АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06    вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого -    Притуленко О.В. Суддів   -   Іщенка В.І.,

Полянської В.О. При секретарі    -   Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою з обладнанням самостійного виходу, розподіл домоволодіння за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 6 червня 2006 року -

ВСТАНОВИЛА:

07   квітня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою з обладнанням самостійного виходу.

Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником 71,6% домоволодіння АДРЕСА_1, решта частина домоволодіння належить в рівних частках відповідачам. Оскільки вони є співвласниками зазначеного домоволодіння, між ними виник спір про визначення меж суміжних ділянок.

07 липня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з додатковою позовною заявою до відповідачів про розподіл домоволодіння за АДРЕСА_1на два самостійних.

Позов мотивований тім, що кожна сторона користується    ізольованою частиною спірного домоволодіння, яке фактично представляє два самостійних будинку.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 6 червня 2006 року позов задоволено.

Визначений порядок користування спільною земельною ділянкою, виділивши у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 460 кв. м., визначивши її межі від порогу будівлі літ. „Д" до стіни будівлі літ. „А1" на відстані 1,6 м. від стіни будівлі літ. „А1" та прибудови літ. „а2", пофарбованої на схемі у помаранчевий колір.

Виділено у користування відповідачів земельну ділянку площею 182 кв. м., визначивши її межи по стіні прибудов літ. „Д" та літ. „Г", далі від порогу будівлі літ. „Д" до стіни будівлі літ. „А1" на відстані 1,6 м від стику стіни будівлі літ. „А1" та прибудови літ. „а2" пофарбованої на схемі у синій колір.

Головуючий суду першої інстанції                                                             Терентьєв А.М.

Справа №22-ц-1526-Ф/06    Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції    Полянська В.О.

Визначений окремий вхід для частки будівлі АДРЕСА_1, належній ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у безіменний провулок, розташований за їх будівлею.

На вказане рішення суду ОСОБА_4 - представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу у якої просить скасувати рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 6 червня 2006 року , посилаючись на те, що воно є необгрунтованим та ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції порушують права відповідачів, як співвласників.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить їх обґрунтованими і підлягаючими задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягаючим скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з додатковою позовною заявою до відповідачів про розподіл домоволодіння за АДРЕСА_1 на два самостійних. Однак, всупереч вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України це питання не було предметом розгляду у суді першої інстанції, вимоги позивача про розподіл домоволодіння залишився судом не розглянутий, по ньому не ухвалено ніякого рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником 71,6% домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 14,2% часток домоволодіння, тому згідно ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Суд першої інстанції виходив також з положень ст. 106 ЗК України, згідно якої власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

З такими висновками суду не може погодитися судова колегія, бо вони не відповідають обставинам справи та не засновані на вимогах діючого земельного законодавства.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанцій не визначив правовий статус спірної земельної ділянки, не встановив, хто є власником земельної ділянки і які правові підстави користування землею сторонами: чи є вони власниками або користувачами, чи є в них Державний акт на право власності або право користування земельною ділянкою.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не з'ясувавши вищенаведених питань не мав можливості встановити, чи є правомірним звернення позивача ОСОБА_1 до суду з питанням про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою.

При визначенні порядку користування земельними ділянками співвласниками житлового будинку, суд повинен з'ясувати і врахувати можливість нормального користування будинком, здійснення догляду за ним, розміщення господарських споруд, необхідності будівництва споруд, розміщення плодово-ягідних насаджень співвласників можливість підходу до надвірних будівель, ділянкам, наданим в користування, під'їзду до них, проїзду в двір і ін.

Враховуються також вимоги санітарних норм і правила протипожежної безпеки.

Відповідно до роз'яснень , що містяться в листі Центрального бюро технічної

інвентаризації Мінжилкоммунхоза України від 22 жовтня 1981 року, варіант роздільного користування земельною ділянкою може бути запропонований у разі, коли є можливість створення окремого виїзду на вулицю для кожної частини ділянки співвласників і розміри кожній з цих частин складають не менше двохсот метрів.

Ширина виїзду на вулицю повинна бути не менше 2,6 м, тобто щоб автомашина могла заїхати в двір.

З   висновку експерта №2317 від 26 січня 2006 року вбачається, що обладнання окремого виходу з частки домоволодіння  АДРЕСА_1 для відповідачів можливе в безіменний провулок шириною 1,2 м. Погоджуючись з висновками експерта про можливість визначення порядку користування земельною ділянкою з обладнанням окремого виходу і ухвалюючи рішення ро задоволення вимог позивача ОСОБА_1, суд першої інстанції не вирішив питання можливості при такому варанті порядку користування земельною ділянкою, під'їзду до власності відповідачів, не з'ясував чи відповідають вони санітарним, протипожежним і містобудівним  вимогам.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не з'ясовані істотні для справи обставини і не вирішенні  всі вимоги сторін відповідно до ст. 11 ЦПК України, що не дає їй права входити в обговорення обставин і доказів, які не аналізувалися судом першої інстанції.

Оскільки встановлені порушення норм процесуального права, що перешкоджають суду апеляційної інстанції досліджувати нові обставини і докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, рішення Феодосійського Міського суду АР Крим від 6 червня 2006 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.5 ст.307, п.5 ч.1 ст 311, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 6 червня 2006 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду АР Крим набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України  в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді