Дата документу 07.11.2011

                                     Справа №  2-225/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«07»листопада 2011 року                Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі:             головуючого –судді            Репушевської  О.В.

                        при секретарі                           Штуфра А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Криве Озеро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом, -   

встановив :

           Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні житлом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачка не впускає його в квартиру, яка є його власністю на  підставі свідоцтва  про  право  власності  САЕ №322012  від  13.05.2011.  

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві зазначає, що  перебував з  відповідачкою  в  шлюбі,  який  розірвано 27 лютого  2008  року. В зазначеній  квартирі він  на  даний  час  не  проживає,  по-скільки  в  ній  проживає  відповідачка  зі  своїм  співмешканцем,  які  не  впускають  в квартиру,  змінили  замки на  вхідних  дверях. На  його неодноразові  звернення  про  вирішення  даного  питання відповідачка не  віддає  ключі від  житлового  будинку  та  гаражу.

В  судовому  засіданні  позивач  та  його  представник підтримав  позовні  вимоги, просив  їх  задовольнити.

В  судовому  засіданні  відповідачка  позов  не  визнала, мотивуючи  тим, що перебувала  з  відповідачем  в  зареєстрованому  шлюбі.  Трикімнатна  квартира АДРЕСА_1  придбана  в  період  шлюбу.  Позивач  з грудня місяця 2008 року добровільно з  власною  ініціативи  припинив  проживати  в  зазначеній  квартирі. На  момент  коли  він  вибрався  з  зазначеної  квартири забрав всі  цінні  речі. З  2008  року  позивач  жодного  разу  не  звертався  до  неї  з  питанням  щодо  необхідності  надати  йому  ключі від  квартири. Позивач має власні  ключі  від  зазначеного  помешкання.  Навесні  поточного  року  в  зв»язку  з  тим, що  був  випадково  втрачений  один із  ключів від  квартири вона  була  змушена  замінити  його, проте  відповідач  щодо  передачі ключів від  квартири не  звертався, мав  лише  претензії  щодо  користування  гаражем. Враховуючи, що позивач  має  на  меті  в  односторонньому  порядку  розпорядитися гаражем,  який  фактично є їх спільною власністю, була  змушена зачинити  його до  вирішення  питання щодо  розподілу майна,  крім  того,  в  ньому  зберігаються  її особисті  речі.

Відповідачка  наполягає, що  позивачу не  перешкоджає в  користуванні квартирою, так як  він має комплект  ключів  і  від запасного входу  в  квартиру, тому просить  відмовити  в  задоволенні  позову.

Вислухавши сторони,  представника позивача, вивчивши матеріали та оцінивши їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1  є  необґрунтованими і  такими,  що  не підлягають задоволенню, з  наступних підстав:

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника  квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому  належить, користуються  жилим  приміщенням  нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди  про  порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї  власника квартири належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 Житлового Кодексу (дружина (чоловік), їх діти і батьки. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони  постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між  власником квартири і колишнім членом його сім'ї про безоплатне  користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 Житлового Кодексу.

У відповідності ст.405 ЦК України члени сім’ї власника  житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до Закону.

Як встановлено  в  судовому засіданні сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з вересня  1998 року  по  лютий  2008 року. Від цього шлюбу мають дочку - ОСОБА_3,  1998 року народження.

Під час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1,  право власності на яку було зареєстровано за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2011 року. (а.с.5-6).

Як встановлено в  судовому  засіданні  в  зазначеній  квартирі  зареєстровані  позивач, відповідачка та їх неповнолітня  дочка.

В судовому засіданні судом чітко встановлено, що порядок  користування  трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 позивач та відповідачка між собою  не  укладали, та  після розірвання шлюбу сторони знаходяться у неприязних відносинах.

За наведених підстав, суд вважає надуманою позицію позивача, що відповідачка чинить йому  перешкоди в  користуванні квартирою АДРЕСА_1,  адже позивачем не надано суду доказів того, яким чином відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні  квартирою, та  він в  свою  чергу не може  реалізувати право  вільного  користування своїм майном. В судовому засіданні позивач не надав достатніх доказів в підтвердження своїх позовних вимог щодо перешкоджання відповідачкою в користуванні вказаною квартирою.

Також не підлягають  задоволенню позовні  вимоги в частині   зобов»язання відповідачки не  чинити  перешкоди в  користуванні гаражем. Так  як позивачем  не  надано до  суду  будь-яких документів,  відповідно  до  яких підтверджується,  хто  є  власником  гаражу,  його  місце розташування, до  матеріалів  позову  не  долучено будь-яких  правовстановлюючих  документів  на  будівлю.  

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що, в порушення вимог ст.60 ЦПК України, позивачем не наведено доказів порушення відповідачкою його законних прав та інтересів, як власника, а тому його позов слід визнати необгрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст.ст.  10, 60, 88, 212, 213, 218 ЦПК України, суд,-

                                                                вирішив:

           В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про зобов»язання  не чинити  перешкоди  в  користуванні  квартирою  та  гаражем, зобов'язання передати  ключі від  квартири та  гаражу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк зі дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: /підпис/

Копія вірна:

Суддя  Кривоозерського

       районного суду                                                                                          О.В.Репушевська