Справа № 11 -472 /2006р. ч.2 ст. 121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кошелюк Л.О. Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                  УКРАЇНИ

м.Луцьк                                                                                                         12 вересня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської

області в складі: головуючого - судді                      Опейди В.О.,

суддів                                                                                    Матвієнко Н.В., Хомицького A.M.,

з участю прокурора                                                              Артиша Я. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1 на вирок Старовижівського районного суду від 07 липня 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м.Ковеля Волинської області, українця, громадянина України, з середньо-професійною освітою, жителя с.Мизове Старовижівського району Волинської області, розлученого, не працюючого, судимого Старовижівським районним судом 08.09.2005 р. за ч.І ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України на 1 рік, засудженого за ч.2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за вказаним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком суду від 08.09.2005 р. і остаточно за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний   захід   залишено   -   тримання   під   вартою.   Строк   відбування   покарання засудженому визначено рахувати з 20 квітня 2006 року.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -

ВСТАНОВИЛА:

Засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 15 квітня 2006 року близько 22 години, в с.Мизове Старовижівського району Волинської області, знаходячись у власному житловому будинку, під час сварки з співмешканкою ОСОБА_2, на грунті особистих неприязних відносин з останньою, умисно наніс їй декілька ударів рукою по голові, заподіявши відкриту черепно-мозкову травму з переломом основи черепа і забоєм головного мозку, що є тяжкими тілесними ушкодженнями небезпечними для життя, які потягли її смерть.

В апеляції на вирок суду захисник засудженого зазначила, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і зроблений на підставі суперечливих доказів. Зокрема щодо відкритої черепно-мозкової травми, яка не могла виникнути від удару рукою, а засуджений нанесення твердими предметами заперечував. Крім цього вважає що допущені порушення в частині допиту неповнолітнього. При призначенні покарання не достатньо враховані пом'якшуючі обставини, а також те, що засуджений діяв при обставинах викликаних аморальною поведінкою співмешканки. Просила вирок відносно ОСОБА_1 змінити, кваліфікувати його дії за ст. 128 КК України.

В запереченні на апеляцію засудженого, прокурор що приймав участь у розгляді справи зазначив, що вина засудженого у скоєнні інкримінованого діяння доведена повністю, а при обранні покарання враховані всі обставини, що впливають на обрання міри покарання.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав основні доводи апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

2

Скоєння засудженим ОСОБА_1 інкримінованого злочину при вказаних у вироку обставинах стверджено зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Спричинення потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень засудженим стверджується зібраними у справі доказами і показами самого засудженого, про те, що конфлікт між ними мав місце і він наніс їй удари. Об'єктивно наведене стверджується і показами неповнолітнього ОСОБА_3, який був безпосереднім очевидцем подій, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №112 від 19.06.2006 р. /а.с. 58-61/ смерть ОСОБА_2 настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа з пост травматичним менінгоенцифалітом та набряком головного мозку. Виявлені тілесні найбільшймовірно утворились у зазначений час і відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження захисту і засудженого про небажання останнім спричинити тяжкі тілесні ушкодження не грунтуються на матеріалах справи. В ході проведення досудового слідства і в судовому засіданні зокрема показання засудженого щодо отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 є не послідовними і суперечливими. Зокрема, початково щодо припущень можливого отримання пошкоджень потерпілою при падінні, в подальшому при падінні на бік. В ході судового розгляду він показав, що вона впала не на повний зріст, а ноги були призігнуті і ним було нанесено не 2 удари, а 5-6 і вона присіла на коліна, а він її підняв взявши рукою за волосся на голові.

Наведене суперечить висновку судово-медичної експертизи щодо характеру, кількості і локалізації отриманих ОСОБА_2 ушкоджень, показанням допитаного судово-медичного експерта ОСОБА_6 /а.с. 109/, який показав, що перелом основи черепа мав місце у верхній повіці лівого ока, а також показанням допитаного в судовому засіданні безпосереднього очевидця ОСОБА_3 /а.с. 103/, який ствердив, що засуджений бив потерпілу в різні предмети, взявши рукою за волосся голови.

Зважаючи на з'ясовані у справі обставини, суд на думку колегії, правильно кваліфікував дії засудженого, як умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень що спричинило смерть потерпілої за ч.2 ст. 121 КК України.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у тому числі й тих, які були наведені в апеляції.

Покарання засудженому призначено судом у відповідності з ст.65 КК України, з врахуванням як обставини самої події, так і обставини, що обтяжують і пом'якшують вину засудженого. У відповідності до наведеного було призначене мінімальне покарання передбачене санкцією статті закону за яким він притягнутий до відповідальності. Тому призначене йому покарання відповідає тяжкості скоєного злочину і особи самого засудженого. Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1, а також зниження покарання колегія суддів судової палати не вбачає.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Старовижівського районного суду від 07 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Головуючий

Судді