У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          26 червня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності на частину жилого будинку,

в с т а н о в и л а :

                У липні 2000 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього на той час ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті його бабусі ОСОБА_4, яка померла 21 вересня 1998 року, проте він не міг своєчасно подати заяву про прийняття спадщини, оскільки він нього був скритий факт відкриття спадщини.

             Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від  21 лютого 2005 року, позов  задоволено частково, постановлено продовжити строк для прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4, визнати за ним право власності на 39/200 частин будинку АДРЕСА_1.

            У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_2  відхилити, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від  21 лютого 2005  року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                             Л.І.Охрімчук

                                                                                                       П.В.Панталієнко        

                                                                                                       Ю.Л.Сенін