АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Притуленко О.В.

суддів:                                     Соболюка М.М.,

Мудрової В.В.,

при секретарі                         Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом виконавчого комітету Керченської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою, за зустрічними позовами ОСОБА_2 до виконавчого комітету Керченської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, ОСОБА_1 до виконавчого комітету Керченської міської ради про визнання права власності на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду від 25 травня 2006 року ,-

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2005 року виконавчий комітет Керченської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. У встановлений законом строк спадщину ніхто не прийняв, у зв'язку з чим просить визнати її відумерлою, визнати за територіальною громадою м. Керчі право комунальної власності на зазначену квартиру та виселити ОСОБА_1 та членів його сім'ї з цієї квартири.

Не погодившись із позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали зустрічні позовні заяви, в яких просять визнати за ними право на проживання у спірній квартирі та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, посилаючись неправомірність вимог виконкому Керченської міської ради.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 травня 2006 року позовні вимоги виконавчого комітету Керченської міської ради задоволені. Суд визнав квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та визнав за виконавчим комітетом Керченської міської ради право власності на зазначену квартиру. У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру відмовлено.

Задовольняючи позов Виконкому Керченської міської ради, суд виходив з того, що спадщину у встановлений законом строк ніхто зі спадкоємців не прийняв, а відповідно до статті 1277 ЦК України, у випадку відсутності спадкоємців суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування. У задоволенні зустрічних позовів було відмовлено на підставі того, що ОСОБА_1 не доводив до відома позивача про своє проживання в квартирі, квартплата не виплачувалася і лише в 2004 році позивачу стало відомо про спірну квартиру.

В  апеляційній  скарзі  ОСОБА_1,  посилаючись  на  порушення  судом  норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове-, рішення, задовольнивши його позовні вимоги за зустрічним позовом в повному обсязі.

Головуючий суду першої інстанції                         Короткова Л.М.

Справа №22-ц-1463-Ф/06     Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції           Притуленко О.В.

Апелянт зазначає, що в порушення ст.ст. 256, 257 ЦК України, судом першої інстанції не була врахована позовна давність у 3 роки для звернення позивача до суду з

позовом.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд обгрунтовано визнав відумерлою спадщину, яка відкрилася 04 04 1997 року після смерті ОСОБА_3 та складається з квартири АДРЕСА_1, оскільки відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, а ОСОБА_1 не надав суду доказів тому, що він є родичем померлого ОСОБА_3 та правомірно мешкає у вказаній квартирі.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд обґрунтовано виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення їх вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти чужим нерухомим майном протягом десяти років набуває права власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто відлік цього строку може починатися з 1 січня 2001 року.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що строк, передбачений ст.344 ЦК України для набуття ОСОБА_1 права власності на майно за набувальною давністю не сплив.

Доводи апелянта про необґрунтованість позовних вимог Керченської міської ради внаслідок спливу строку позовної давності є неспроможними, оскільки апелянт самостійного права на займане ним жиле приміщення не набув незалежно від тривалості проживання, тому загальний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не розповсюджується на правовідносини по визнанню спадщини відумерлою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд повно та правильно з ясував обставини справи та, давши належну правову оцінку зібраним у ній доказам, правомірно задовольнив позов Керченської міської ради, а в задоволенні зустрічного позову відмовив.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів судової палаті

V цивільних справах,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Керченського міського суду від 25 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.