ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

          21 березня 2025 року                  м. Житомир                           справа № 240/5698/25

категорія 106030200

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши  позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації - різниці грошового забезпечення в розмірі 3929,87 гривень (щомісячно) за період з 17.08.2020 року по 21.12.2024 року; зобов`язання Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3929,87 гривень (щомісячно) за період з 17.08.2020 року по 21.12.2024 року; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 17.08.2020 року по дату виплати заборгованих сум.

Свій висновок суд мотивував тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не порушено питання про поновлення цього строку, а також встановив позивачу строк для надання заяви про поновлення пропущеного строку та доказів поважності причин його пропуску.

В порядку усунення недоліків представником позивача подано письмові пояснення, із суті яких вбачається, що позивач наполягає на тому, що строк звернення до суду ним не пропущено.

При цьому, акцентовано увагу на тому, що про усі суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати і саме з дати отримання письмового повідомлення про нараховані і виплачені суми особі при звільненні відраховується тримісячний строк звернення до суду.

Отже, на думку представника позивача, позивач, який був виключений з військової частини 21.12.2024 року, звернувся до суду в межах встановленого законом тримісячного строку.  

Розглянувши подані представником позивача пояснення, суд зазначає таке.

Спірним у цій справі періодом, за який виникли правовідносини щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення у належному, на його думку, розмірі, є період з 17.08.2020 по 21.12.2024 року.

При цьому суд враховує, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в наступних редакціях:

- частина 1 статті 233: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті" (частина 1 статті 233);

- частина 2 статті 233: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року №2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.08.2024 року у справі №580/9690/23, у тому числі і щодо позовних вимог, які стосуються періоду до 19.07.2022 року, за захистом яких звернувся позивач до суду після запровадження нового правового регулювання.

Суд дійшов висновку, що захист правових відносин у трудовому спорі між позивачем і відповідачем щодо виплати індексації щомісячного грошового забезпечення позивача за спірний період  регулюється ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка встановлює, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в свою чергу, регулює відносини, зокрема, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, та встановлює тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

При цьому, виходячи з норм чинного законодавства, що регулює соціальний захист військовослужбовців, зокрема, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), "Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", затвердженого постановою КМ України від 16 березня 2016 р. № 178, Закону України "Про відпустки" тощо, при звільненні з військової служби військовослужбовець має право на отримання таких виплат: грошового забезпечення; грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; одноразової грошової допомоги мобілізованим; грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткові відпустки; одноразової грошової допомоги; грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено складові грошового забезпечення військовослужбовців:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (абзац 2 ч.3 Закону № 2011-XII).

В свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" 3 липня 1991 року № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

В цьому контексті та беручи до уваги зазначені вище норми законодавства, слід розмежовувати поняття «щомісячне грошове забезпечення» та «суми, що належать працівникові при звільненні».

Строк звернення до суду хоч і є в обох випадках однаковим та становить 3 місяці, однак у випадку недоотримання щомісячного грошового забезпечення такий строк обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з дня виплати таких сум.

Разом з тим, щодо оспорення виплат сум при звільненні такий строк обраховується з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Тобто законодавець, встановивши різний початок перебігу строку звернення до суду, розмежував поняття «щомісячне грошове забезпечення» та «суми, що належать працівникові при звільненні».

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд і запобігає зловживанням при зверненні до суду. Його відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах для відповідача.

Судом з`ясовано, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, перебуваючи на фінансуванні відповідача, та відповідно до наказу начальника відповідача (по стройовій частині) від 21.12.2024 року №379 був виключений зі списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення з 21.12.2024 року.

Виходячи із змісту позовної заяви,  позивач просить нарахувати та виплатити за спірний період суму 3929,87грн. - розмір фіксованої щомісячної індексації у зв`язку з підвищенням окладу, тобто спір стосується невиплат в належному розмірі щомісячного грошового забезпечення.  

Суд враховує, що позивач був звільнений зі служби у 21.12.2024 року, тобто під час дії статті 233 КЗпП України в новій редакції. Спірний період, за який позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення - з 17.08.2020 по 21.12.2024 року.

Маючи сумніви щодо правильності нарахування складових його щомісячного грошового забезпечення, зокрема, індексації за спірний період, позивач мав реальну та об`єктивну можливість після отримання грошового забезпечення за відповідний місяць виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо розміру та порядку обрахування виплачених йому складових грошового забезпечення, у тому числі індексації.

Отже, з дня отримання щомісячної виплати, працівник (службовець) вважається таким, що повинен дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до роботодавця із заявою про надання відповідної інформації.

У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

Слід врахувати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку через власну пасивну поведінку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду.

Звернення позивача з адміністративним позовом у цій справі мало місце 03.03.2025 року. Відповідно, застосовними до спірних правовідносин є положення трудового законодавства та судової практики, актуальної станом на день звернення з позовом до суду.  

Таким чином, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України.

У свою чергу, суддя зауважує, що ні наказ №379 від 21.12.2024 року, де визначено перелік виплат при виключенні позивача зі списку особового складу військової частини, ні отримання на звернення позивача листа від 13.02.2025 року №519/1528 з довідкою про розмір нарахованого йому грошового забезпечення за спірний період не змінює моменту, з якого позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.

Поважних підстав для поновлення строку позивач не вказав. Більше того, вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.

Проте, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові в справі №380/2355/20 від 28.05.2021.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не надав належних доказів існування причин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду в частині вимог за період з 17.08.2020 року по 02.12.2024 року, тобто поза межами тримісячного строку.

З огляду на те, що судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в частині позовних вимог за період з 17.08.2020 року по 02.12.2024 року та, з врахуванням приписів частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повертає позовну заяву ОСОБА_1 в цій частині.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у  ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 17.08.2020 року по 02.12.2024 року повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

          Суддя                                                                                             Н.М. Майстренко