РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

Справа №2-327/07

18 липня 2007 року            Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого   -      судді Ритова В.І.

при секретарі  -           Бережній О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин, належності документа та визнання права власності на будинок, як спадкоємця за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин, належності документа та визнання права власності на будинок, як спадкоємця за законом.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його бабуся ОСОБА_2, яка на день смерті була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_1. Після її смерті залишилась спадщина: вказаний житловий будинок, яку прийняла її донька, а його мама ОСОБА_3, і яку (спадщину) бабуся за заповітом від 04.06.1991 року, посвідченим Могилівською сільською радою, в якому по-батькові бабусі було вказано "ОСОБА_4", а не ОСОБА_2, заповіла мамі. Після прийняття спадщини, мама на себе спадкове майно не переоформила, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла і він на даний час являється єдиним спадкоємцем за законом на спадкове майно померлої.

06.07.2007 року нотаріус Царичанської районної державної нотаріальної контори виніс постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій, відмовивши йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері ОСОБА_3, яка прийняла спадщину після гр.ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, але не оформила своїх спадкових прав та померла, у зв'язку із не встановленням родинних відносин між ними, як мамою та донькою, та не встановленням факту належності саме цій померлій спадкового майна (будинку). В свідоцтві про народження мами в графі мати записана на російській мові "ОСОБА_2", в правовстановлюючих документах на будинок по-батькові бабусі записано "ОСОБА_5", в технічному паспорті на будинок вказано "ОСОБА_5", в свідоцтві про смерть записано "ОСОБА_2", тобто по різним документам по-батькові бабусі значиться по-різному.

Позасудовим шляхом встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неможливо, а також встановити факт належності ОСОБА_2 технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за АДРЕСА_1, виданого на "ОСОБА_5" неможливо, тому він і звернувся з позовом до суду. Просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто, що вони мати і донька, встановити факт належності ОСОБА_2 технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за АДРЕСА_1, виданого на "ОСОБА_5", а також визнати за ним, як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1.

У попередньому судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у попереднє судове засідання не з'явився. До суду від сільського голови Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 надійшла заява з проханням розглянути дану справу у   їхню

2

відсутність, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача; свідка, перевіривши справу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі за слідуючих підстав.

Згідно ч.4 ст.130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу, а відповідно до ч. 4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У попередньому судовому засіданні достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача - ОСОБА_3, яка згідно довідки Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області №278 від 03.07.2007 року на день смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_2 і разом із нею проживав та був зареєстрований її син - ОСОБА_7, заповіту від її імені по сільській раді не зареєстровано. Згідно копії повторного свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року мами позивача - ОСОБА_3, серії НОМЕР_1, виданого 05.05.1965 року, її дівоче прізвище на російській мові вказано "ОСОБА_3", а в графі мати на російській мові вказано "ОСОБА_2", після реєстрації 26.11.1969 року шлюбу із ОСОБА_8, вона змінила своє дівоче прізвище ОСОБА_3 на прізвище ОСОБА_8 відповідно до копії повторного свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2, виданого 01.10.2002 року. 04.06.1991 року ОСОБА_2, яка мешкала в АДРЕСА_1, все своє майно заповіла ОСОБА_3, склавши заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_3, в якому помилково вказано по-батькові "ОСОБА_4", а не "ОСОБА_2", як в дійсності, і спадкове майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_2 відповідно до довідки Зорянської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області №279 від 03.07.2007 року ОСОБА_3 фактично прийняла в липні 1997 року, про що свідчать її дії, а саме: вона доглядала за будинком, охороняла його, обробляла присадибну ділянку; але ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла. Свідок ОСОБА_9 у попередньому судовому засіданні пояснила, що давно знає як сім'ю ОСОБА_3, так і сім'ю ОСОБА_8, і їй достовірно відомо, що померла ОСОБА_2 являється мамою ОСОБА_3, яка також померла, а тому той факт, що ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року і ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року - мати і дочка, не викликає сумніву.

Крім того, у попередньому судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_2 на день смерті була зареєстрована і проживала по АДРЕСА_1, який належав їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 09.09.1988 року, а тому той факт, що в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок за АДРЕСА_1 помилково зазначено власником "ОСОБА_5", а не ОСОБА_2 як в дійсності, і що саме ОСОБА_2, а не іншій особі належить вказаний технічний паспорт, не викликає сумніву.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, а згідно вимог ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки у попередньому судовому засіданні встановлено, що спадкове майно, а

3

саме: житловий будинок по АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_3, мати позивача по справі, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла, але не оформила своїх спадкових прав, і після смерті єдиним спадкоємцем за законом являється ОСОБА_7, він має право на вищевказану спадщину і його позовні вимоги в частині визнання права власності на житловий будинок за АДРЕСА_1, як спадкоємця за законом, також, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.130, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, тобто, що вони мати та донька.

Встановити той факт, що технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за АДРЕСА_1, виданий 29 липня 1987 року на ім'я "ОСОБА_5", в дійсності належить ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнати за ОСОБА_7, як спадкоємцем за законом, право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.