Справа № 204/1771/25
Провадження № 2/204/1843/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого – судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В:
14 лютого 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив 17 березня 2025 року, в якій остаточно просив стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, у розмірі 240 079,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2025 року по день ухвалення судом рішення. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив на те, що він перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». З підприємства звільнився 31 січня 2025 року за власним бажанням. Під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем йому не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої за розрахунками позивача становить 240 079,00 грн. Заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позивачу відповідачем так і не виплачена в день звільнення. Крім того, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Зазначив, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2025 року по день ухвалення судом рішення. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 17 лютого 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 17 лютого 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
28 лютого 2025 року від представника відповідача – ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що сума невиплаченої заробітної плати становить 201 557,00 грн. Несвоєчасна виплата заробітної плати обумовлена складною економічною ситуацією та фінансовою кризою, а також розірванням контрактів з РФ, що призвело до великих фінансових збитків. Звертає увагу, що на протязі 2019-2023 року та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи. Просила не стягувати з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Також вважає, що позивач пропустив встановлений статтею 233 КЗпП України строк на звернення до суду з даним позовом.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», наказом № 38вк від 31 січня 2025 року звільнений за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України, з 31 січня 2025 року (а.с. 13).
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував йому нараховану заробітну плату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та при звільненні відповідач не провів з ним розрахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану їй заробітну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно з довідкою № 23/11 від 05 березня 2025 року, виданою Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з січня 2022 року по січень 2025 року включно у загальному розмірі 240 079,00 грн. (а.с. 64).
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 240 079,00 грн. (двісті сорок тисяч сімдесят дев`ять гривень, 00 копійок), а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом – 240 079,00 грн.; період стягнення дорівнює 16 повних місяців. Отже, розмір заробітної плати, який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 240 079,00 грн. / 16 = 15 004,94 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2025 року по день ухвалення судом рішення.
Позивач дійсно має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з 01 лютого 2025 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день ухвалення судом рішення, тобто по 19 березня 2025 року включно, оскільки остаточний розрахунок з позивачем на теперішній час так і не проведено.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З довідки № 23/10 від 05 березня 2025 року, виданої Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 926,52 грн. (а.с. 42).
Кількість робочих днів за період з 01 лютого 2025 року по 19 березня 2025 року включно складає 33 дні, а саме: лютий 2025 року – 20 днів, березень 2025 року – 13 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 01 лютого 2025 року по 19 березня 2025 року включно складає 30 575,16 грн. (926,52 грн. х 33 дні = 30 575,16 грн.).
За таких обставин суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 575,16 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених цієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпПУ).
Частиною 2 статті 233 КЗпПУ визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що позивач звільнився з підприємства відповідача 31 січня 2025 року, після чого 14 лютого 2025 року звернувся до суду з даним позовом, а отже встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі нею не пропущено. З огляду на наведене доводи відповідача в цій частині судом визнаються неприйнятними.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені на суму 240 079,00 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2 400,79 грн. (240 079,00 х 1%).
Також, оскільки позовні вимоги майнового характеру в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені на загальну суму 30 575,16 грн., за які позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру).
На підставі ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 240 079,00 грн. (двісті сорок тисяч сімдесят дев`ять гривень, 00 копійок), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 575,16 грн. (тридцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень, 16 копійок).
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок).
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) судовий збір у розмірі 2 400,79 грн. (дві тисячі чотириста гривень, 79 копійок) на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 15 004,94 грн. (п`ятнадцять тисяч чотири гривні, 94 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез
- Номер: 2/204/1843/25
- Опис: про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 204/1771/25
- Суд: Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Черкез Д.Л.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.02.2025
- Дата етапу: 14.02.2025
- Номер: 2/204/1843/25
- Опис: про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 204/1771/25
- Суд: Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Черкез Д.Л.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.02.2025
- Дата етапу: 17.02.2025
- Номер: 2/204/1843/25
- Опис: про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 204/1771/25
- Суд: Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Черкез Д.Л.
- Результати справи: заяву задоволено повністю
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 14.02.2025
- Дата етапу: 19.03.2025