відповідачу строком на 30 днів до 04.02.2022.

При цьому п. 2.3. Договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження, вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1).

Пунктом п. 2.3.1.2 Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови й строк нарахування відсотків за користування кредитом.

За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом, з 05.02.2022 відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.

Так, з розрахунку заборгованості за Договором, складеного ТОВ «МІЛОАН» (а.с. 47, зворот), встановлено, що відповідачці у період з 06.01.2022 по 04.02.2022 (30 днів користування кредитом), указаним вище підприємством нараховані 3168,00 грн за ставкою - 0,88 відсотка від тіла кредиту (105,60 грн в день).

Надалі, відповідачка продовжила користувалась указаними вище коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично на 60 днів у період з 05.02.2022 по 05.04.2022, що відповідає п. 2.3.1.2 договору. Разом з тим, ТОВ «МІЛОАН» скористалось своїм правом щодо нарахування відсотків до 24.02.2022 (20 днів) за стандартною ставкою - 5 % від залишку тіла кредиту (600,00 грн в день) на суму 12000 грн.

Загалом у зазначений вище період, а саме з 06.01.2022 по 24.02.2022 ТОВ «МІЛОАН» нараховані 15168,00 грн відсотків, з яких відповідачка сплатила 600,00 грн. Тому сума не сплачених відповідачем відсотків становить 14568,00 грн, які вказані цим товариством в розрахунку.

Таким чином, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 Договору щодо порядку та строку кредитування (30 днів), п.п. 2.2-2.4 Договору щодо пролонгації (60 + 60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався 05.01.2022 та закінчився 24.02.2022, а тому сума нарахованих відсотків за користуванням кредиту відповідає умовам Договору.

Також судом установлено, що 19.07.2022 відповідачка сплатила частину тіла кредиту в сумі 500,00 грн, а тому несплачена сума цієї частини заборгованості становить 11500,00 грн, що відповідає позовним вимогам.

У пунктах 1.5, 1.5.1, 2.2.1, 2.3.1.1, 2.4.1, 2.4.3 Договору, укладеного між відповідачкою та ТОВ «МІЛОАН» містяться умови про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту.

Аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг ТОВ «МІЛОАН», які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідний правовий висновок щодо нарахування комісії за аналогічним договором ТОВ «МІЛОАН» викладений у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду України від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 (провадження 61-15120св23).

На підставі викладеного вище, суд відмовляє у стягненні комісії за договором в сумі 840,00 грн.

Підсумовуючи викладене вище суд доходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути за Договором 11500,00 грн - тіла кредиту, 14568,00 грн - відсотків за користуванням кредитом, а всього на загальну суму 26068,00 грн.

Також суд вважає не повною мірою обґрунтовані позовні вимоги за Договором позики, право вимоги за яким набуло ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Договором факторингу № 2.

Так, з аналізу розрахунку до Договору позики, який надала ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» для ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», і який позивач поклав в основу позовних вимог встановлено невідповідність нарахування відсотків за користування позикою (а.с. 44 зворот, 45).

Судом установлено, що у період з 26.12.2021 по 24.01.2022 ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» нараховано 1841,10 грн відсотків відповідно до п. 1.1.1.1 за заниженою процентною ставкою, а саме 1,53% на день від суми позики. Указане вище товариство розрахувало суму процентів в день - 61,37 грн. Водночас суд вважає, що така сума визначена не вірно, оскільки має становити 61,20 грн в день (1,53 % від 4000 грн = 61,20 грн). Таким чином за 30 днів користуванням кредитними коштами (строк визначений п. 1.1.) сума відсотків становить 1836,00 грн.

Оскільки позивачем не виконано умови Договору позики щодо повного погашення суми заборгованості у строк дії договору або протягом 1 календарного дня, що слідує за датою його закінчення (п. 1.1.1.2), ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» продовжила нарахування відсотків за стандартною ставкою 2,60 % від суми позики на наступні 30 днів, починаючи з 26.01.2022. За вказаною ставкою ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІНА КОМПАНІЯ» нараховані відсотки в сумі 4405,50 грн, тобто 104,11 грн в день. Суд не погоджується з таким розрахунком суми відсотків, оскільки в день вони мали становити 104,00 грн. (2,60 % від 4000 грн = 104,00 грн) Окрім того, 26.01.2022 указане вище товариство нарахувало 1490,42 грн відсотків, що становить 37,3 % від суми позики, яка в умовах Договору позики не передбачена. Таким чином за 29 днів, ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІНА КОМПАНІЯ» мала нарахувати відсотків на суму 3016, 00 грн. (104,00 грн х 29 днів = 3016,00 грн)

Одже суд доходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за Договором позики 4000,00 грн - тіла кредиту, 4852,00 грн - відсотків за користуванням кредитом, а всього на загальну суму 8852,00 грн.

Зважаючи на викладене вище, за двома договорами з відповідачки необхідно стягнути 34920,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 93,99 % від 2422,40 грн, що становитиме 2276,18 грн.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги укладений між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.13-14), прайс-лист АО ««Лігал Ассістанс» від 01.11.2023 (а.с.14 зворот, 15), заявка на надання юридичної допомоги №224 від 01.11.2024 (а.с. 16), витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 (а.с.17).

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 13000,00 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Так, справа відноситься до категорії малозначних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні. Крім іншого, розмір правової допомоги в сумі цій сумі є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 33084,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 8000 грн., оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-284,352, 354, 355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3233257 від 05.01.2022 в сумі 26068 (двадцять шість тисяч шістдесят вісім) грн. 00 коп., з яких 11500,00 грн - тіла кредиту, 14568,00 грн - відсотків за користуванням кредитом, та заборгованість за договором позики №555163321848 від 26.12.2021 в сумі 8852 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп., з яких 4000,00 грн - тіла кредиту, 4852,00 грн - відсотків за користуванням кредитом, а всього на загальну суму 34920 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп. за двома договорами

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2276 (дві тисячі двісті сімдесят шість) грн 18 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42640371, місце розташування: вул. Гедройця Єджи, 3, м. Київ, поштовий індекс 03150;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місцепроживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 24.03.2025.

Суддя Сергій ІЛЛЮК