Дата документу 29.11.2011                                                               Справа №  2-1785/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року   Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді - Нікітенко Н.П., при секретарі –Висоцькій О.О.,за участю адвокатів –ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянув у  відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом  до ОСОБА_4. про стягнення грошових коштів за договором позики в сумі 91020 гривен

29.03.2007 року ОСОБА_4 взяв позику в розмірі 50000 доларів США та зобов’язався повернути її до кінця 2007 року, тобто до 31.12.2007 року. На даний час сума позову не повернута в повному обсязі, залишок за договором позики складає 10000 доларів, що еквівалентно по курсу НБУ на 17.10.2011 рік –800 грн за 100 доларів США.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики та не повернув борг  у  зазначеній  сумі. Так як, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання і зобов’язаний сплатити позивачу, крім суми основного боргу –3% річних. Загальна сума процентів за договором складає 9200 гривен.

На вимоги ОСОБА_3 щодо повернення грошових коштів відповідач не реагує, добровільно повернути кошти не бажає, у зв'язку з чим він змушений  звернутися в  суд  з  позовом.

Крім того, позивач користувався юридичними послугами адвоката ОСОБА_1, що підтверджено квитанціями на загальну суму 2500 гривен.

На основі викладеного, позивач просить  стягнути  з відповідача суму боргу за договорами позики  у розмірі  91020 гривен.

Позивач до судового засідання не з’явився, адвокат ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі і просить його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, адвокат ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи,  вислухавши  пояснення  адвокатів, всі представлені докази  в  сукупності,  суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають  частковому задоволенню  з  наступних підстав:

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні кошти, а позичальник  зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів. Договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей.

Згідно ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем  визначеної  грошової  суми.

У статті 1049 ЦК України зазначено, що позивальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику –кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором між ними. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про те, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що  між  сторонами  було укладено договір позики від 29.03.2007 року на суму 50000 доларів США, що підтверджено розпискою відповідача  ОСОБА_4. (а.с. 3).

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:    грошовий  борг  - 80000 гривен, три проценти річних –9200 гривен,  послуги адвоката –2500 гривен, судові витрати –1700 гривен, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 гривен.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що в частині стягнення витрат на послуги адвоката необхідно відмовити, так як в матеріалах справи є тільки ордер адвоката ОСОБА_1, але  не додано витягу з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 42 ЦПК України. Крім того, як вбачається з квитанцій № 711 від 03.02.2011 року на суму 1000 гривен, № 1862 від 24.11.2010 року на суму 500 гривен, № 704 від 25.03.2011 року на  суму 1000 гривен гонорар адвокат ОСОБА_1 отримувала від ОСОБА_6, але остання відношення до цивільної справи не має.

Згідно ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню і витрати, понесені позивачем по оплаті держмита в сумі 1700 грн. 00 коп. та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 120 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 224 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046-1050 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу в сумі 89200 грн., а також витрати по оплаті держмита в сумі 1700 грн. 00 коп. та інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 грн.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                          Нікітенко Н. П.