Справа № 2-а-3546/2011

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.09.2011 року                                                    м.Бар

Суддя Барського районного суду Вінницької області, Єрмічова В.В., розглянувши в  порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії, як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В :

07 вересня 2011 року, ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області щодо нарахування і виплати несплаченої   їй  державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 12.04.2011 року по теперішній час неправомірною. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області  протягом п’яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати їй до виплати та стягнути у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” починаючи з  12.04.2011 року, а також, нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсій як дитині війни у повному розмірі в подальшому. Судові витрати за подання адміністративного позову в сумі 3 грн. 40 коп. стягнути з відповідача. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Позивачка також вказала, що відмова відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В письмових запереченнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами та не порушувало прав відповідача. За наведених обставин просить відмовити у задоволені адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Позивачка знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивачки до суду, нарахування їй доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Сторонами підтверджено, що з 01 січня 2008 року позивачка отримувала підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»врегульований шляхом внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно зі статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч. 3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено. У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині.

Пунктом 7 Закону України № 3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», наступного змісту: «4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 рік, № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 рік, № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». Даний закон набрав чинності 19 червня 2011 року і на даний час він неконституційним не визнавався.

На виконання пункту 7 Закону України № 3491-VI від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 06 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно п. 6 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Зазначена Постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 23 липня 2011 року.

За таких обставин, надбавка, передбачена статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підлягала виплаті позивачу у період з 20 січня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Щодо вимоги позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати 30 % надбавку як дитині війни в подальшому, суд зазначає, що згідно ст. ст. 2, 6, 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку право на судовий захист має лише та особа, яка є суб’єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, а вимоги щодо зобов’язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 07 березня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 2, 6, 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163, 183-2, 256 КАС України, суд, –  

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії як дитині війни –задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області щодо нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 07 березня 2011 року по 22 липня 2011 року –протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Барському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 07 березня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог –відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області зобов’язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов’язань за один місяць.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.    

 Суддя: