АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Притуленко О.В.,
суддів: Соболюка М.М., Мудрової В.В.,
при секретарі Апостолові О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Південна мануфактура „Пролив", третя особа - ОСОБА_2, про відміну наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку, заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ТОВ „Південна мануфактура „Пролив" на рішення Керченського міського суду від 30 травня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ „Південна мануфактура „Пролив".
Вимоги мотивував тим, що з 06 жовтня 2004 року він працював у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом від 31 серпня 2005 року він був звільнений за п.З ст.40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків, покладених трудовим договором. Вважає даний наказ незаконним, просить скасувати його, поновивши таким чином його на попередній роботі, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку. Крім цього, вказує на те, що відповідачем було завдано йому моральної шкоди, компенсацію якої просив стягнути в розмірі 5000 грн.
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги та просив також визнати протиправним та скасувати наказ НОМЕР_1про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани за невиконання наказу НОМЕР_2, посилаючись на його неправомірність.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Суд скасував наказ НОМЕР_1 поновив позивача на попередній посаді на роботі в ТОВ „Південна мануфактура „Пролив", стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5434,60 грн., 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по оплаті експертизи в сумі 821,49 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.
Крім того суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ „Південна мануфактура „Пролив" 5434,60 грн..
В апеляційній скарзі ТОВ „Південна мануфактура „Пролив", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Апелянт вказує на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Головуючий суду першої інстанції Кухарський А.І.
Справа №22-ц-1502-Ф/06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає доводи апелянта неспроможними, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія судців погоджується з таким висновком суду, оскільки він зроблений на підставі повного і всебічного з'ясування обставин справи, яким суд дав належну правову оцінку.
Висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, з яких вбачається, що ОСОБА_1, який працював у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортного цеху, наказом НОМЕР_3 безпідставно був звільнений з роботи внаслідок систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за п.З ст.40 КЗпП України.
За передбаченими пунктом 3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений з роботи лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як випливає з матеріалів справи, наказом НОМЕР_4 відповідач оголосив позивачу догану за те, що 27.01.2005 року, знаходячись на вантаженні автомашини, позивач намагався зірвати роботу та влаштувати бійку.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про те, що вказані дії позивач вчинив по закінченню робочого часу, тому не можна визнати обґрунтованим оголошення догани.
Апелянт вказує на невідповідність цього висновку матеріалам справи, але доводи апелянта спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_4(який також працював ІНФОРМАЦІЯ_1) та актом від 28.01.2005 р.(арк..спр.9) відповідно до змісту якого позивач відмовився вантажити автомобіль у зв'язку з відсутністю плати за роботу у ненормований час.
Зі змісту пояснень свідка ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 випливає, що позивач необгрунтовано відмовився вантажити автомобіль, оскільки він працював ІНФОРМАЦІЯ_1 за сумісництвом після роботи.
Відповідачем надані суду копії заяви, відповідно до якої позивач нібито просив прийняти його тимчасово ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортного цеху на 0,5 ставки (арк..спр.29), та наказу НОМЕР_5 (арк..спр.18), яким відповідач надав згоду на те, щоб позивач та інші робітники працювали вантажниками транспортного цеху за сумісництвом у вільний від основної роботи час.
Вказані докази поряд з висновком почеркознавської експертизи (арк.хпр.129-138), поясненнями представника відповідача щодо оплати праці позивача за роботу, виконану за межами робочого часу, в однократному розмірі, свідчать про те, що ОСОБА_1 відмовився виконувати роботу в наднормовий час. За таких обставин суд правомірно дійшов висновку про незаконність оголошення позивачу догани у січні 2005 року.
Також обгрунтовані висновки суду про незаконність оголошення позивачу догани наказом НОМЕР_1 за невихід на роботу у вихідній день 27.08.2005 року, оскільки відповідач не надав суду безспірних доказів того, що позивач був ознайомлений з наказом НОМЕР_2 про залучення до роботи у вихідний день.
Доводи апеляційній скарги не спростовують вказаного висновку суду, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був ознайомлений з копією наказу НОМЕР_2, розташованою на стенді центральної прохідної, а також про те, яким чином ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 виконав наказ стосовно ознайомлення.
Не спростовуються також висновки суду про відсутність в наказі НОМЕР_3 про звільнення позивача з роботи відомостей за яку провину звільняється ОСОБА_1, оскільки в чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на позивача трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку в наказі не вказано.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів судової
палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Південна мануфактура „Пролив" відхилити.
Рішення Керченського міського суду від 30 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді
Притуленко О.В.
Соболюк М.М.
Мудрова В.В.