Справа №1-119

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

27 червня 2007 року                                                                                                             м. Житомир

Корольовський районний суд м.  Житомира в складі:

головуючого - судді Галасюка Р.А.,

при секретарях        Світко Т.І.,  Кузнєцовій А.В.,

з участю прокурорів Мозгового В.В.,  Юхимчука М. В.,

захисника                                ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Житомирі кримінальну справу по обвину­ваченню

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року наро­дження,  уродженця с Кмитів,  Коростишівського району,  Житомирської області,  громадянина України,  українця,  з базовою загальною середньою освітою,  неодруженого,  не працюючого,  проживаючого в АДРЕСА_1,  не судимого,

в скоєнні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 15,  ч.3  ст. 186 КК України,  -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2006 року о 14 годині ОСОБА_2,  використовуючи належний йому на правах користування автомобіль АЗЛК-408 «Москвич»,  д.н.НОМЕР_1,  як засіб вчинення зло­чину,  знаходячись по АДРЕСА_2,  з метою таємного викрадення чужого майна,  за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою,  про­никли на охоронювану територію ВАТ завод «Хімічне волокно»,  де з їдальні,  таємно викрали чуже майно,  що належить заводу,  а саме два блоки алюмінієвих дверей,  вартістю 1142 грив­ні 40 копійок за блок,  на загальну суму 2284 гривні 80 копійок. Після чого,  ОСОБА_2,  цього ж дня і часу,  продовжуючи свої злочинні дії разом з невстановленою досудовим слідством особою,  відніс викрадені дверні блоки на ділянку місцевості,  яка знаходиться в 200-х метрах від охоронюваної території заводу «Хімічне волокно»,  де з метою поліпшення транспортування,  почали розбирати данні двері за допомогою сокири,  розрубуючи їх на час­тки та складаючи в автомобіль АЗЛК-408 «Москвич»,  д.н.НОМЕР_1. В цей час вони були помічені охоронцем заводу «Хімічне волокно» і при затриманні ОСОБА_2,  з метою відкритого викрадення майна заводу «Хімічне волокно»,  а саме вищевказаних дверних бло­ків,  що були завантажені ОСОБА_2 в автомобіль,  сівши в дане авто,  намагався з ви­краденим зникнути,  однак свій злочинний умисел ОСОБА_2 довести до кінця не зміг з причин,  які не залежать від його волі так як двигун його автомобіля перестав працювати.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину не визнав і показав,  що 24.09.2006 року близько 13 години,  коли він був біля магазину «Сіт» по вул.  Ві-трука в м. Житомирі,  до нього підійшли двоє невідомих йому хлопців,  які запропонували з'їз­дити в с Клітчин забрати металолом,  на що він погодився. Після цього вони втрьох поїхали в бік заводу «Хімволокно»,  де один з хлопців попросив його звернути на ґрунтову дорогу,  яка вела кудись в поле. Проїхавши близько 200 м.  по ґрунтовій дорозі,  він на прохання хло­пців зупинився і один з них вийшов з машини та кудись пішов,  а другий витягнув з кущів розібрані алюмінієві планки і разом з ним загрузив в салон авто. Після чого даний хлопець знову витягнув з кущів цілі алюмінієві двері,  які поклавши на землю почав розбирати їх та розкручувати за допомогою викрутки. В цей час від заводу «Хімволокно» почав бігти охоро­нець даного заводу і він злякавшись почав разом з вищенаведеним хлопцем тікати в бік лісу під час чого згубив на полі сині резинові тапки. При цьому зазначив що він до своєї машини

не підходив і на охоронця з сокирою не нападав. Через декілька днів він заспокоївся і при­йшов в міліцію,  розповісти про те що з ним сталось. Також заперечив свою обізнаність в то­му,  що метал і двері були викрадені з заводу,  зазначивши про обіцянку хлопців розрахува­тись з ним за перевозку 100 гривнями.

Зважаючи на невизнання підсудним своєї вини в скоєнні даного злочину,  його ви­на у цьому повністю підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні дока­зами.

Свідок ОСОБА_3  в судовому засіданні показав,  що дійсно 24.09.2006 року о 07 годині він заступив на охорону заводу «Хімволокно» і чергував разом з ОСОБА_4,  ОСОБА_5 та ще одним охоронцем,  прізвища якого не пам'ятає. Приблизно о 13 го­дині на КПП прийшов ОСОБА_5,  який разом з напарником обходив територію і повідомив,  що все в нормі,  всі вікна і двері цілі. Після цього,  приблизно о 14 годині до них на КПП при­йшов невідомий чоловік,  який повідомив,  що в їдальні заводу «Хімволокно» ламають вхідні двері,  після чого вони всі вчотирьох побігли до їдальні. Щоб добігти до їдальні,  потрібно було перебігти через проїжджу частину дороги і коли він перебігав дорогу то на полі,  в іншій сто­роні від їдальні почув дзвін розбитого скла і побачив приблизно на відстані 130-200 метрів від заводу «Хімволокно» на ґрунтовій дорозі,  автомобіль «Москвич»,  бежевого кольору. Його зацікавило дане авто і коли він пройшов до нього,  то неподалік побачив підсудного ОСОБА_2 і ще одного невідомого хлопця,  які сокирою розбивали двері їдальні заводу. Поба­чивши його вони почали втікати в бік лісу. Підійшовши до авто він побачив в салоні розбиті алюмінієві планки,  які раніше були дверима їдальні,  які він впізнав по формі деталей,  кольо­ру та металевим конструкціям кріплення і розмірам.  В цей час підсудний ОСОБА_23 сокирою в руках повернувся до автомобіля і він зрозумів,  що той хоче втекти на авто і тому побіг по допомогу,  а ОСОБА_2 проїхав повз нього. Коли він вийшов на дорогу,  непо­далік від проїжджої частини вул.  Промислової,  побачив автомобіль підсудного,  мотор якого не працював. Коли він хотів підійти до авто,  то підсудний ОСОБА_2 3 сокирою в ру­ках вийшов з автомобілю,  однак побачивши охоронця ОСОБА_5 почав втікати в бік лісу. Після цього вони повідомили керівництву заводу про даний випадок та викликали працівни­ків міліції.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав,  що він дійсно у 2006 році пра­цював охоронцем на заводі «Хімволокно» і 24 вересня будучи на чергуванні разом з ОСОБА_4,  ОСОБА_3  та ОСОБА_6.  Приблизно о 13 годині він повернувся з обходу території заводу,  де все було в порядку і знаходився на КПП,  коли о 14 годині до них прийшов невідомий чоловік,  який сказав,  що в їдальні заводу «Хімволокно» ламають вхідні двері,  після чого він та інші охоронці побігли до їдальні,  при цьому ОСОБА_3  побіг до їдальні зі сторони вул.  Корольова. Підбігши до їдальні,  він побачив,  що самі двері відсутні,  а приблизно в 10 м.  в траві він знаходиться розбите скло. В цей час зі сторони вул.  Коро­льова він почув крик ОСОБА_3  про допомогу. Глянувши в той бік він побачив непо­далік від проїжджої частина дороги на ґрунтовці,  яка вела в поле,  автомобіль «Москвич» а біля нього ОСОБА_3  до якого з сокирою в руках наближався чоловік,  обличчя якого він не розглядів із-за відстані 100-150 метрів. Коли він наблизився до них,  чоловік з сокирою втік,  а ОСОБА_3  розповів,  що коли він біг до їдальні,  то в полі побачив автомобіль «Москвич» і наблизившись побачив двох невідомих хлопців,  які розбирали за допомогою да­ної сокири двері їдальні. Коли вони його побачили,  то почали втікати. В салоні авто він по­бачив розібрані планки від дверей,  в цей час повернувся один з хлопців із сокирою в руках та намагався втекти на автомобілі. Однак не доїхавши до проїжджої частини шосе,  мотор автомобілю перестав працювати,  ОСОБА_3  намагався затримати водія,  який знову взяв в руки сокиру,  однак той,  побачивши ще одного охоронця,  втік. Після цього він доповів начальнику караулу про те що сталось та викликав міліцію.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала,  що підсудний ОСОБА_2 являється її троюрідним братом,  який з серпня 2005 року почав допомагати їй торгувати на ринку. В цей же самий період,  її бабуся подарувала їй автомобіль «Москвич»,  д.н.НОМЕР_1 та видала на неї доручення на право володіння,  а на ОСОБА_2 на право керування. 24.09.2006 року зранку ОСОБА_2 допомагав їй на ринку,  а з 12 години кудись по­їхав. Цього ж дня їй подзвонили працівники міліції та повідомили,  що її автомобіль постави­ли на штраф-майданчик. Де був сам ОСОБА_2 вона не знала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав,  що у 2006 році

він працював заступником керуючого санацією по режиму ВАТ заводу «Хімічне волокно» і 24 вересня,  о 15 годині був вдома,  коли йому на мобільний телефон подзвонила диспетчер заводу та повідомила,  що на заводі скоєно крадіжку і охоронці намагались затримати злодіїв. Також диспетчер повідомила,  що міліція вже прибула на місце злочину. Приїхавши на завод,  на полі,  розташованому неподалік від заводу,  він побачив автомобіль «Москвич»,  д.н.НОМЕР_1,  на багажнику якого та в салоні він побачив викрадені з їдальні двері та розбиті і розла­мані алюмінієві планки від дверей. Як повідомив йому начальник охорони,  дані двері були викрадені з їдальні заводу,  які порубали перед цим сокирою. Охоронці намагались затримати злодіїв,  але один злодій втік відразу,  а інший намагався втекти на даному авто,  однак непо­далік від вул.  Промислової,  мотор автомобілю перестав працювати. Охоронці намагались знову затримати злодія,  але останній погрожуючи сокирою втік.

З протоколу огляду місця події (а.с. 4-6) видно,  як 24.09.2006 року при огляді діля­нки місцевості 10 х 10 м. ,  що розташована в 200 м.  від території заводу «Хімволокно» в м.  Житомирі,  були виявлені розбиті та цілі алюмінієві двері,  а на відстані 15 м.  від проїжджої частини вул.  Промислової,  було виявлено автомобіль АЗЛК-408 «Москвич»,  д.н.НОМЕР_1,  в салоні якого виявлено алюмінієві,  планки,  довіреність на ім'я ОСОБА_2. В полі було також виявлено та вилучено резинові тапки. При огляді входу приміщення їдальні заводу,  зафіксовано відсутність вхідних дверей.

У довідці про вартість викраденого (а.с. 9) міститься,  з урахуванням ознак зносу,  зазначення вартості викрадених дверей,  чим підтверджується розмір заподіяної заводу «Хім­волокно» шкоди.

З протоколу пред'явлення особи для впізнання (а.с. 29, 30) видно,  як під час прове­дення даної слідчої дії,  свідок ОСОБА_3  серед пред'явлених на впізнання осіб впізнав підсудного ОСОБА_2 як особу,  що 24.09.2006 року в обідній час намагалася відкрито викрасти майно заводу «Хімічне волокно» з використанням автомобілю.

З протоколу ставки віч-на-віч (а.с. 31, 32) видно,  як в ході даної слідчої дії свідок ОСОБА_3  у присутності підсудного ОСОБА_2 підтвердив свої покази про участь останнього у намаганні відкрито викрасти майно заводу «Хімічне волокно»,  що мало місце в обідній час 24.09.2006 року на території заводу.

З висновку дактилоскопічної експертизи (а.с. 89-91) видно,  що сліди рук вилучені з місця пригоди належать підсудному ОСОБА_2 та невідомій особі.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності,  суд,  приходить до висновку про дове­деність вини підсудного у скоєнні інкримінованого йому злочину. В зв'язку з чим умисні дії підсудного ОСОБА_2,  які виразились у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна,  скоєному з проникненням в сховище,  судом кваліфікуються за ч.2  ст. 15,  ч.3  ст. 186 КК України.

А покази підсудного ОСОБА_2 в частині не визнання ним своєї вини,  суд вважає неправдивими,  даними з метою зменшення обсягу своєї вини,  так як ці його покази суперечать показам свідків,  а також зібраним по справі письмовим доказам,  що свідчить про намагання останнього уникнути відповідальності за скоєне. У суду не має підстав недовіряти показам свідків,  оскільки вони є послідовними,  їх не змінювали,  дані покази перебувають у логічному взаємозв'язку між собою,  узгоджуються та доповнюють один одного,  об'єктивно поєднуються із зібраними письмовими доказами,  що відповідають дійсним обставинам спра­ви.

Обираючи підсудному вид та міру покарання,  суд враховує ступінь тяжкості вчине­ного ним злочину,  особу самого підсудного та обставини,  що пом'якшують і обтяжують по­карання.

Обставин,  що пом'якшують і обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 по справі не встановлено.

Визначаючи покарання підсудному,  суд,  однак приймає до уваги те,  що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності,  і хоча він скоїв тяжкий злочин,  однак тяжких наслідків від його дій по справі на думку суду не настало,  а тому враховуючи вище-наведене,  суд,  при обранні покарання підсудному,  за умови,  що призначене покарання пови­нно бути не тільки карою за вчинений злочин,  але й мати мету виховного характеру,  вва­жає,  що утримання підсудного ОСОБА_2 в ув'язненні строком навіть в мінімальних межах санкції інкримінованого йому злочину не є доцільним,  оскільки його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і призначає йому міру покарання в ме-

жах санкції передбаченої ч.3  ст. 186 КК України із застосуванням правил  ст.  ст. 75, 76 КК" України.

Цивільні позовні вимоги,  заявлені в справі в частині стягнення матеріальних збит­ків в розмірі 2284 гривні 80 копійок (а.с.  100),  що були розглянуті судом в порядку ч.2  ст. 291 КПК України - підлягають задоволенню у повному обсязі,  оскільки повністю підтверджують­ся відповідними фінансовими документами,  а обставини,  що були підставами для вимог,  знайшли своє повне підтвердження в ході судового слідства.

Керуючись  ст.  ст. 323, 324 КПК України,  суд,  -

 ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 15,  ч.3  ст. 186 КК України та призначити йому за цим Законом покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до  ст.  ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування обраної.йому міри покарання,  якщо він на протязі 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину,  не буде без дозволу органу кримінально-виконавчої системи виїжджати за межі України на постійне проживання,  буде повідомляти-зазначений орган про зміну місця проживання або роботи,  періодично з'являтись для реєст­рації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Житомирській завод хімічного волокна» - 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чо­тири) гривні 80 копійок на відшкодування матеріальних збитків.

Речові докази по справі: гумові тапки (а.с. 60) - знищити,  автомобіль АЗЛК-408 «Москвич»,  д.н.НОМЕР_1 (а.с. 78, 109) - залишити в належності ОСОБА_7,  алюмінієві двері та комплектуючі деталі до них (а.с. 78) - повернути ВАТ «Житомирській завод хімічного во­локна»,  копії довіреностей (а.с. 7, 103, 113) - залишити при матеріалах даної справи.

Судові витрати по справі (а.с. 88) в розмірі 66 грн. 68 коп.,  стягнути з засудженого ОСОБА_2 та перерахувати на р/р НОМЕР_2,  код НОМЕР_3,  МФО НОМЕР_4 УДК в Житомирській області.

Зарахувати засудженому ОСОБА_2 в строк відбуття пока­рання час його попереднього затримання з 29 вересня по 02 жовтня 2006 року включно.

До набрання вироком законної сили залишити засудженому ОСОБА_2 3а­побіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом п'ятнадцяти діб з моменту його прого­лошення.