Справа № 2-906/11

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року                                                  Рівненський міський суд

в особі судді                                                            Головчака М.М.,

при секретарі                                                            Редько К.О.,

з участю представника позивача                              ОСОБА_1,

відповідача                                                            ОСОБА_2,

та його представника                                        ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В :

23 червня 2010 року до Рівненського міського суду звернулася з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою в сумі 80 377 грн. 91 коп., моральної шкоди в сумі 3000 грн. 00 коп. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позову зазначила, що 12 лютого 2010 року ОСОБА_2,керуючи транспортним засобом марки «Рено Кенго»,д.н. НОМЕР_1, не вибравши безпечної дистанції руху, здійснив зіткнення з належним їй транспортним засобом марки «Форд Фокус»,д.н. НОМЕР_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Рівненського міського суду від 15 лютого 2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно висновку №9 від 25 лютого 2010 року експертного автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяного їй як власнику автомобіля марки «Форд Фокус»,становить 80 027 грн. 91 коп. Окрім того нею було затрачено 350 грн. 00 коп. за послуги евакуатора. Діями відповідача їй завдано й моральних страждань. В момент ДТП за кермом транспортного засобу знаходився її син ОСОБА_5, 1989 року народження, який внаслідок ДТП отримав ушкодження здоров’я, вона постійно нервує через відсутність коштів, необхідних для ремонту автомобіля, при цьому ОСОБА_2 не вжив жодних заходів до того, щоб в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки. Вона змушена вживати заходів для фізичних зусиль та навантажень для впорядкування своїх справ у звичне для неї русло, проте вже без використання належного автомобіля. Їй важко обходитися без автомобіля,оскільки автомобіль є невід’ємною частиною її роботи та повсякденного життя. Покликаючись на викладені обставини, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подав письмові заперечення проти позову. Вказав, що постановою Апеляційного суду Рівненської області від 22 липня 2010 року скасовано постанову Рівненського міського суду і провадження у справі закрито в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Висновок експертизи НДЕКЦ від 30 березня 2011 року за № 73, на який посилається позивачка, не може спростувати пояснення свідків події, змінювати або відтворювати встановлені судом факти. Згідно постанови ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі»суд не вправі обговорювати вину відповідача,  а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Розмір відшкодування позивач обґрунтовує калькуляцією № 9 від 22 лютого 2010 року експертного висновку автотоварозначого дослідження №9, проте даний висновок не може бути допустимим доказом розміру збитків. Згідно відповіді ТОВ «Аудатекс Україна»калькуляція № 9 від 22.02.2010 року на автомобіль з ВІН кодом, що відповідає ВІН коду автомобіля марки «Форд Фокус»,д.н. НОМЕР_2, відсутня. Під ВІН кодом автомобіля «Форд Фокус»після ДТП існує 5 різних калькуляцій, які між собою різняться. Надана позивачем калькуляція №9 має суттєві розбіжності з текстом калькуляції ,що виводиться у Ліцензійній програмі. В кінці калькуляції відсутній номер ліцензії та контрольний лист. Отже калькуляція № 9 і висновок № 9 є неналежним і недопустимим доказом, висновок експерта суперечить один одному. Відповідачем не завдано і моральної шкоди позивачці, оскільки немає причинного зв’язку між його діями та наслідками. Покликаючись на викладені обставини, просив у задоволенні відмовити.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі. Вказав,що в результаті зіткнення, яке сталося 12 лютого 2010 року через протиправні дії відповідача ОСОБА_2, належний ОСОБА_4 автомобіль отримав механічні пошкодження. За висновком експертного автотоварознавчого дослідження майнова шкода складає 80 027 грн. 00 коп. В результаті чого позивачці окрім матеріального збитку завдано й моральної шкоди. Просить позов задовольнити в повному обсязі з посиланням  на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що дійсно 12 лютого 2010 року в м. Рівне сталась дорожньо-транспортна пригода, в ході якої ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Рено Кенго»допустив зіткнення із автомобілем марки «Форд Фокус». Цього ж дня на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП. Постановою Рівненського міського суду від 15 лютого 2010 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Постановою апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_2 звільнено від відповідальності в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Висновок експерта є неналежним доказом, містить багато суперечностей, спростовується показами свідків. Вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення немає, а відповідно він не повинен відповідати та відшкодувати майнову та моральну шкоду.  

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази,  суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим  немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.  

У відповідності з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.           У відповідності до ч.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що 12 лютого 2010 року о 20 год. 30 хв. по           вул.В.Чорновола в м.Рівне відбулось зіткнення транспортних засобів марки «Рено Кенго», д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та марки „Форд Фокус”,д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5

У відповідності до п.3 ч.1 ст.1189 ЦК України, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою судді Рівненського міського суду від 15 лютого 2010 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 22 липня 2010 року постанову Рівненського міського суду скасовано, а справу закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.  

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, постанова у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

    Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року за №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»при наявності вини обох володільців –розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

Згідно положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 212 ЦПК України, зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.    

Обґрунтовуючи свої вимоги, стосовно вини водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, позивачка надала як  письмовий доказ  у справі висновок експертного автотоварознавчого дослідження.

Згідно висновку № 9 експертного автотоварознавчого дослідження аварійного автомобіля марки «Форд Фокус»,р.н. НОМЕР_2, вартість матеріальних збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, заподіяних власнику автомобіля «Форд Фокус»,на момент пошкодження у ДТП становить 80 027 грн. 91 коп.  

Даний висновок відповідач ОСОБА_2 не визнавав, вказував на його суперечливість.

Однак дану суму матеріальних збитків, відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Ухвалою Рівненського міського суду від 10 грудня 2010 року було призначено судову автотехнічну експертизу.

Згідно висновку автотехнічної експертизи за №73 від 30 березня 2011 Пунктом 3 даного висновку визначено, що водій автомобіля «Ford Focus»,д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 в даній дорожній обстановці не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем марки «Renault Kangoo»,д.н. НОМЕР_1 в момент виникнення небезпеки для руху шляхом застосування екстреного гальмування.

В діях водія автомобіля «Renault Kangoo»,д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам п.12. і п.13.1 Правил дорожнього руху.

В діях водія автомобіля «Ford Focus», д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5 в даній дорожній обстановці невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху з технічної точки зору не вбачається.

З п. 6 даного висновку  вбачається, що при наданому на експертизу комплексі вихідних даних невідповідність дій водія автомобіля «Renault Kangoo»,д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2,п.12. Правил дорожнього руху України з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв’язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вказали, що були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, з участю автомобілів «Рено-Кенго»та «Форд-Фокус». Зазначили, що 12 лютого 2010 року була ожеледиця. Близько 20 год.30 хв. на перехресті вулиць Чорновола-Дачна у м.Рівне автомобіль марки «Рено Кенго»винесло на зустрічну смугу, внаслідок чого даний автомобіль зіткнувся з автомобілем марки «Форд Фокус». Вважають, що причиною ДТП стало, порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля «Рено-Кенго», а саме не врахування дорожньої обстановки, та не обрання безпечної швидкості руху.

Свідок ОСОБА_5 вказав, що був учасником дорожньо-транспортної пригоди, яке мало місце 12 лютого 2010 року. Дорожньо-транспортна пригода сталась на перехресті вулиць Чорновола-Дачна у м.Рівне. Вказав, що водій автомобіля «Рено –Кенго»ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху. Зіткнення сталось на його полосі. Після аварії його забрала медична допомога.

Судом було досліджено механізм скоєння ДТП та встановлені фактичні обставини ДТП.  

Сукупністю вищенаведених доказів доведено, що дорожньо-транспортна пригода, в якій був пошкоджений автомобіль позивачки, сталася з вини ОСОБА_2, тому суд визнає його відповідальним за завдану позивачці шкоду.  

Вартість матеріальних збитків, заподіяних автомобілю «Форд Фокус»,становить 80 027 грн. 91 коп., вартість послуг евакуатора –350 грн. 00 коп.,а всього 80 377 грн. 91 коп.  

Будь-яких письмових доказів на спростування висновку експертного авто товарознавчого дослідження від 25 лютого 2010 року за №9, відповідач ОСОБА_2 суду не надав, а тому розмір відшкодування правильно встановлювався судом на наявних в справі письмових доказах, яким є даний висновок, наданий позивачем.

Згідно ст.1167 ЦК України, та  роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, в п.2, п.5 постанови „Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995р. № 4, зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача,  наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини  останнього  в  її  заподіянні. Відповідальність  заподіювача  шкоди  без вини  може  мати  місце  лише у випадках,  спеціально передбачених  законодавством.

Сукупністю зазначених доказів доведений факт пошкодження з вини ОСОБА_2 автомобіля, належного на праві власності ОСОБА_4 та заподіяння цим позивачці моральної шкоди.

Проте, розмір відшкодування визначений позивачем та його представником –1500 грн. 00 коп.,  суд вважає необґрунтовано завищеним.

Враховуючи рівень порушення  душевного спокою позивачки, глибину та тривалість її моральних страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн. 00 коп.

Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення,суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

3гідно квитанцій № 173 від 30.07.2010 року та № 171 від 30.07.2010 року, судові витрати по справі склали 923 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, ст.ст.16,22,1166,1167,1187,1188,1192 ЦК України,керуючись ст.ст. 10,60,88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292,294,367 ЦПК України, суд,

                                                  В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 80 377 грн. 91 коп. (вісімдесят тисяч триста сімдесят сім грн.) 91 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок заподіяної моральної шкоди 500 грн. 00 коп.(п’ятсот грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 923 грн. 77 коп.(дев»ятсот двадцять три грн. 77 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.          

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду                                                  М.М.Головчак