У х в а л а

18 березня 2025 року

м. Київ

Справа № 643/9007/18

Провадження № 61-2652ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до скаржника про поділ спільного майна та за зустрічним позовом скаржника до позивачки про поділ спільного майна і

в с т а н о в и в:

1. У липні 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля «Chery Tiggo» із державним номерним знаком НОМЕР_1 (далі - автомобіль);

- стягнути з відповідача 124 250,00 грн компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, 7 474,95 грн компенсації за 1/2 спільно набутого майна та 5 500,00 грн вартості золотого ланцюжка 585 проби і вагою 5 г.

2. У листопаді 2018 року скаржник звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділити у його власність 1/2 частку коштів (вкладів) у банківські установи: АТ КБ «Приват Банк», ПАТ «ПУМБ» і АТ «Правекс-Банк», включаючи щомісячні відсотки.

3. 28 грудня 2023 року Машівський районний суд Полтавської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив первісний і зустрічний позови частково: визнав за позивачкою право власності на 1/2 частину автомобіля; стягнув із відповідача на користь позивачки 124 250,00 грн компенсації вартості 1/2 частини автомобіля; визнав об`єктом права спільної сумісної власності подружжя вклади в АТ КБ «Приват Банк» за договорами SАМDNWFD0070991023201 і SАМDNWFD0071460595401; виділив у власність кожного з подружжя по 1 580,11 грн доларів США та по 60 149,21 грн; відмовив в задоволенні інших вимог первісного та зустрічного позовів.

4. 31 жовтня 2024 року Полтавський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

5. 28 лютого 2025 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення в частині визнання за скаржником «індивідуального права власності на автомобіль» і стягнення зі скаржника на користь позивачки компенсації 1/2 вартості автомобіля та скерувати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

6.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

6.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

6.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

6.4. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що

- ринкова вартість автомобіля становить 248 500,00 грн;

- позивачка не має рахунків у АТ «Правекс Банк»; мала два рахунки у АТ «ПУМБ», на одному з яких розміщені 110 000,00 грн, а на іншому - 12 873,00 грн. Обидва були достроково закриті до розірвання шлюбу; мала два рахунки у АТ КБ «Приват Банк», залишки на яких становили 3 160,22 доларів США та 120 298,43 грн.

6.5. Предметом позову є поділ майна подружжя. Ціна позову за первісним і зустрічним позовами становить 448 657,35 грн (261 474,95 грн за первісним позовом + 187 182,40 грн за зустрічним позовом), що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

6.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. У касаційній скарзі не зазначив випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

7. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

7.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

7.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

7.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

7.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

7.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його вимог і заперечення проти вимог позивачки. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

7.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку оскаржити не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко