Справа № 1-4/2008 копія;

 

 

В И Р О К 

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

           

            27 березня 2008 року             Кіровський    районний суд м. Кіровограда у складі:       

головуючої судді                                                                                            Деревінського С.М.

при секретарі                                                                       Горщак О.Л., Мішевець Т.І.

за участю прокурора                                         Серпак В.Е., Копач Д.І.,Чернова О.В. 

представника цивільного позивача                                                       ОСОБА_1

захисника                                                                                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда  кримінальну справу по обвинуваченню:

-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Добровеличківка Кіровоградської області, українки, громадянки України, освіта вища, заміжня, пенсіонерка, зареєстровану та проживаючу АДРЕСА_1, раніше не судиму ,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. В.Ольчедаєв Мурколовецького району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого і проживаючого АДРЕСА_1 раніше не судимого ,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, суд ,-

В С Т А Н О В И В :

                Органом досудового слідства ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачуються в тому, що :

                1080 УНР є філією Державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвійськбуд" (далі 1080 УНР), знаходиться у державній власності, підпорядковується останньому, являється його відокремленим підрозділом, який розташований по вул. Добровольського, № 5-а м. Кіровограда, та діє на підставі Положення про філію ДП МО України „Укрвійськбуд" 1080 УНР, затвердженого наказом генерального директора ДП МО України „Укрвійськбуд" від 6.07.1998 року № 17 і утримується за рахунок госпрозрахункової діяльності.

            Для забезпечення своєї діяльності філія має окремий баланс, поточні рахунки в установах банків, круглу печатку з власним найменуванням, штампи, фірмові бланки та інші реквізити.

            В період з 26.02.2001 року по 6.04.2004 року в 1080 УНР на посаді головного бухгалтера працювала ОСОБА_3, яка виконувала організаційно - розпорядчі та адміністративно -господарські функції, відповідала за фінансово - господарську діяльність вказаного підприємства, мала доступ до заповнення фінансово-бухгалтерських, (банківських) документів, право їх підпису і перерахування коштів з розрахункових рахунків 1080 УНР на розрахункові рахунки інших підприємств та установ різних форм власності, тобто являлася службовою особою.

            Як  службова особа, головний бухгалтер 1080 УНР ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також до своїх функціональних обов'язків, розроблених та введених у дію на підставі типових положень відповідно до п. 4.9. розділу 4 „Положення про філію Державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвійськбуд" 1080 УНР””, затвердженого наказом генерального директора ДП МО України „Укрвійськбуд" від 6.07.1998 року № 17 та посадової інструкції, затвердженої директором 1080 УНР, була зобов'язана: забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, брати участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестач, крадіжки і псування активів підприємства, здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарсько - фінансової діяльності підприємства, контролювати економне використанням матеріальних і фінансових ресурсів, збереження власності підприємства, організовувати облік грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей, основних засобів, що надходять, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з їх рухом, облік витрат виробництва й обігу, результатів господарсько - фінансової діяльності, а також фінансових і розрахункових операцій, контроль за законністю, своєчасністю і правильністю їх оформлення, брати участь у проведенні економічного аналізу господарсько - фінансової діяльності за даними бухгалтерського обліку і звітності в цілях виявлення внутрішньогосподарських резервів, усунення втрат і невиробничих затрат, здійснювати контроль за дотриманням порядку оформлення первинних і бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов'язань, проведення інвентаризації грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей і основних фондів, перевірок організації бухгалтерського обліку та звітності, а також документальних ревізій у підрозділах підприємства, вживати заходів із попередження нестач, незаконного витрачання грошових коштів і товарно -матеріальних цінностей, порушень фінансово - господарського законодавства, брати участь в оформленні матеріалів за нестачами і розкраданнями грошових коштів, товарно - матеріальних цінностей, контролювати передачу матеріалів до слідчих і судових органів, вести роботу із забезпечення суворого дотримання фінансової і касової дисципліни кошторисів адміністративно - господарських та інших витрат, законності списання з бухгалтерських балансів нестач, дебіторської заборгованості та інших витрат, збереження бухгалтерських документів, забезпечувати своєчасне складання бухгалтерської звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, керувати працівниками бухгалтерії підприємства.

            Для забезпечення своїх обов'язків,  головний бухгалтер 1080 УНР ОСОБА_3 мала право ставити свій підпис на платіжних дорученнях, які приймаються банківськими установами для виконання, проводити перерахунки грошових коштів, а також посвідчувати своїм підписом на довіреностях підписи осіб, які уповноважувалися підприємством на отримання різних товарно - матеріальних цінностей, в тому числі за вже оплачені шляхом безготівкового розрахунку.

            З 24.01.1992 року ОСОБА_3 перебуває в шлюбі з ОСОБА_4, який має легковий автомобіль «VOLKSWAGEN Pаssat», 1,6 дизельний, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та зареєстрований в РЕВ ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області на його ім'я, на підставі договору купівлі - продажу № 7103 від 24.04.1997 року, тобто автомобіль придбаний під час шлюбу з ОСОБА_3 та є їхньою сумісною приватною власністю.

            В травні - червні 2003 року будучи головним бухгалтером 1080 УНР  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання її службовим становищем, вступили в попередню змову групою осіб, щоб шляхом службового підроблення звільнитися від зайвих особистих витрат на придбання автомобільних запчастин для ремонту власного легкового автомобіля «VOLKSWAGEN Pаssat» і у співучасті скоїли злочини за наступних обставин:

            7.05.2003 року  ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 керуючись корисними мотивами, отримав за вказівкою останньої в магазині «Авто-2000» -ПП “ ОСОБА_5“, який розташований по вул. Маланюка, № 5 м. Кіровограда, рахунок - фактуру № 502 від 7.05.2003 року, начебто на придбання для 1080 УНР автозапчастин, без зазначення суми товару, в якому в подальшому під час вчинення злочинних дій, ОСОБА_3  власноручно внесла завідомо неправдиві дані про суму придбаного товару, а саме в графі:

«Автозапчастин на суму» та в графі «Итого» зробила запис - «500 грн.».

            При цьому, ОСОБА_4 у вказаному магазині зробив замовлення автомобільних запчастин до легкового автомобіля «VOLKSWAGEN Pаssat», 1,6 «дизель», 1986 року випуску та вказав продавцю під час оформлення рахунку-фактури, що проводити оплату за вказані автозапчастини, буде підприємство - 1080 УНР,  яке і було вказане продавцем у вище вказаному рахунку - фактурі, як «Платник».

            Отримавши таким чином в магазині рахунок - фактуру ОСОБА_4, діючи у співучасті з ОСОБА_3, передав їй зазначений вище рахунок - фактуру.

            Маючи в своєму службовому користуванні чисті бланки платіжних доручень, які були завірені гербовою печаткою підприємства та підписані директором 1080 УНР, 8.05.2003 року ОСОБА_3, з метою придбання за рахунок коштів 1080 УНР автозапчастин для автомобіля своєї сім'ї, на підставі платіжного доручення № 345 від 8.05.2003 року, яке вона підписала особисто, перерахувала з розрахункового рахунку 1080 УНР № 26001180594001, відкритого в Кіровоградській філії комерційного банку «Приватбанк» на розрахунковий рахунок ПП “ ОСОБА_5“НОМЕР_2, відкритий в Кіровоградській філії комерційного банку «Приватбанк», грошові кошти - 1000 грн., як оплату рахунку - фактури № 502 від 7.05.2003 року на придбання автомобільних запчастин.

            З метою незаконного заволодіння, оплачених за рахунок коштів 1080 УНР автозапчастин, 17.05.2003 року ОСОБА_3 використовуючи наявні у неї в службовому користуванні чисті бланки довіреностей, які вже були завірені печаткою, кутовим штампом 1080 УНР та підписом директора, документи суворої звітності - тобто офіційні документи, згідно до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року № 293/1318 та наказу Мінстату України № 192 від 21.06.1996 року, особисто заповнила довіреність серії ЯЖД № 910512 на ім'я начальника автоколони 1080 УНР ОСОБА_6, усвідомлюючи при цьому, що реально ОСОБА_6. не буде отримувати по ній автозапчастини, вписавши у відповідні графи довіреності наступний тест:

„Довіреність дійсна до „27 мая 03",

„Дата видачі   2003    р.         “17 мая 03“                

- "Видано"      „ОСОБА_6",

„Документ, що засвідчує особу "„паспорт", серія НОМЕР_3",

- «Виданий" „Кировским РО УМВД Украины,

„На отримання від " Кировоградской обл.",

„Найменування цінностей" „ЧП ОСОБА_5",

„одиниця виміру"„ з/части",

„кількість (прописом)" „Одна тисяча",

та розписалася в графі «Головний бухгалтер», тобто підробила офіційний документ, шляхом внесення до нього завідомо неправдивих відомостей та склала і видала завідомо неправдивий документ, який після його виготовлення за своєю формою та змістом мав посвідчувати наявність юридично значимого факту - довіреності певній особі підприємством отримати товарно - матеріальні цінності в інтересах цього підприємства від іншого підприємства, з метою подальшого його використання.

            Виготовивши шляхом службового підроблення довіреність за вказаними серією та номером, 17.05.2003 року ОСОБА_3 продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно та з тією ж метою, особисто оформила факт видачі цієї довіреності ОСОБА_6, вписавши до іншого офіційного документу - «Журналу реєстрації довіреностей за 2003 рік (січень-липень 2003 року) 1080 УНР» завідомо неправдиві дані про це, а саме вписавши в нього у відповідних графах наступний тест:

,,№ доверенности" - „910512",

„дата видачи"-„17.05.",

„Срок действия доверенности" - „27.05.",

„Должность и фамилия лица, которому видана доверенность" - „ОСОБА_6",

- „Наименование поставщика" -      „ЧП ОСОБА_5",

та особисто розписалася в графі - «Расписка лица получившего доверенность», зробивши таким чином видимість законності оформлення, видачі та використання даної довіреності. При цьому, сам ОСОБА_6., на якого була оформлена дана довіреність, в ній свій підпис не ставив, її в бухгалтерії під особистий підпис не отримував та про дану закупку автозапчастин підприємством, не знав, хоча за обійманню посадою, саме він мав проводити всі закупки, витрачання, списання автозапчастин для автомобілів підприємства.

            Перерахувавши кошти 1080 УНР у сумі 1000 грн. на придбання автозапчастин для власного легкового автомобіля та виготовивши шляхом службового підроблення довіреність на отримання цих автозапчастин, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб, передала вказаний завідомо підроблений документ - довіреність серії ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року - ОСОБА_4. Останній, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з  ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном та усвідомлюючи, що ця довіреність є підробленою і оформлена його дружиною на відповідну посадову особу 1080 УНР, використав її користуючись довірою продавця магазину, яка не перевірила його особистість та отримав по ній 19.05.2003 року в магазині «Авто-2000» ПП «ОСОБА_5», автозапчастини для власного автомобіля на суму 1000 грн., тобто заволодів чужим майном на зазначену вище суму.

            Крім цього, 11.06.2003 року ОСОБА_3 будучи службовою особою - головним бухгалтером 1080 УНР, з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 маючи в своєму службовому користуванні чисті бланки платіжних доручень, які були завірені гербовою печаткою підприємства та підписані директором 1080 УНР, з тією ж метою, на підставі платіжного доручення № 426 від 11.06.2003 року, яке вона особисто підписала, у відповідній графі для підпису головним бухгалтером підприємства, перерахувала з розрахункового рахунку 1080 УНР № 260082234, відкритого в Кіровоградській обласній дирекції акціонерного поштово - пенсійного банку „Аваль" на розрахунковий рахунок ПП «ОСОБА_5»НОМЕР_2,  відкритий в Кіровоградській філії комерційного банку «Приватбанк", грошові кошти - 500 грн., як оплату того ж рахунку - фактури № 502 від 7.05.2003 року, наданого їй ОСОБА_4, на придбання автомобільних запчастин для свого власного автомобіля.

            З метою заволодіння, оплачених за рахунок коштів 1080 УНР автозапчастин, ОСОБА_3 будучи службовою особою, 13.06.2003 року використовуючи наявні у неї в службовому користуванні чисті бланки довіреностей, які вже були завірені печаткою, кутовим штампом 1080 УНР та підписом директора, документи суворої звітності - тобто офіційні документи згідно до «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року № 293/1318 та наказу Мінстату України № 192 від 21.06.1996 року, особисто заповнила довіреність серії ЯЖД № 910576 на ім'я начальника автоколони 1080 УНР ОСОБА_6, усвідомлюючи при цьому, що реально ОСОБА_6. не буде отримувати по ній автозапчастини, вписавши у відповідні графи довіреності наступний тест:

Довіреність дійсна до 20  р." -  „23 июня 03",

„Дата видачі  20 р." - „13 июня 03",

„Видано" - „ОСОБА_6",

„Документ, що засвідчує особу" - „паспорт", „НОМЕР_3",

„Виданий" - „Кировским РО УМВД Украины",

„На отримання від" - „ЧП ОСОБА_5",

„Найменування цінностей" - „з/части",

„одиниця виміру" - „грн.", „кількість (прописом)" - „пятьсот",

та розписалася в графі «Головний бухгалтер», тобто підробила офіційний документ, шляхом внесення до нього завідомо неправдивих відомостей та склала і видала завідомо неправдивий документ, який після його виготовлення за своєю формою та змістом мав посвідчувати наявність юридично значимого факту - довіреності певній особі підприємством отримати товарно-матеріальні цінності в інтересах цього підприємства від іншого підприємства, з метою подальшого його використання.

            Виготовивши описаним вище шляхом службового підроблення довіреність за вказаними серією та номером, 13.06.2003 року ОСОБА_3 продовжуючи свою злочинну діяльність,  діючи умисно та з тією ж метою, особисто оформила факт видачі цієї довіреності ОСОБА_6, внесши до іншого офіційного документу - «Журналу реєстрації довіреностей за 2003 рік (січень - липень 2003 року) 1080 УНР», завідомо неправдиві дані про це, вписавши в нього у відповідних графах наступний тест:

-, ,№ доверенности" - „910576",

„дата выдачи"- „13/VІ",

„Срок действия доверенности" - ,,23/VІ",

-„Должность и фамилия лица, которому видана доверенность" - „ОСОБА_6",

- „Наименование поставщика" -  „ЧП ОСОБА_5",

,№ и дата контракта, счета, спецификации и другого документа или уведомления"  - „з/части"

і розписалася особисто в графі - „Расписка лица получившего доверенность", зробивши таким

чином видимість законності оформлення, видачі та використання даної довіреності. При цьому, сам ОСОБА_6., на якого була оформлена дана довіреність, в ній свій підпис не ставив, її в бухгалтерії під особистий підпис не отримував та про дану закупку автозапчастин підприємством, не знав, хочa за обійманню  посадою, саме він мав проводити  всі  закупки,  витрачання,  списання автозапчастин для автомобілів підприємства.

            Перерахувавши грошові кошти 1080 УНР в сумі 500 грн. з метою придбання  автозапчастин для власного легкового автомобіля та виготовивши шляхом службового підроблення довіреність на отримання автозапчастин, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4, передала йому вказану підроблену довіреність серії ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, який діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з  ОСОБА_3, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, повторно та усвідомлюючи, що ця довіреність є завідомо підробленою і оформлена його дружиною на відповідну посадову особу 1080 УНР, використав її користуючись довірою продавця магазину, яка не перевірила його особистість та отримав по ній в той же період часу - в червні 2003 року в магазині „Авто - 2000" ПП „ ОСОБА_5" автозапчастини на суму 500 грн. для їх власного автомобіля, тобто заволодів чужим майном на зазначену вище суму.

            Таким чином, в період травня - червня 2003 року ОСОБА_3, являючись службовою особою - головним бухгалтером 1080 УНР, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з  ОСОБА_4 повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення у вигляді внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншого підроблення документів, а також складання і видачі завідомо неправдивих документів, а ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, яка являлася службовою особою - головним бухгалтером 1080 УНР, повторно, шляхом співучасті у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою - ОСОБА_3 своїм службовим становищем та використання завідомо підроблених ОСОБА_3 документів (двох вище зазначених довіреностей), заволоділи чужим майном - автомобільними запасними частинами до легкового автомобіля імпортного виробництва -„VOLKSWAGEN Passat" за наступними кількістю та найменуваннями: амортизатор передній - 2 шт., амортизатор задній - 2 шт., плівка лобового скла - 1 шт., дот гальмівної рідини - 1 шт., свічки накалу - 4 шт., 600 пасок - 1 шт., тосол - 5 л., фільтр кисневий - 1 шт., 450 щітки (дворн.) - 2 шт., фільтр паливний - 1 шт., пильник - 1 шт., на загальну суму - 1500 грн..

            Викраденим майном ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпорядилася за власним розсудом.

            Таким чином,  в травні - червні 2003 року ОСОБА_3 будучи головним бухгалтером 1080 УНР, тобто службовою особою, скоїла заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем на загальну суму 1500 грн., вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, а також службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів, тобто скоїв злочини, передбачені  ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

            ОСОБА_4 в травні - червні 2003 року будучи виконавцем (співвиконавцем) скоїв співучасть у заволодінні чужим майном на загальну суму 1500 грн., шляхом зловживання службовою особою - головним бухгалтером 1080 УНР ОСОБА_3 своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, а також використання завідомо підроблених документів - довіреностей серії ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та серії ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, тобто скоїв  злочини, передбачені ч. 2 ст. 27  ч. 3 ст.191,  ч. 3 ст. 358 КК України.

             Під час розгляду справи, сторони обвинувачення і захисту пояснили, що надали суду на дослідження всі докази, які хотіли дослідити і інших, крім досліджених судом доказів, в них немає.

              Оцінив та дослідивши зібрані по справі докази,  в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення  не доведена участь підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, а тому  вони підлягають виправданню з наступних підстав: 

            Підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вину не визнали і суду показали, що  знаходяться у шлюбі. В них є автомобіль “VOLKSWAGEN Passat" , 1.6, дизельний, 1986 року випуску, державний номер  НОМЕР_1, який придбали в 1997 pоці. Автомагазин «Авто-2000», який розташований по вул. Маланюка м. Кіровограда, ОСОБА_4 знає, так як  раніше проживав недалеко від нього, заходив і купував за власні гроші деякі запчастини на автомобіль.

           В період з 26.02.2001 року по 6.04.2004 року ОСОБА_3 працювала у філії ДП МО України « Укрвійськбуд » 1080 УНР на посаді головного бухгалтера. Як головний бухгалтер, ОСОБА_3 не була ознайомлена із посадовою інструкцією, але знала типову інструкцію головного бухгалтера і нею керувалася. Платіжні доручення ОСОБА_3 не друкувала, це робив бухгалтер-касир ОСОБА_7 і чистих бланків з відбитком печатки 1080 УНР, підписаних  директором 1080 УНР ОСОБА_8  в неї, не було. В 1080 УНР  було заведено, що директор ОСОБА_8 особисто приймав рішення кому і скільки перерахувати грошових коштів. Придбанням матеріалів займалося два відділи: відділ забезпечення і відділ головного механіка. Директору приносили рахунок на придбання матеріалів чи автозапчастин і лише він його розглядав і підписував. Бухгалтерія до замовлення автозапчастин не мала ніякого відношення. При наявності на рахунку 1080 УНР грошових коштів, директор викликав бухгалтера - касира ОСОБА_7 і давав їй розпорядження кому, скільки, за що перерахувати кошти. Вказівки директора про перерахування коштів, ОСОБА_7 записувала в книгу, а директор вів свій облік. Після того, як ОСОБА_7  надрукує платіжні доручення або секретар ОСОБА_9, ОСОБА_3 робила реєстр і в кінці виводила остаточну суму, яку проводила по головній книги. З підписаним ОСОБА_3 бланком платіжного доручення, ОСОБА_7 йшла до директора 1080 УНР, який звіряв суми із своїми записами  і реєстром. Часто директор 1080 УНР ОСОБА_8 змінював свої рішення по сумам і  постачальникам, тоді ОСОБА_7 передруковувала платіжні доручення.

              Коли ОСОБА_8 був у відрядженні, то чисті бланки платіжних доручень із своїм підписом і відбитком печатки 1080 УНР передав ОСОБА_7, вона їх тримала в сейфі, а після повернення, ОСОБА_8 контролював їх використання, в тому числі і по випискам із банку. Як у директора, так і у ОСОБА_7 був телефон банку, де в любий час вони могли взнати залишок коштів на рахунку 1080 УНР.                 

              7.05.2003 року директор 1080 УНР ОСОБА_8 у відрядженні не був, про що свідчить виписка із банку, так як  надруковано 20 платіжних доручень. ( т. 3 а.с. 207), а тому вона не могла друкувати платіжне доручення № 345 від 8.05.2003 року. Всі рахунки - фактури на придбання автозапчастин приносили директору або його секретарю ОСОБА_9 і не тільки головний механік ОСОБА_6., але і інші працівники 1080 УНР, а також водії. Після того, як ОСОБА_8 їх розглядав, від нього рахунки - фактури  приносили в бухгалтерію. Хто приніс в бухгалтерію рахунок - фактуру № 502 від 7.05.2003 року, ОСОБА_3 не пам'ятає, але не її чоловік. ОСОБА_4 цей рахунок - фактуру ніколи не бачив і ОСОБА_3 не приносив. 

               В рахунку - фактурі № 502 від 7.05.2003 року на придбання у ПП “ ОСОБА_6“ автозапчастин, суму - «500 грн.» писала ОСОБА_3, а «Бух. оплатить» і підпис -  директора 1080 УНР ОСОБА_8. Рахунок фактура № 502 від 7.05.2003 року скоріш за все був у ОСОБА_8, він дав усне розпорядження про перерахування коштів в сумі 1000 грн., які були перераховані платіжним дорученням № 345 від 8.05.2003 року. При перерахуванні 500 грн. за цим рахунком - фактурою, директор 1080 УНР ОСОБА_8 віддав його. Так як не була проставлена сума, вона на рахунку - фактурі проставила «500 грн.» і перерахували кошти  в сумі 500 грн. платіжним дорученням №  426 від 11.06.2003 року. Перерахування коштів в сумі 1000 грн. і 500 грн. за автозапчастини на ПП «ОСОБА_5» здійснювалося за вказівкою директора 1080 УНР ОСОБА_8.

              Платіжні доручення № 345 від 8.05.2003 року та № 426 від 11.06.2003 року про перерахування 1080 УНР відповідно: 1000 грн. та 500 грн. на ПП “ОСОБА_5“, як оплата рахунку - фактури № 502 від 7.05.2003 pоку підписала ОСОБА_3, будучи головним бухгалтером і директор 1080 УНР ОСОБА_8, але ОСОБА_3 їх не друкувала. В банк ці платіжні доручення відносила бухгалтер - касир ОСОБА_7, а з банку приносила випуску, яку давала на перевірку директору 1080 УНР ОСОБА_8. Кожного дня ОСОБА_7 робила відомість  про надходження і вихід грошових коштів по 1080 УНР, а потім звіряла її із журналом - ордер № 2 і виписками банку, такі перевірки робив і директор 1080 УНР ОСОБА_8. 

              На отримання матеріальних цінностей по оплаченим платіжним дорученням в 1080 УНР, довіреності виписувала бухгалтер ОСОБА_10, в її відсутності це робила ОСОБА_3, потім їх підписували: ОСОБА_3, як головний бухгалтер  і ОСОБА_8, як директор. В 1080 УНР не тільки головний механік ОСОБА_6. по довіреностям отримував автозапчастини у постачальників, отримували також інші працівники 1080 УНР і водії. Оскільки водії не звітували в бухгалтерію про отримання автозапчастин, за виданими їм довіреностям, так як знаходилися у відрядженні, тому довіреності на отримання автозапчастин, стали виписувати на механіків, з яких вимагали звіту про їх використання.

               Довіреності ЯЖД №910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року на отримання представником 1080 УНР ОСОБА_6 автозапчастин, відповідно: на 1000 грн. і на 500 грн. в ПП “ОСОБА_5“, виписувала ОСОБА_3, підпис в графі «Гол. Бухгалтер» на цих довіреностях - її, а в графі «Керівник» - підпис ОСОБА_8. Підпис якої особи в цих довіреностях посвідчувала, ОСОБА_3 не пам'ятає, можливо ОСОБА_6, чи якогось працівника 1080 УНР. В «Журналі реєстрації довіреностей за 2003 рік 1080 УНР», видачу довіреностей на ім'я ОСОБА_6 на отримання автозапчастин в ПП “ ОСОБА_6“ по довіреностям ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, ОСОБА_3 оформлювала сама. В графі «Расписка лица, получившего довереность», розписалася ОСОБА_3 за вказівкою директора 1080 УНР, але було таке, що довіреність виписували на одну особу, працівника 1080 УНР, а отримувала її інша теж представник 1080 УНР. Відмітку  про використання цих довіреностей, в “Журналі“ зробила бухгалтер ОСОБА_10. 

         Як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 заперечують, що ОСОБА_4 за вказаними вище довіреностями, отримував автозапчастини на суму 1500 грн. в магазині „Авто-2000” ПП “ОСОБА_6“ для їх власного автомобіля “VOLKSWAGEN Passat".

         При звільнені з посади головного бухгалтера 1080 УНР, ОСОБА_3 в присутності відомчого ревізора передавала справи і нестач в неї не було. 

         В накладній № 502 від 11.06.2003 року по який ПП „ ОСОБА_5” видав автозапчастини, не зазначено: № довіреності, ПІБ особи, яка їх отримала та її підпис, немає підпису директора і головного бухгалтера.  В накладній № 502 від 19.05.2003 року  (оригінальна накладна)  - 10 найменувань товару, а в накладній  № 502 від 11.06.2003 року ( дублікат) - 11 найменувань товару. Ці накладні відрізняються по кількості  і ціні товару. 

        Нестача, згідно акту звірки між 1080 УНР і ПП „ОСОБА_5” (т.№2 а.с.32), має відповідати журнал - ордеру № 6. В акті звірки, лише перелічені кошти, перераховані 1080 УНР на ПП „ОСОБА_5”, але вони не підтверджені первинними видатковими документами, тому  нестача 1500 грн. виведена  не обґрунтовано. При звичайному підрахунку, зазначених в акті звірки сум ( т.№ 2 а.с. 32) виходить, що 1080 УНР перерахувало ПП „ОСОБА_5”, а останнє не поставило товарно-матеріальних цінностей на суму не 1500 грн., як вказано в акті звірки, а на суму 4038,75 грн.. По витягу з журналу - ордер № 6 (т. № 4 а.с. 38-42), ПП „ОСОБА_5”  винен 1080 УНР товарно - матеріальних цінностей на суму 2741,22 грн., а по розшифровки дебіторів  з цього ж витягу журналу - ордер № 6, ПП „ОСОБА_5” винен 1080 УНР товарно - матеріальних цінностей на суму 724, 02 грн., що свідчить про надання невірних даних бухгалтером ОСОБА_11, оскільки остаток по вище зазначеним документам, повинен  бути однаковим. 

           Під час досудового слідства, ОСОБА_3 разом із адвокатом надавали клопотання про надання  їм журналів - ордер № 2, № 6, № 10, головної книги, щоб встановити куди віднесені перераховані ПП «ОСОБА_5» кошти в сумі 1500 грн., а також накладні № 40 від 17.05.2003 року і № 41 від 23.06.2003 року,  але орган досудового слідства, відмовив.           

           19.08.2005 року о 20 год. до них додому приїздив військовий прокурор Серпак В.Е., з двома прокурорами, в машині з тонованим склом, де знаходилася і ОСОБА_12 - продавець магазину „ Авто-2000” ПП „ ОСОБА_5”. ОСОБА_4 був у стані алкогольного сп'яніння , вони його сфотографували, разом з будинком і автомобілем.   

          Покази підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4  не тільки не спростовані зібраними по справі доказами, а навпаки знайшли свого підтвердження дослідженими по справі доказами:

           Представник цивільного позивача ОСОБА_1 суду показав, що в 2005 році ОСОБА_6. подав заяву про звільнення, але в бухгалтерії 1080 УНР за ним   рахувався борг на суму 1500 грн.. Під час спілкування з ОСОБА_6 встановлено, що 1080 УНР закуплені і отримані автозапчастини на суму 1500 грн., на який автомобіль ОСОБА_1 пояснити суду не зміг. Але ОСОБА_6. ці автозапчастини не отримував і підпис в довіреностях, про їх отримання, не ставив. Дана інформація була надана в ДП МО України «Укрвійськбуд» і військовому прокурору Кіровоградського гарнізону. Про накладні № 40 від 17.05.2003 року і № 41 від 23.06.2003 року, ОСОБА_1 суду нічого пояснити не зміг.          

          Свідок ОСОБА_12 суду показала, що працювала продавцем магазину „Авто-2000”  ПП „ ОСОБА_5 ”, який розташований по вул. Маланюка, № 5 м. Кіровограда. В 2003 році в магазин приходив ОСОБА_4 і від імені 1080 УНР замовив автозапчастини на автомобіль “VOLKSWAGEN Passat" на 1500 грн.. Як продавець, виписала рахунок-фактуру, але суму не проставила, зазначила лише реквізити магазину і не вказала перелік автозапчастин. Рахунок - фактуру віддала ОСОБА_4, а через 1 - 2 тижня із 1080 УНР двома платіжними дорученнями були перераховані кошти: 1000 грн. і 500 грн.. Замовлених ОСОБА_4 автозапчастин до іномарки в магазині не було, оскільки торгували автозапчастинами до автомобілів виробництва СНД, їх в магазин привіз директор ОСОБА_5. Чи були автозапчастини до автомобілю “VOLKSWAGEN Passat" оприбутковані в магазині, не пам'ятає. В  магазин двічі приходив ОСОБА_4 приносив довіреності від 1080 УНР, вона двічі видала йому замовлені автозапчастини після перевірки  сум, довіреностей і рахунку - фактури. Як матеріально - відповідальна особа, зобов'язана була  видати ОСОБА_4 накладну, в якій зазначити: перелік товару, дату її видачі, номер довіреності і дату видачі, паспорт номер і дату його видачі, але накладну не виписувала і паспорт ОСОБА_4, не перевіряла. Виписала накладну для себе, так як ОСОБА_4 сказав, що йому накладна не потрібна. В накладній,  про отримання автозапчастин, ОСОБА_4 відмовився розписатися. Як матеріально - відповідальна особа, перед директором магазину звітувала про видачу автозапчастин накладною, не підписаною особою, яка їх отримала, а довіреності 1080 УНР поклала в коробку до інших документів.

            Накладна № 502 від 19.05.2003 року виписана нею, у зв'язку з видачею ОСОБА_4 товару -  автозапчастин, але її згубила  і виписала другу накладну від 11.06.2003 року її дублікат. 

             Свідок ОСОБА_6. суду показав, що в період з 2002 року по травень 2005 року працював у 1080 УНР начальником автоколони. Запчастини до автомобілів 1080 УНР закуповував і отримував тільки він на підставі  заявки на ім'я  директора, в якій зазначав, що треба купити, номер автомобіля, його марку, а якщо автозапчастини купувалися через магазин, зазначав і його назву. Директор 1080 УНР  на заявки ставив свою резолюцію. В магазині, на автозапчастини виписували рахунок -фактуру, в якому зазначалося: їх вартість і найменування, його також підписував директор 1080 УНР. Підписані заявку і рахунок-фактуру, директор 1080 УНР передавав в бухгалтерію, іноді ці документи відносив у бухгалтерію він. Бухгалтерія, на підставі цих документів перераховувала кошти, а потім він отримував у бухгалтерії довіреність, яку також підписував у директора і у бухгалтера. В магазині по довіреності перевіряли надходження коштів, на підставі рахунку - фактури виписували накладні в яких зазначали: найменування автозапчастин, вартість, № довіреності і хто отримує. Продавець магазину давала розписуватися в накладній про отримання товару. Один примірник накладної видавався йому, а другий примірник залишався в магазині.  Такий порядок був скрізь, де б він не отримував автозапчастини, на підприємствах: “ Агро-союз“, “ Укрзапчастини“, в тому числі і в магазині ПП „ ОСОБА_5”. По отриманню автозапчастин, щомісячно складав матеріальний звіт, який здавав у бухгалтерію на перевірку, а потім на затвердження директору 1080 УНР. Куплені автозапчастини проводив по складському обліку, а по використанню складалися акти та у встановленому порядку оформлювався їх подальший рух, списання.

            По накладним № 502 від 19.05.2003 року та № 502 від 11.06.2003 року і довіреностям ЯЖД №910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД №910576 від 13.06.2003 pоку, які оформлені на його ім'я, автозапчастини в магазині «Авто 2000» ПП « ОСОБА_5»  на загальну суму 1500 грн., не отримував, за отримання довіреностей ні де не розписувався. Автомобілів іномарок  в 1080 УНР, не було.

            Так як закупівлею автозапчастин в 1080 УНР займався тільки він, без нього і його відому получити  довіреність на  отримання запчастин, ні хто не міг.

           В 2005 році він звільнився з 1080 УНР, під час складання акту прийому - передачі, у нього нестач матеріальних цінностей не було.    

            Свідок ОСОБА_11 суду показала, що працює в 1080 УНР на посаді провідного бухгалтера з грудня 2004 pоку, а в травні - червні 2003 року працювала в 1080 УНР бухгалтером,  вела облік будівельних матеріалів по підзвітним матеріально - відповідальним особам, прибутково - видаткові документи по ТМЦ, акти звірки з іншими підприємствами по придбаним матеріалам.  В 2004 році на посаду директора 1080 УНР прийшов ОСОБА_13 і виникло питання по боржникам.  ПП „ ОСОБА_5”  заборгував 1080 УНР - 1500 грн.. Так як в неї не було ніяких документів, зв'язалася із ПП „ ОСОБА_5” , який пояснив, що 1080 УНР від них все отримало, надали накладну № 502 від 11.06.2003 року. Коли  перевірила  бухгалтерські документи, лише не пам'ятає чи перевіряла звіти за травень - червень 2003 року,  такої  накладної на отримання автозапчастин, яку надав ПП ” ОСОБА_5”, не було. Оплати автозапчастин 1080 УНР на ПП „ ОСОБА_5” більше ніж оприбутковано, не було, а ПП „ ОСОБА_5” автозапчастин на суму, більше ніж оплачено 1080 УНР, не відпускав. ОСОБА_6. повідомив, що автозапчастин,  зазначених в накладній № 502 від 11.06.2003 року, не отримував. Магазин «Авто-2000» ПП „ ОСОБА_5“ надав довіреності на отримання автозапчастин належним чином оформлені 1080 УНР. Представник магазину сказав, що по цим довіреностям автозапчастини для іномарки отримував високий , сивий чоловік, а у головного бухгалтера 1080 УНР ОСОБА_3, чоловік сивий і є автомобіль іномарка.

             В накладну № 502 від 11.06.2003 року вона вписала номер довіреності, але підпису про отримання представником 1080 УНР автозапчастин в ПП „ОСОБА_5”, в ній не було. Накладну № 502 від 19.05.2003 року не бачила. Нею був складений від 1080 УНР акт звірки з ПП „ ОСОБА_5”, де зазначено, що в 1080 УНР є дебіторська заборгованість з боку ПП  “ ОСОБА_5“ на суму 1500 грн., а ПП “ ОСОБА_5“ в цьому ж акті вказав, що заборгованості перед 1080 УНР, не має. Як пояснила свідок ОСОБА_11, складений нею акт звірки ( т. № 2 а.с. 6), не відповідає дійсності, не зовсім правильний.

               ОСОБА_11 доповіла директору 1080 УНР, а під час ревізії, яка була влітку 2005 року  автозапчастини на суму 1500 грн. були віднесені на нестачу. На отримання автозапчастин по двом довіреностям на суму: 1000 грн. і 500 грн. має бути дві накладні на зазначені суми.   

            Свідок ОСОБА_7 суду показала, що працювала в період з 1998 року по 1.11.2004 року в 1080 УНР на посаді бухгалтера-касира. В її обов'язки входило: друкування платіжних доручень, іноді друкувати їй допомагала ОСОБА_9 Надруковані платіжні доручення відносила в банк, вела журнали - ордер № 7,  № 1 і № 2, забирала виписки з банку. В банк платіжні доручення носила тільки вона. Правом підпису фінансових документів мали директор 1080 УНР - ОСОБА_8 і головний бухгалтер - ОСОБА_3. При надходженні в 1080 УНР грошових коштів, директор розписував куди, які суми повинні пройти, що оплатити. Працівники 1080 УНР, які проводили закупку ТМЦ,  давали директору рахунки, він їх розглядав  і віддавав їй, а вона друкувала платіжні доручення, які відносила йому на підпис. Директор звіряв  надруковані платіжні доручення із рахунком і підписував. ОСОБА_7 потім йшла до ОСОБА_3, яка їх підписувала і лише тоді платіжні доручення вона відносила в банк. Коли директор їхав у відрядження, казав ОСОБА_7 кому, які суми необхідно оплатити, давав їй із підписом і відбитком печатки 1080 УНР бланки платіжних доручень, вона їх друкувала, а при поверненні, ОСОБА_8  перевіряв по своїм записам використання нею бланків платіжних доручень. При цьому, бланки платіжних доручень із своїм підписом і відбитком печатки 1080 УНР, ОСОБА_8 ніколи не залишав без вказівки мети оплати і випадків їх зникнення, було. Чи залишав ОСОБА_8 бланки платіжних доручень із своїм підписом і відбитком печатки 1080 УНР, головному бухгалтеру ОСОБА_3, їй не відомо. Незважаючи на те, що ОСОБА_7 в своїй діяльності підпорядковувалася ОСОБА_3, але вказівки по друкуванню платіжних доручень виконувала тільки ті, які надходили від директора 1080 УНР ОСОБА_8, вказівки ОСОБА_3 з цього приводи, не виконувала.

              В 2003 році рахунки - фактури на автозапчастини з ПП „ ОСОБА_5” надходили директору ОСОБА_8 через ОСОБА_6 , він їх розглядав і на підставі резолюції директора, вона друкувала платіжне доручення, які відносила йому. Директор звіряв надруковане платіжне доручення із рахунком і підписував, або давав вказівки. Випадків, щоб в рахунку - фактурі на автозапчастини не була зазначена сума, їй не відомо. По рахунку-фактурі, ОСОБА_8 міг дати вказівку оплатити меншу або більшу суму, ніж зазначена в ньому, а якщо ставив резолюцію „Оплатити”, то в платіжному дорученні повинна  бути сума, зазначена в рахунку - фактурі. Іноді директор 1080 УНР ОСОБА_8 давав вказівку - «оплатити», в усній формі без рахунку - фактури, це в основному по договорам, по автозапчастинам, або коли на рахунку 1080 УНР було мало грошових коштів. ОСОБА_8 знав скільки коштів на рахунку 1080 УНР, казав які суми оплатити, а якщо був у відрядженні, чекали коли прийде. ОСОБА_3 їй ніколи не передавала  рахунки - фактури на оплату автозапчастин. Після оплати будь якого рахунку, ОСОБА_7 звіряла виписку з банку і платіжні доручення, а відомості заносила в журнал-ордер № 2. Підробити платіжне доручення, ОСОБА_3 не могла.      

            Під час ревізії в 2004 році в 1080 УНР нестачі автозапчастин на суму 1500 грн. не було. В кінці кожного року банк давав підтвердження залишків, а 1080 УНР свої підтвердження і проводилася таким чином звірка, розбіжностей між банком і журналом - ордером № 2 , не було. 

            Свідок ОСОБА_8 суду показав, що працював директором 1080 УНР в період з 1999 року по грудень 2003 pоку. З лютого 2001 року на посаді головного бухгалтера працювала ОСОБА_3. В будівництві існують декадно - добове планування, де  один раз в тиждень на нараді відпрацьовуються заявки на будматеріали, механізми і т.д. По автозапчастинам заявки відпрацьовував головний механік, при потребі подавав рахунки на оплату, які він підписував. Рахунки-фактури без зазначення суми, ОСОБА_8 не підписував і усних вказівок оплатити на велику суму не давав.

            В 2003 році 1080 УНР вводило до  90% об'єктів, а тому весь час він знаходився на них.  Тому залишав головному бухгалтеру ОСОБА_3 бланки платіжних доручень із своїм підписом і відбитком печатки 1080 УНР,  для оплати податків, заявок, в кількості, зазначеній головним бухгалтером. В свою чергу, він вів облік, скільки дав підписаних з відбитком печатки 1080 УНР бланків платіжних доручень і головний бухгалтер йому звітувала про їх використання. Контроль за оплатою рахунків і заявок в 1080 УНР був багатостороннім починаючи від начальників дільниць і до ДП МО України „Укрвійськбуд”, де головний бухгалтер кожен квартал звітувала. Без його вказівки, головний бухгалтер не міг  оплачувати рахунки-фактури. 

              1080 УНР купував у ПП „ ОСОБА_5” запчастини для автомобілів.  Перерахуванням грошей займалася бухгалтерія та головний бухгалтер, так як ставити свій підпис на платіжному дорученні мали право в 1080 УНР, тільки директор та головний бухгалтер. Після перерахування грошей, бухгалтерія виписувала довіреності на осіб, які отримували у постачальника  ТМЦ, а вони звітували перед бухгалтерією за їх використання.

              Рахунки - фактури на придбання автозапчастин, йому на підпис приносив ОСОБА_6., він їх підписував тільки на підставі заявки, яку складав ОСОБА_6., а без неї, рахунок не підписував. В рахунку - фактурі № 502 від 7.05.2003 року на придбання у ПП „ ОСОБА_5” автозапчастин на суму 500 грн. для 1080 УНР, стоїть його підпис, а тому заявка і обґрунтування  від ОСОБА_6, на момент підпису, були. 

            Свідок ОСОБА_10 суду показала, що в період з 2001 року по грудень 2003 року працювала в 1080 УНР бухгалтером по матеріалам, вела матеріальні звіти матеріально -відповідальних осіб, розрахунки за послуги.

          Оформленням та видачею довіреностей в 1080 УНР займалася вона, але коли її не було на роботі, могли виписувати і видавати довіреності головний бухгалтер ОСОБА_3 і всі працівники бухгалтерії. Довіреності ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року на отримання ОСОБА_6 автозапчастин у ПП „ ОСОБА_5”, не оформлювала, їх оформила ОСОБА_3. Підписи в графі «головний бухгалтер» - ОСОБА_3, в графі «керівник» - ОСОБА_8. В «Журналі реєстрації довіреностей за 2003 рік 1080 УНР», записи про видачу цих довіреностей, зроблені ОСОБА_3, а запис про їх використання, з посиланням на накладні: № 40 від 17.05. і № 41 від 23.06., зробила вона. Зазначені накладні № 40 від 17.05. і № 41 від 23.06. вона бачила в документах бухгалтера ОСОБА_11, а тому і закрила ними використання довіреностей ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року

            Свідок ОСОБА_9 суду показала, що в 1080 УНР працювала секретарем  директора ОСОБА_8 і вела  кадри. При надходженні великих сум грошових коштів на рахунок 1080 УНР, за проханням директора допомагала ОСОБА_7 друкувати платіжні доручення. Надруковані платіжні доручення, віддавала ОСОБА_7, а вона їх несла директору. Платіжні доручення також друкувала і головний бухгалтер ОСОБА_3. Директор звіряв рахунок - фактуру і платіжне доручення, а тоді підписував.

          ОСОБА_9 ніколи не друкувала платіжні доручення, які вже мали підпис директора та відбиток печатки 1080 УНР, а тільки друкувала чисті бланки платіжних доручень. Платіжні доручення № 345 від 8.05.2003 pоку і  № 426 від 11.06.2003 pоку на перерахування ПП „ ОСОБА_5” відповідно: 1000 грн. та 500 грн. за автозапчастини, не друкувала. Рахунок-фактуру № 502 від 7.05.2003 pоку  на придбання 1080 УНР у ПП „ ОСОБА_5” автозапчастин не бачила, хоча через неї надавалися на підпис директору 1080 УНР всі рахунки - фактури, які реєструвала шляхом відповідних записів і ставила штамп, чого немає на даному рахунку - фактурі.

            Свідок ОСОБА_14 до суду не з'явився з поважних причин. Із оголошеними і дослідженими в судовому засіданні, за згодою всіх учасників процесу його показів, даних під час досудового слідства вбачається, що працював у ДП МО України «Укрвійськбуд» на посаді заступника  головного бухгалтера з контрольно - ревізійної роботи і проводив ревізії у 1080 УНР, результати яких відображав у актах. Всі недоліки, які виявляв, зазначав у актах ревізії, які відповідають дійсності. В акті Кіровоградського обласного КРУ № 08-21/297, ревізори зазначили, що відсутні, пошкодженні, розірвані, забілені первинні грошові та бухгалтерські документи. При такій ситуації, ревізори КРУ не мали права робити висновок про нестачу та інші порушення , так як вони не об ревізовані в повному обсязі. В 2002, 2003, 2004 , 2005 роках  проводив повні ревізії фінансово-господарської діяльності 1080 УНР. І питання, зазначені у актах КРУ, перевіряв особисто. Всі документи були в наявності, ніяких порушень не було, що знайшло відображення у його актах ревізії. На всіх документах, які перевіряв, ставив штамп «погашено». ( т. 3 а.с. 261-263).  

             Аналізом наданих сторонами обвинувачення і захисту доказів та їх доводів в судовому засіданні  встановлено, що:

              Підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - подружжя, мають на праві приватної власності легковий автомобіль „VOLKSWAGEN Passat», 1986 року випуску, державний номерний знак  НОМЕР_1.  В період з 26.02.2001 року по 6.04.2004 року  підсудна ОСОБА_3  працювала в 1080 УНР на посаді головного бухгалтера.

             Дані обставини об'єктивно підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, а саме :  випискою з актового запису про шлюб № 45 від 24.01.1992 pоку, згідно якої ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 у Центральному відділі РАЦС м. Кіровограда та після реєстрації присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_4, дружині - ОСОБА_3. (т. № 3 а.с.110);  повідомленням РЕВ ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області та копією облікової картки приватного автомототранспорта , згідно яких ОСОБА_4 є власником транспортного засобу - легкового автомобіля „VOLKSWAGEN Passat», 1986 року, державний номерний знак НОМЕР_1 ( т. № 3 а.с. 9); наказами директора філії ДП МО України «Укрвійськбуд» 1080 УНР від 26.02.2001 року № 20, від 6.04.2004 року № 57, відповідно до яких ОСОБА_3 працювала в 1080 УНР на посаді головного бухгалтера в період з 26.02.2001 року по 6.04.2004 pоку ( т  № 2  а.с. 169,170).

             Зазначене не оспорювали підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні.

             Під час досудового слідства і в судовому засіданні стороною обвинувачення ні з показів підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ні з показів свідків:  ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_14, а також матеріалами кримінальної справи, не встановлено і не доведено, що подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вступили у злочинну змову на заволодіння чужим майном - грошовими коштами на 1500 грн. або автозапчастинами на суму 1500 грн. шляхом використання ОСОБА_3, як головного бухгалтера 1080 УНР, свого службового становища, а також службового підроблення платіжних доручень № 345 від. 8.05.2003 року , № 426 від 11.06.2003 року та  довіреностей ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року, ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року і їх незаконного використання, це є лише припущенням сторони обвинувачення, яке не ґрунтується на зібраних по справі доказах. Оскільки, ні підсудні ОСОБА_3  і ОСОБА_4, ні вище зазначені свідки про злочинну змову між підсудними ОСОБА_3 і  ОСОБА_4 на заволодіння чужим майном  покази не давали, ні  під час досудового слідства, ні в судовому засіданні.

             Згідно Положення про філію Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» 1080 УНР, затвердженого наказом генерального директора державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» від 6.07.1998 року №17 , на яке сторона обвинувачення посилається , як на доказ вини  підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинам ( далі  „Положення”  т. № 2 а.с. 145-149) :

              1080 УНР є філією Державного підприємства Міністерства оборони України „Укрвійськбуд" (далі 1080 УНР), знаходиться у державній власності, підпорядковується останньому, являється його відокремленим підрозділом, який розташований по вул. Добровольського, № 5-а м. Кіровограда, і діє на підставі Положення про філію ДП МО України „Укрвійськбуд" 1080 УНР, затвердженого наказом генерального директора ДП МО України „Укрвійськбуд" від 6.07.1998 року № 17, утримується за рахунок госпрозрахункової діяльності.

               Для забезпечення своєї діяльності 1080 УНР має окремий баланс, поточні рахунки в установах банків, круглу печатку з власним найменуванням, штампи, фірмові бланки та інші реквізити.  1080 УНР організовує свою роботу на основі сполучення єдиноначалія  при прийнятті та виконанні рішень і колегіальності під час обговорення  всіх виробничо-соціальних питань із встановленням адміністративної та матеріальної відповідальності, як персональної, так і стосовно 1080 УНР. Керівництво діяльністю здійснює директор. Функційні обов'язки посадових осіб 1080 УНР  розробляються на підставі типових положень і коригуються із врахуванням  змін умов господарювання.  Для забезпечення діяльності 1080 УНР, ДП „ Укрвійськбуд”  наділяє майном, яке становить оборотні кошти, вартість яких відображається у балансі 1080 УНР та основні кошти, які передаються 1080 УНР у користування, про що з директором укладається договір про повну матеріальну відповідальність. Директор здійснює керівництво  всією діяльністю  1080 УНР і несе повну відповідальність за її результати відповідно до чинного законодавства. 

             На підставі Положення, 17.09.2002 року із ОСОБА_8, як директором 1080 УНР укладено контракт ( т. № 2 а.с. 207-210) і договір про повну матеріальну відповідальність ( т. № 2 а.с. 211).

                Таким чином , відповідно як до Положення, так  до контракту і договору про повну матеріальну відповідальність, директор 1080 УНР ОСОБА_8  організовує свою роботу на основі єдиноначалія, є розпорядником кредиту і несе повну матеріальну відповідальність за результати діяльності 1080 УНР. Зазначене не тільки підтверджується вище наведеними документами,  але й показами:  підсудної ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_8,  ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, згідно яких тільки директор 1080 УНР ОСОБА_8 розглядав рахунки - фактури і приймав рішення кому, за що оплатити. ОСОБА_8 знав і контролював надходження грошових коштів і їх витрати, без його вказівки ніхто із працівників 1080 УНР, в тому числі і ОСОБА_3, не мали право оплатити ні один рахунок, які в цій частині, суд  визнає правдивими і достовірними.

            Відповідно до своїх службових обов'язків, підсудна ОСОБА_3 пояснила, що із посадовою інструкцією головного бухгалтера 1080 УНР, ознайомлена не була, але як головний бухгалтер знала «Типову інструкцію головного бухгалтера», яку виконувала.

             Покази підсудної ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються зібраними під час досудового слідства доказами, а саме: «Типовою посадовою інструкція головного бухгалтера» (т. № 2 а.с. 221) і те, що лише 18.03.2004 року ОСОБА_3 ознайомлена із посадовою інструкцією головного бухгалтера, затвердженою директором 1080 УНР  ( т.  № 2 а.с. 222-223), тобто за 18 днів до звільнення з посади, і не була матеріально - відповідальною особою.         

                 Доводи сторони обвинувачення, що 7.05.2003 року ОСОБА_4 отримав за вказівкою співучасника злочину ОСОБА_3 в магазині «Авто-2000» ПП «ОСОБА_5» рахунок - фактуру № 502 від 7.05.2003 року на придбання нібито для 1080 УНР автозапчастин. При цьому, ОСОБА_4 замовив автозапчастини на власний автомобіль «VOLKSWAGEN Pаssat», 1,6 «дизель», 1986 року випуску, а рахунок-фактуру № 502  від 7.05.2003 року, передав ОСОБА_3, основуються на показах свідка ОСОБА_12, згідно яких у 2003 році в магазин „Авто-2000” ПП „ ОСОБА_5”, який розташований по вул. Маланюка, № 5 м. Кіровограда, де вона працювала продавцем, приходив ОСОБА_4 і від імені 1080 УНР заказав автозапчастини на автомобіль „VOLKSWAGEN Pаssat”, 1,6 «дизель», 1986 року випуску на 1500 грн.. Як продавець, ОСОБА_12 виписала рахунок-фактуру, але суму на прохання ОСОБА_4  не проставила, зазначила лише реквізити магазину і не вказала перелік автозапчастин  і віддала останньому.

                В судовому засіданні покази свідка ОСОБА_12 спростовані показами свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про те, що в 2003 році рахунки - фактури на придбання автозапчастин у ПП «ОСОБА_5», надходили до директора 1080 УНР ОСОБА_8 через секретаря ОСОБА_9 від ОСОБА_6. ОСОБА_9 реєструвала рахунки - фактури шляхом  про ставлення штампу і робила відповідні записи. Потім директор ОСОБА_8 їх розглядав і на підставі його резолюції «Оплатити», ОСОБА_7 друкувала платіжні доручення, які йому відносила на перевірку. Директор звіряв надруковані платіжні доручення із рахунками - фактурою і підписував. ОСОБА_3 ніколи не передавала ОСОБА_7 рахунки - фактури на оплату автозапчастин.

               З показів свідка ОСОБА_8 вбачається, що без його вказівки, як директора 1080 УНР , головний бухгалтер не міг оплатити рахунки-фактури. Але крім, рахунку - фактури на придбання автозапчастин, ОСОБА_6. обов'язково приносив йому ще заявку. І якщо на рахунку - фактурі № 502 від 7.05.2003 року на придбання в ПП «ОСОБА_5» автозапчастин на суму 500 грн., стоїть  його підпис, то заявка і обґрунтування від ОСОБА_6, були.

              Покази свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 підтверджуються показами свідка ОСОБА_6., який суду показав, що автозапчастини до автомобілів закуповував на підставі заявки на ім'я директора 1080 УНР ОСОБА_8, в якій зазначав: що треба купити, номер автомобіля, його марку, а якщо через магазин купувалися автозапчастини, вказував його назву. Директор 1080 УНР  на заявки ставив резолюцію, в магазині на автозапчастини виписували рахунок-фактуру, в якому зазначалося: їх вартість і найменування, його також підписував директор 1080 УНР.  Підписані заявки і рахунок-фактуру, директор 1080 УНР ОСОБА_8  передавав у бухгалтерію, іноді ці документи відносив у бухгалтерію він. Бухгалтерія, на підставі цих документів перераховувала кошти.

                Аналогічні покази в цій частині під час досудового слідства давали свідки: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6. і ОСОБА_7 ( т. № 3 а.с. 147-148), яка пояснювала, що на рахунку - фактурі № 502 від 7.05.2003 року рукописний запис: „Бух оплатить”, виконаний директором 1080 УНР ОСОБА_8, а  запис” 500 грн.”, виконаний ОСОБА_3.

                Покази свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 об'єктивно підтверджуються : висновком судово - почеркознавчої експертизи № 950 від 14.10.2005 pоку згідно якого, рукописний запис - «Бух оплатить» на рахунку-фактурі № 502 від 7.05.2003 pоку, виконаний ОСОБА_8. Рукописний запис - «500 грн.» напроти запису «автозапчастин на суму:» та запис «500 грн.» напроти запису «итого:» на рахунку-фактурі № 502 від 7.05.2003 pоку, виконаний ОСОБА_3  ( т. № 3 а.с. 226-229); протоколом виїмки і огляду документів від 8.09.2005 року ( т.№ 3 а.с. 52-53). 

             Аналізуючи в цій частині покази свідків : ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_6, суд, дійшов до переконливого висновку, що директор 1080 УНР  ОСОБА_8, будучи розпорядником кредиту, матеріально - відповідальною особою, контролював оплату рахунків - фактур, які надходили в 1080 УНР ,  в тому числі і від ПП „ОСОБА_5”. Тільки за  вказівкою ОСОБА_8 проведена оплата рахунку - фактури № 502 від 7.05.2003 року.

              При цьому, суд зазначає, що між показами  свідків : ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 є протиріччя, а саме: на рахунку - фактурі № 502 від 7.05.2003 року, немає відмітки і штампу про реєстрацію, як пояснювала свідок ОСОБА_9, а тому він проходив у 1080 УНР без реєстрації і заявку на запчастини, не робив свідок ОСОБА_6., як було заведено в 1080 УНР.

                Данні протиріччя, на переконання суду не спростовують, а підтверджують покази підсудної ОСОБА_3, що рахунок - фактура № 502 від 7.05.2003 року  знаходився у директора 1080 УНР ОСОБА_8  і на його підставі він дав усну вказівку перерахувати за автозапчастини ПП «ОСОБА_5», кошти в сумі 1000 грн., а в судовому засіданні,  стороною обвинувачення не доведено і під час досудового слідства не встановлено, що підпис і резолюція « Бух. Оплатити» на рахунку - фактурі № 502 від 7.05.2003 року, отримані від директора 1080 УНР ОСОБА_8, незаконним шляхом.

                Незважаючи на ці протиріччя, вище наведені покази свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 ставлять під сумнів суду покази свідка ОСОБА_12, що рахунок - фактуру № 502 від 7.05.2003 року в неї отримував підсудний ОСОБА_4, а також ставлять під сумнів суду доводи сторони обвинувачення, що отриманий в магазині „Авто-2000” ПП „ ОСОБА_5” рахунок - фактуру № 502 від 7.05.2003 року, ОСОБА_4 передав ОСОБА_3, оскільки як зазначено вище, судом не встановлено, що  підпис і резолюція « Бух. Оплатити», отримані від директора 1080 УНР ОСОБА_8, незаконним шляхом і він не знав про існування рахунку - фактури № 502 від 7.05.2003 року.          

                 Такого висновку суд дійшов, ще й тому, що рахунок - фактура № 502 від 7.05.2003 року знаходився в бухгалтерських документах 1080 УНР, де був вилучений в ході виїмки ( т. № 3 а.с. 52-53) і був об ревізований відомчим ревізором ОСОБА_14.                             

               При цьому, суд зазначає, що ставити у вину  підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що рахунок - фактура №  502 від  7.05.2003 року оформлений не належним чином , так як не зазначено: найменування, кількість і вартості автозапчастин, виданий без зазначення суми,  не зареєстрований належним чином в 1080 УНР, суд не може, як і не може визнавати це доказом їх вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, оскільки рахунок-фактура № 502 від 7.05.2003 року, як достовірно встановлено судом підписаний директором 1080 УНР ОСОБА_8, який здійснює відповідно до Положення про 1080 УНР, свою діяльність на засадах єдиноначалія і несе, в тому числі повну матеріальну відповідальність за свої дії і прийняті рішення, про що аналіз судом  дано вище .                            

            Крім того, з показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що замовлення, яке зробив ОСОБА_15 на автозапчастини, записала у чернетку.

            Згідно записів чернетки свідка ОСОБА_12 ( т. № 2 а.с. 44,45,47), на які сторона обвинувачення посилається, як на доказ вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_15, замовлення автозапчастин, зроблене ОСОБА_4, як того стверджує свідок ОСОБА_12,  по переліку, не відповідає найменуванню автозапчастинам, зазначених  в накладних № 502 від 19.05.2003 року ( т. 2 а.с. 47) і № 502 від 11.06.2003 року ( т. № 2 а.с. 31), а саме:

            В  чернетки зазначені подушки передньої ступиці - 2 шт., саленблоки передні / задні -  по 4 шт., пасок генератора на 735, а у вище вказаних накладних, цих автозапчастин немає. І навпаки, у замовленні немає - пильників, а в накладній № 502 від 11.06.2003 року, вони - є.

             Дані протиріччя, між показами свідка ОСОБА_12 і зробленими нею записами у чернетки, також ставить під сумнів суду, достовірність показів цього свідка, наведені вище,  з врахуванням того, що ОСОБА_12 суду показала:

             В магазині «Авто-2000» ПП « ОСОБА_5» ОСОБА_15 був 3 рази: перший під час замовлення автозапчастин, а другий і третій, коли їх отримував, а тому стороною обвинувачення не доведено,  за яких обставин, яким чином у накладній № 502 від 16.03.2003 року появилися пильники, якщо вони не замовлялися. При цьому, стороною обвинувачення інкриміновано підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4 незаконне заволодіння пильниками.       

              Таким чином, доводи сторони обвинувачення, що підсудний ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, замовляв у магазині „Авто-2000” ПП „ ОСОБА_5” автозапчастини на автомобіль „VOLKSWAGEN Pаssat”, 1,6 «дизель», 1986 року випуску, отримав рахунок - фактуру № 502 від 7.05.2003 року, який передав ОСОБА_3, суд вважає, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а показів свідка ОСОБА_12, аналіз яким судом дано вище, які протирічиві і об'єктивно не підтвердженні іншими  доказами, на думку суду недостатньо, для підтвердження вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в інкримінованих їм злочинах.

           Доводи сторони обвинувачення, що ОСОБА_3, як головний бухгалтер мала у службовому користуванні бланки платіжних доручень з відтиском печатки 1080 УНР і підписом директора 1080 УНР ОСОБА_8, а тому  підробила платіжні доручення №  345 від 8.05.2003 року і № 426 від 11.06.2003 року на перерахування  по рахунку - фактурі № 502 від  7.05.2003 року із 1080 УНР на ПП «ОСОБА_5»  грошових коштів відповідно: на 1000 грн. і 500 грн. на  думку суду є лише припущеннями, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а навпаки спростовані показами свідків: ОСОБА_16 і ОСОБА_8, згідно яких:

              Коли директор 1080 УНР ОСОБА_8 вибував у відрядження, іноді залишав ОСОБА_7 4-5  бланків платіжних доручень із свої підписом і відбитком печатки 1080 УНР, при цьому, ніколи не залишав їх без вказівки використання, тобто скільки, кому, за що оплатити. Випадків пропажі таких бланків платіжних доручень в ОСОБА_7, не було. Після повернення, ОСОБА_8 перевіряв використання кожного підписаного ним бланку платіжного доручення, звіряючи із своїми записами. В 2003 році бланки платіжних доручень в банк відносила тільки ОСОБА_7. В банку отримувала виписку, з якою звіряла кожне платіжне доручення, а потім заносила їх в журнал - ордер № 2. По закінченню року, банк надавав виписку залишків на рахунку 1080 УНР, яку звіряли із головною книгою і журнал - ордером № 2, про що складався акт звірки і нестач не було. Ці покази свідка ОСОБА_7, суд визнає правдивими, оскільки   послідовні, як в суді, так і під час досудового слідства ( т. № 3 а.с. 147-148), і у суду немає жодної підстави піддавати їх сумніву.       

              Свідок ОСОБА_8 суду показав,  що бланки платіжних доручень в кількості від 2 до 20 шт. із своїм підписом і відбитком печатки 1080 УНР, залишав  тільки головному бухгалтеру ОСОБА_3, а вона їх передавала ОСОБА_7. По поверненню з відрядження,  перевіряв їх використання. Контроль за використанням бланків платіжних доручень, підписаних ним був багатостороннім, починаючи від начальників дільниць і до ДП МО України «Укрвійськбуд», де  головний бухгалтер кожен квартал робила звіт. 

             Звертає увагу суду те, що на досудовому слідстві свідок ОСОБА_8 давав покази, що залишав у підзвіт головному бухгалтеру ОСОБА_3 лише 2-3 бланки підписаних ним платіжних доручень. По поверненню з відрядження, головний бухгалтер ОСОБА_3  віддавала йому не використані бланки платіжних доручень, або звітувала про їх використання. ( т. № 3 а.с. 75-76).  Тобто в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 змінив свої покази в кількості бланків, підписаних ним, які залишав, як пояснював тільки ОСОБА_3.

             Покази свідка ОСОБА_8 в частині, що залишав бланки підписаних ним платіжних доручень з відбитком печатки 1080 УНР тільки головному бухгалтеру ОСОБА_3, спростовуються вище наведеними показами свідка ОСОБА_7, аналіз яким судом дано вище.

            Покази свідка ОСОБА_7, узгоджуються з показами підсудної  ОСОБА_3, згідно яких директор 1080 УНР ОСОБА_8 підписані ним бланки платіжних доручень з відбитком печатки 1080 УНР, їй ніколи не залишав, а залишав тільки ОСОБА_7, оскільки в неї не було сейфу де їх зберігати. А 8.05.2003 року і 11.06.2003 року коли друкувалися платіжні доручення № 345 і № 426, ОСОБА_8 не був у відрядженні, оскільки в ці дні від 1080 УНР, пройшло  багато платіжних доручень більше як 20 шт., а таку кількість бланків платіжних доручень із своїм підписом і відбитком печатки 1080 УНР, він ні коли не залишав.

              Покази підсудної ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються: витягами про рух грошових коштів на розрахункових рахунках 1080 УНР та ПП “ ОСОБА_5“ з Кіровоградської ОД АППБ «Аваль» та з Кіровоградської філії КБ «Приватбанк», згідно яких за 8.05.2003 року по КФ КБ «Приватбанк» пройшло 33 платіжних доручень від 1080 УНР, а по ОД АППБ «Аваль»  за 11.06.2003 року через банк пройшло 19 платіжних доручень від 1080 УНР. ( т. № 3 а.с. 199-202,204-207).

                 За таких обставин, показати свідка ОСОБА_8 не тільки не послідовні як в судовому засіданні, так і на досудовому слідстві ( т № 3 а.с. 75-76), але й спростовуються показами свідка ОСОБА_7 і підсудної ОСОБА_3 , а тому у суду обґрунтовано виникає сумнів у їх достовірності.                                

                  При цьому, суд зазначає, що як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 давала послідовні покази, що платіжні доручення № 345 від 8.05.2003 року і № 426 від 11.06.2003 року на перерахування коштів з 1080 УНР по рахунку - фактурі № 502 від 7.05.2003 року на ПП «ОСОБА_5» відповідно на : 1000 грн. і 500 грн., підписувала  і такі перерахування здійснювалися з відому і за вказівкою директора 1080 УНР ОСОБА_8, але особисто вона їх не друкувала. В судовому засіданні стороною обвинувачення, доводи підсудної ОСОБА_3 достатніми і достовірними доказами в тому числі показами свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також показами інших свідків і матеріалами кримінальної справи, не спростовані, а є лише припущенням сторони обвинувачення, що платіжні доручення № 345 від 8.05.2003 року і № 426 від 11.06.2003 року друкувала підсудна ОСОБА_3.

                  Відповідно до показів свідка ОСОБА_17 ( т. № 3 а.с. 177-178) на платіжних дорученнях № 345 від 8.05.2003 року і № 426 від 11.06.2003 року стоять підписи: директора 1080 УНР ОСОБА_8 і головного бухгалтера ОСОБА_3.                 

                Наведене вище, об'єктивно підтверджується висновками судово - почеркознавчих експертиз № 950 від 14.10.2005 року ( а.с. 226-229) і № 1010 від 1.11.2005 року ( т. № 3 а.с. 256-258).

                   Сторона обвинувачення в судовому засіданні достатніми і достовірними доказами не спростувала в судовому засіданні доводи підсудної ОСОБА_3, що директор 1080 УНР ОСОБА_8 не залишав їй бланки платіжних доручень із своїм підписом і відбитком печатки 1080 УНР і те, що 8.05.2003 року і 11.06.2003 року коли друкувалися платіжні доручення № 345 і № 426, директор 1080 УНР ОСОБА_8, який їх підписав, не був у відрядженні,  і  їх не друкувала ОСОБА_3, а навпаки дані доводи підсудної ОСОБА_3 підтверджені вище наведеними доказами, аналіз яким судом дано вище.

               Те, що підсудна ОСОБА_3, по показам свідка ОСОБА_9, друкувала також платіжні доручення, суд не може оцінити як достовірний і достатній доказ того, що ОСОБА_3 друкувала саме платіжні доручення № 345 від 8.05.2003 року і № 426 від 11.06.2003 року, оскільки, покази свідка ОСОБА_9 в цій частині, не є конкретними, оскільки вона не бачила, що саме ці платіжні доручення друкувала ОСОБА_3.

               Незважаючи на вище викладене, на те, що покази свідка ОСОБА_8 не послідовні, в судовому засіданні з показів свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, підсудної ОСОБА_3 достовірно встановлено, що директор 1080 УНР ОСОБА_8 контролював використання  бланків платіжних доручень з його підписом і відбитком печатки 1080 УНР. І  ні свідок ОСОБА_7, ні свідок ОСОБА_8 не заявляли, як в суді, так і під час досудового слідства, що мало місце зникнення таких бланків, або про їх використання хтось, в тому числі ОСОБА_3, не відчитався.          

                 Те, що з боку директора 1080 УНР ОСОБА_8 був належний контроль за використанням бланків з його підписом і відбитком печатки 1080 УНР, об'єктивно підтверджується тим фактом, що не головний бухгалтер ОСОБА_3, а директор 1080 УНР ОСОБА_8, був матеріально - відповідальною особою, персонально ніс повну матеріальну відповідальність за діяльність 1080 УНР, і прийняті ним рішення.           

                Тому, суд вважає, доводи сторони обвинувачення, що головний бухгалтер ОСОБА_3 в службовому користуванні мала бланки платіжних доручень підписаних директором 1080 УНР ОСОБА_8 з відбитком печатки 1080 УНР, з використанням яких  8.05.2003 року і 11.06.2003 року шляхом друкування підробила офіційні документи платіжні доручення № 345 і № 426 є лише припущеннями, які ґрунтуються на не послідовних і суперечливих показах свідка ОСОБА_8, аналіз яким судом дано вище і об'єктивно не підтвердженими достовірними і достатніми доказами, а спростовуються вище наведеними показами підсудної ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7 в тому числі і тими, де свідок вона зазначає, що підробити платіжні доручення підсудна ОСОБА_3, не могла. 

                Суд, лише констатує, що відповідно до  п. 33.2 ст. 33 Закону України „ Про  платіжні системи та переказ коштів в Україні”, платник несе відповідальність за інформацію, зазначену ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. А в платіжних дорученнях № 345 від 8.05.2003 року і № 426 від 11.06.2003 року відповідно на суму : 1000 грн. і 500 грн., 1080 УНР вказало підставу для перерахування коштів  рахунок - фактуру № 502 від 7.05.2003 року, в якому як встановлено судом не зазначено : найменування  запасних частин та їх вартість. Бухгалтерією 1080 УНР платіжним дорученням № 345 від 8.05.2003 року не обґрунтовано проведено оплату рахунку - фактури № 502 від 7.05.2003 року в сумі 1000 грн., так як даний рахунок виписаний на оплату товару в сумі 500 грн., а тому необхідно було оплатити - 500 грн., що об'єктивно підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 1128, 1129,1130/ 23 від 13.07.2007  року ( т. № 5 а.с. 63-75). 

                Відповідальність за це, на думку суду в рівній мірі повинна бути покладена на осіб, які  підписали платіжні доручення № 345 від 8.05.2003 року і № 426 від 11.06.2003 року, як достовірно встановлено в судовому засіданні і під час досудового слідства, директор 1080 УНР ОСОБА_8 , як матеріально - відповідальна особа і головний бухгалтер ОСОБА_3, а такі дії, як зазначив орган досудового слідства, не утворюють складу злочину, а містять в собі  лише дисциплінарні порушення ( т. №  4 а.с. 99).         

                 До вище зазначеного, звертає увагу суду на те, що  в актах ревізії Кіровоградського обласного КРУ, на які сторона обвинувачення посилається, як на доказ вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (№ т. № 1 а.с. 125-270 т. № 2 а.с. 1-26)  в 1080 УНР  виявлені явні порушення при перерахуванні і нестачі на більш значні суми: 137,19 тис. грн., 43336,88 грн., 122800 грн., 102333, 33 грн. і т.д... Органом досудового слідства відмовлено в порушенні кримінальних справ лише з посиланням, що під час відомчих ревізій такі порушення не виявлено ( т. № 1 а.с. 16, 36), але  під час відомчих ревізій не встановлено нестач та порушень з боку головного бухгалтера ОСОБА_3, про що суду пояснили, як сама підсудна, так і свідки : ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6., ОСОБА_14.

               Доводи сторони обвинувачення, що підсудна ОСОБА_3 підробила довіреності ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року і ЯЖД №  910576 від 13.06.2003 року і їх використав підсудний ОСОБА_4 при отриманні автозапчастин із магазину «Авто 2000» ПП «ОСОБА_5» також є припущенням , суперечливі і не переконливі для суду .

                  Оскільки, підсудна ОСОБА_3 не оспорює, що зазначені довіреності виписані нею і за матеріально - відповідальну особу в «Журналі реєстрації довіреностей за 2003 рік ( січень - липень 2003 року) 1080 УНР,  розписалася вона, але без відому директора 1080 УНР ОСОБА_8 цього зробити не могла, так як на них є і його підпис.             

                 Покази підсудної ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються: висновками судово - почеркознавчих експертиз № № 951 від 16.10.2005 року ( т. № 3 а.с. 184-185) і № 949 від 12.10.2005 року ( т. № 3 а.с. 237-240) і показами свідків: ОСОБА_11 ( т. № 3 а.с. 117-180), ОСОБА_10 ( т. № 3 а.с. 158-159), ОСОБА_7 ( т. № 3 а.с. 147-148), ОСОБА_6( т. № 3 а.с.56-57), згідно яких в довіреностях ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року і ЯЖД №  910576 від 13.06.2003 року є підписи як директора 1080 УНР ОСОБА_8, так і головного бухгалтера ОСОБА_3, в „Журналі реєстрації довіреностей за 2003 рік ( січень - липень 2003 року) 1080 УНР „ підпис про особу, яка отримала довіреності, не ОСОБА_6, а ОСОБА_3.

                   З показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що оформленням та видачею довіреностей в 1080 УНР займалася вона, а коли її не було, могли виписувати довіреності головний бухгалтер ОСОБА_3 і всі представники бухгалтерії. Довіреності ЯЖД №910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року не оформлювала, а в «Журналі реєстрації довіреностей за 2003 рік 1080 УНР», запис про їх використання:  накладними № 40 від 17.05. і № 41 від. 13.06., зробила вона, так як  ці накладні бачила.

                 Аналогічні покази свідок ОСОБА_10 давала і під час  досудового слідства ( т. № 3 а.с. 158-159), а тому суд їх визнає правдивими, достовірними, оскільки, послідовні як в суді, так і під час досудового слідства і у суду немає жодної підстави піддавати їх сумніву. Ще й тому, що відповідно до висновку судово - почеркознавчої експертизи № 949 від 12.10.2005 року встановити ким виконані рукописні записи : накл. № 40 17/ та накл. № 41 13/ VІ в «Журналі  реєстрації довіреностей 1080 УНР за 2003 рік», про використання довіреностей ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року встановити не представилося можливим ( т. № 3 а.с. 237-240), а свідок ОСОБА_10 не заперечує, що дані записи зроблені нею.

               Покази свідка ОСОБА_10 підтверджуються показами свідка ОСОБА_14, згідно яких у 2002, 2003, 2004 , 2005 роках  він проводив повні ревізії фінансово-господарської діяльності 1080 УНР. І питання, які зазначені в актах Кіровоградського Обл. КРУ № 08-21/297, перевіряв особисто, всі документи були в наявності і ніяких порушень не було, що знайшло відображення  у актах. Все що перевіряв, ставив штамп «погашено»( т. № 3 а.с. 261-263).       

               Покази свідка ОСОБА_14 суд визнає правдивими,  так як об'єктивно підтверджуються рахунком - фактурою № 502 від 7.05.2003 року ( т. № 3 а.с.53), де стоїть штамп “ Об ревізовано ІІ», а також протоколом виїмки та огляду  документів від 8.09.2005 року ( т. № 3 а.с. 52), про вилучення даного рахунку - фактури  в бухгалтерії 1080 УНР.        

                 Крім того, в акті  ревізії  фінансово - господарської діяльності філії ДП МО України «Укрвійськбуд» 1080 УНР за період з 17 по 30.09.2003 року, на який сторона обвинувачення, посилається, як на доказ вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зазначено, що ревізія проведена в повному обсязі. Облік матеріальних цінностей, взагалі відповідає вимогам “ Загальних положень по обліку матеріалів на підприємствах і будовах». Прийом  матеріальних цінностей від поставщиків здійснюється по актам і товарно-транспортним накладним. Складський облік ведеться своєчасно, звірки з облікованими даними бухгалтерії проводиться щомісячно. Немає відмітки про отримання матеріалів  по ряду довіреностей, в тому числі і по довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_6 від 17.05.2003 року  № 910512.( т. № 2 а.с. 261 - 266).

               За таких обставин, оскільки у вище зазначеному акті ревізії ( т. № 2 а.с. 261-266), ревізором ОСОБА_14 не вказано, що немає відмітки про отримання матеріалів по довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_6 від 13.06.2003 року  № 910576, то в судовому засіданні стороною обвинувачення, не спростовані доводи підсудної ОСОБА_3  і покази свідка ОСОБА_10, що використання довіреності ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, було закрито накладною № 41 від. 13.06., номер і дату якої вигадати ОСОБА_10 за її показами,  не могла, а навпаки знайшло свого підтвердження.

            Суд, лише констатує, що при виписки і видачі довіреностей ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, підсудна ОСОБА_3 допустила порушення п. 6 наказу № 99 від 16.05.1996 року Міністерства Фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», згідно якого: довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній ( графа «Найменування цінностей» у бланку довіреності), наводяться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск ( наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.

              Відповідальність за це, на думку суду , в рівній мірі повинна бути покладена на осіб, які  підписали довіреності ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, як достовірно встановлено в судовому засіданні і під час досудового слідства, директор 1080 УНР ОСОБА_8, як матеріально - відповідальна особа і головний бухгалтер ОСОБА_3, а як встановлено органом досудового слідства, такі дії не утворюють складу злочину, а містять в собі  лише дисциплінарні порушення ( т. №  4 а.с. 99). 

             Суд не заперечує, що на підставі довіреностей ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року ПП „ ОСОБА_5”, видавав представнику 1080 УНР товарно-матеріальні цінності, але по яким накладним, які товарно - матеріальні цінності, їх кількість і вартість, в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, як і не спростовані доводи підсудної ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_10, що використання довіреностей  ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року,  закрито ОСОБА_10  накладними № 40 від 17.05.2003 року, № 41 від 13.06.2003 року і поставити вигадані номери,  дати цих накладних ОСОБА_10, не могла.

               Для підтвердження або спростування вище наведених доводів підсудної ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_10 з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, 6.06.2007 року судом надано доручення в порядку ст. 315-1 КПК України, згідно якого органу досудового слідства необхідно було: провести виїмку в 1080 УНР : накладних № 40 від 17.05.2003 року і № 41 від 13.06.2003 року, матеріального звіту по цим накладним, журнал - ордеру № 6, рахунку № 631 з розшифровкою дебіторів і кредиторів, відомості № 10, рахунку № 205, головну книгу за період з 2003 по 2005 роки. В магазині „Авто-2000” ПП „ОСОБА_5” провести виїмку документів первинного бухгалтерського обліку, а потім призначити і провести судово-бухгалтерську експертизу.  ( т. № 5 а.с.1-4).

              Сторона обвинувачення провела виїмку в 1080 УНР : відомості № 10, головної книги за 2003 і 2004 роки, а інші документи:  накладні № 40 від 17.05.2003 року і № 41 від 13.06.2003 року, журнал  - ордер № 6, як зазначено в протоколі від 11.06.2007 року , відсутні ( т. № 5 а.с. 7), але відповідно до протоколу виїмки від 21.06.2007 року ( т. № 5 а.с. 10), в 1080 УНР журнал - ордер № 6  за 2003 рік вилучено на 108 аркушах. 

            В ПП „ ОСОБА_5”, згідно протоколу виїмки від 11.06.2007 року (т. № 5 а.с.13)  первинний бухгалтерський обліку на запчастини до автомобілів іноземного виробництва, не вівся, а документи первинного бухгалтерського обліку на запчастини до автомобілів  виробництва СНД,  стороною обвинувачення, не вилучалися, чому , суду не відомо.    

              При цьому, незважаючи на вказівки суду, клопотання сторони захисту, експерта - бухгалтера ( т. № 5 а.с. 44) про надання журналу - ордер № 6 в повному обсязі, сторона обвинувачення, експерту - бухгалтеру, для проведення судово - бухгалтерської експертизи, не надала:  документи по магазину „Авто-2000” ПП „ОСОБА_5, по яких вівся рух товару в асортименті за квітень, травень, червень 2003 року, журнал - ордер № 6  за травень - червень 2003 року, а як зазначено вище  журнал - ордер № 6 за 2003 рік вилучений в повному обсязі на 108 аркушах (т.№ 5 а.с. 10).

               А тому, як пояснив в судовому засіданні експерт-бухгалтер ОСОБА_18, судово-бухгалтерську експертизу проводила  по витягам із журнал - ордеру № 6, а не по самому журналу, які їй був необхідний. І у експерта немає впевненості, що на дослідження їй надані всі первинні документи до витягу з журналу-ордер № 6.

               Вище наведене, суд наводить на висновок, що сторона обвинувачення не була зацікавлена як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні у повній, всебічній  перевірки всіх доводів сторони захисту, як того вимагає ст. 22 КПК України, а саме: 

         - що автозапчастини для 1080 УНР  отримували по довіреностям не тільки ОСОБА_6., як того стверджує сам свідок,  свідок ОСОБА_8 і зазначено в обвинуваченні підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4, але і інші представники 1080 УНР - ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, що знайшло об'єктивного підтвердження дослідженим в судовому засіданні „Журналом реєстрації довіреностей за 2003 рік 1080 УНР”;

         - що накладні № 40 від 17.05.2003 року і № 41 від 13.06.2003 року якими закрито використання довіреностей ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року і ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року дійсно існують, і не могли бути вигадані ОСОБА_10, а підсудна ОСОБА_3 наполягала як в суді, так і під час досудового слідства, що ці накладні відображені в журналі -ордер № 6, тільки бухгалтером  ОСОБА_11 могли бути помилково віднесені на інший  рахунок даного журналу, як і сума 1500 грн., також могла бути віднесена на інший рахунок, але це не можливо встановити без журнал - ордеру № 6 , а тому сторона обвинувачення не надала експерту - бухгалтеру, вилучений нею журнал-ордер № 6 в 1080 УНР.

              Враховуючи вище викладене, висновок судово-бухгалтерської експертизи № 1128,1129,1130/ 23 від 13.07.2007 року ( т. № 5 а.с. 63-75) про те, що накладні № 40 від 17.05.2003 року і № 41 від 13.06.2003 року вказуються лише у журналі реєстрації довіреностей, в якому здійснено запис  про використання довіреностей № 910512 від 17.05.2003 року і № 910576 від 13.06.2003 року, є для суду сумнівним, оскільки, як зазначив експерт ОСОБА_18 у неї немає впевненості, що всі первинні документи до витягу із журналу-ордер № 6 їй надано і потрібен був журнал-ордер № 6 , а надано лише витяги, і то не в повному обсязі.   

                 Як на доказ вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачена посилається на акт звірки взаєморозрахунків між 1080 УНР і ПП «ОСОБА_5», згідно якого 1080 УНР виставило ПП «ОСОБА_5 » дебіторську заборгованість у сумі 1500 грн., а ПП «ОСОБА_5» зазначило, що такої заборгованості  немає ( т. № 2 а.с. 32) , а також на витяги з журналу - ордер № 6 ( т. № 4 а.с. 37-42).    

                  В судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 показала, що зазначені документи , складені не вірно з точки зору бухгалтерського обліку, суперечать один одному. Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні визнала, що складений нею акт звірки з ПП « ОСОБА_5» не відповідає дійсності, не зовсім правильний. При цьому, зазначила, що оплати автозапчастин  1080 УНР  на ПП « ОСОБА_5» більше, ніж оприбутковано, не було.    

                  Покази підсудної ОСОБА_3 об'єктивно підтверджуються, а доводи сторони обвинувачення і свідка ОСОБА_11 спростовуються :  актом  звірки взаєморозрахунків між 1080 УНР і ПП «ОСОБА_5», згідно якого при  звичайному арифметичному підрахунку, який не потребує експертних знань, дебет і кредит сум, вказаних в акті, встановлено: по дебету   сума 5178, 75 грн., а по кредиту сума  1129, 98 грн.. Це  свідчить про те, що 1080 УНР  оплачено ПП « ОСОБА_5» і не отримано автозапчастин , а точніше ТМЦ на суму 4070, 77 грн., а не на 1500 грн., як зазначено в акті.

                   Відповідно до витягу з журналу - ордер № 6 , на грудень 2003 року ПП «ОСОБА_5» не поставив 1080 УНР оплачених ТМЦ на суму 2741,22 грн., а на грудень 2004 року і вересень 2005 року  на суму 2133,12 грн., а як загально відомо ці суми мають співпадати (  якщо оплати автозапчастин 1080 УНР на ПП «ОСОБА_5» більше , ніж оприбутковано, не було, як того стверджує свідок ОСОБА_11), в тому числі і з даними ПП «ОСОБА_5», викладеними в акті звірки.

                 І якщо, як пояснила свідок ОСОБА_11 оплати автозапчастин  в 1080 УНР на ПП « ОСОБА_5» більше ніж оприбутковано, не було, то по перерахуванню сум ( 1000 грн. і 500 грн.) , які інкримінуються підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4, повинна виходити єдина сума нестачі 1500 грн., а не різні, як вказано судом вище. 

                 Згідно висновку судово - бухгалтерської експертизи № 1128, 1129, 1130/ 23 від 13.07.2007 року по наданим експерту стороною обвинувачення документам, згідно витягу з журналу - ордер № 6, встановлена  дебіторська заборгованість 1080 УНР перед ПП «ОСОБА_5» дещо відрізняється, але підтвердити або спростувати ці суми, які відображені  у витягах з журналу -ордер № 6, станом на перше кожного періоду з травня 2003 року по 2005 рік, не надається можливим, оскільки не надано всіх необхідних документів.

                 А як зазначено вище, під час виїмки стороною обвинувачення вилучено журнал-ордер № 6 за 2003 рік на 108 аркушах ( т. № 5 а.с. 10), але не надано експерту на дослідження, про що судом аналіз дано вище.

                 На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що стороною захисту «Журналом реєстрації довіреностей за 2003 рік 1080 УНР», спростоване обвинувачення підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що  автозапчастини по довіреностям від 1080 УНР, отримував тільки ОСОБА_6., оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що автозапчастини в 1080 УНР  отримували і інші представники 1080 УНР, про зазначено вище. І в свою чергу, стороною обвинувачення, не спростовано достовірними і достатніми доказами, доводи підсудної ОСОБА_3 і покази свідка ОСОБА_10,  що накладні № 40 від 17.05.2003 року і № 41 від 13.06.2003 року про використання довіреностей ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року і ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, які вписані „Журнал реєстрації довіреностей за 2003 рік 1080 УНР”, не вигадані і існують, а також об'єктивними і достовірними даними не доказано, що в магазині «Авто-2000» ПП «ОСОБА_5» в травні - червні 2003 року були в наявності автозапчастини, зазначені в накладних № 520 від 19.05.2003 року і № 520 від 11.06.2003 року.                    

               При цьому, суд не може не відмітити протиріччя в роз'ясненнях експерта бухгалтера ОСОБА_18, так як на питання сторони обвинувачення, вона зазначала, що наданих їй на дослідження документів було достатньо для того, щоб зробити висновок судово-бухгалтерської експертизи № 1128,1129,1130/ 23 від 13.07.2007 року ( т. № 5 а.с. 63-75), а на питання сторони захисту і у висновку зазначила, що на дослідження їй надано не всі документи і в неї немає впевненості, що всі первинні документи  з витягу журнал-ордеру № 6, їй надано.

               Наведене, ставить під сумнів суду повному дослідження експертом - бухгалтером ОСОБА_18 всіх первинних документів з приводу поставлених перед ним питань, а тому  у суду викликає сумнів в об'єктивності, повноті та достовірності всього висновку судово-бухгалтерської експертизи № 1128,1129,1130 / 23 від 13.07.2007 року ( т. № 5 а.с. 63-75), про що судом зазначено вище.

                 Доводи сторони обвинувачення, що після перерахування грошових коштів 1080 УНР в сумі: 1000 грн. і 500 грн. на розрахунковий рахунок ПП «ОСОБА_5» по платіжним дорученням № 345 від 8.05.2003 року і № 426 від 11.06.2003 року за автозапчастини, підсудний ОСОБА_4 за попередньою змовою з підсудною ОСОБА_3, у магазині «Авто-2000» ПП «ОСОБА_5» на підставі довіреностей  ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року  та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, отримав запасні частини до легкового автомобіля „VOLKSWAGEN Passat" за наступними кількістю та найменуваннями: амортизатор передній - 2 шт., амортизатор задній - 2 шт., плівка лобового скла - 1 шт., дот гальмівної рідини - 1 шт., свічки накалу - 4 шт., 600 пасок - 1 шт., тосол - 5 л., фільтр кисневий - 1 шт., 450 щітки (дворн.) - 2 шт., фільтр паливний - 1 шт., пильник - 1 шт. на загальну суму - 1500 грн., які на її думку підтверджуються показами свідка ОСОБА_12, також не знайшли підтвердження в судовому засіданні достатніми і достовірними доказами, на які б суд з впевненістю, міг би послатися, як на доказ вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

           Оскільки, згідно показів свідка ОСОБА_12, магазин „Авто-2000” ПП „ ОСОБА_5”, отримав замовлені ОСОБА_4 від імені 1080 УНР, автозапчастини на автомобіль “VOLKSWAGEN Passat". Потім, в магазин двічі приходив ОСОБА_4 приносив довіреності від 1080 УНР на ім'я ОСОБА_6, якого вона знала особисто. ОСОБА_12 двічі видала ОСОБА_4 замовлені автозапчастини. При цьому, звіряла суми, довіреності і рахунок-фактуру. Як матеріально-відповідальна особа, вона повинна була видати ОСОБА_4 накладну, де зазначити: перелік товару, номер і дату її видачі, номер довіреності і дату видачі, паспорт номер і дату видачі. Накладну не виписувала, а написала накладну № 502 від 19.05.2003 року для себе і ОСОБА_4 про отримання автозапчастин, розписатися в ній відмовився. Накладну № 502 від 19.05.2003 року загубила і коли ОСОБА_4 вдруге прийшов отримувати автозапчастини по іншій довіреності, вона виписала накладну від 11.06.2003 року, якою відновила втрачену накладну, ОСОБА_4 також відмовився розписатися в ній про отримання автозапчастин, які вона видала. В накладні від 19.05.2003 року і від 11.06.2003 року номера довіреностей, які надавав ОСОБА_4, не вписувала. Чому по двом довіреностям від 1080 УНР на ім'я ОСОБА_6, видала автозапчастини на суму 1500 грн., ОСОБА_4, якого раніше не знала, пояснити не змогла.

             При цьому,  в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 спочатку пояснила, що  по довіреності на 1000 грн. видала автозапчастин, які зазначені в накладній № 502 від 19.05.2003 року на суму 1500 грн., тобто видала  автозапчастини на суму більше ніж оплачено 1080 УНР, а потім пояснила, що видавала автозапчастини ОСОБА_4 за два рази по двом довіреностям, але які і в якій кількості, не пам'ятає.

               На досудовому слідстві під час пред'явлення ОСОБА_4 на впізнання, ОСОБА_12  впізнала його, оскільки, запам'ятала тому, що він  зробив замовлення на велику суму - 1500 грн.. І як стверджує сторона обвинувачення, вина підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджується протоколом пред'явлення особи для впізнання від 21.09.2005 року, згідно якого ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_4, як особу, котра отримувала у неї в магазині «Авто-2000» в травні-червні 2003 року автозапчастини на загальну суму 1500 грн. за довіреностями 1080 УНР ( т. № 3 а.с. 184-185).                                          

             Аналізуючи покази свідка ОСОБА_12, суд дійшов висновку, що вони суперечливі, сумнівні,  не послідовні , оскільки:

             Свідок ОСОБА_12 пояснила, що запам'ятала  ОСОБА_4 і впізнала його при слідчий дії через 2 роки, після подій травня-червня 2003 року, оскільки він зробив замовлення автозапчастин на велику суму 1500 грн.. Тут же пояснює, що ОСОБА_4, котрого бачила вперше, надав їй довіреності від 1080 УНР, виписані на ім'я ОСОБА_6, якого раніше знала, і незважаючи на це, не встановила його особу,  виписала для себе накладну, так як він сказав, що вона йому не потрібна. В накладну не вписала довіреності, видала на велику суму автозапчастини, а про їх отримання, не потребувала від ОСОБА_4, розписатися будучі матеріально-відповідальною особою. При цьому, пояснює, що зразу видала ОСОБА_4 автозапчастини на суму 1500 грн., при оплаті і довіреності на 1000 грн., а потім пояснила , що автозапчастини, видавала за два рази по двом довіреностям.  Накладні № 502 від 19.05.2003 року і № 502 від 11.06.2003 року, це одна і та ж накладна, перша втрачена, а друга її дублікат, які між собою мають співпадати.

               Тому суд, вважає, що покази свідка ОСОБА_12 і протокол пред'явлення особи для впізнання (т. № 3 а.с.184-185), не можуть бути достовірними і достатніми для підтвердження вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в інкримінованих ним злочинах, оскільки дії ОСОБА_12, відповідно до її показів, не логічні, суперечливі і не відповідають діям матеріально-відповідальної особи.           

                Покази свідка ОСОБА_12 спростовані в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_6 згідно яких, при отриманні автозапчастин, де б це не відбувалося в тому числі і в магазині «Авто-2000» ПП «ОСОБА_5», представляв довіреність від 1080 УНР, в магазині, перевіряли надходження коштів, на підставі рахунку - фактури виписували накладні в яких зазначали: найменування автозапчастин, вартість, номер довіреності і хто отримує. Продавець магазину давала розписуватися у накладній про отримання товару, один примірник накладної видавався йому, а другий залишався в магазині. 

              Тому, покази підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про те, що останній на підставі довіреностей  ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року  та ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, не отримав в магазина « Авто-2000» ПП «ОСОБА_5» автозапчастини для суду  більш переконливі, оскільки, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4, наперед не могли знати і передбачати дії, продавця магазину ОСОБА_12, що вона по довіреностям на ім'я ОСОБА_6, якого знає особисто, без підпису про отримання і перевірки паспорту особи, яка їх надала, видасть автозапчастини, невідомому на велику суму - 1500 грн.. 

               При цьому, суд не може не враховувати, що свідок ОСОБА_12, як продавець магазину „Авто-2000” ПП „ОСОБА_5” була  матеріально - відповідальною особою, а тому може мати певну зацікавленість при дачі показів, оскільки нею грубо порушені вимоги п.п. 2,12,13 наказу № 99 від 16.05.1996 року Міністерства Фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» (далі Інструкція), згідно яких: сировина, матеріали , паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності ( далі цінності), а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери, відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. Забороняється відпускати цінності у випадках: а) надання довіреності , виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; в) відсутності у довіреної особи  вказаної у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує особу; довіреність, незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожній частковий відпуск складається накладна ( акт приймання - здачі, або інший аналогічний документ) з  поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної ( або документа, що її замінює) передається одержувачу цінностей, а другий-додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунку з одержувачем.

                В судовому засіданні достовірно встановлено, що свідок ОСОБА_12 видала автозапчастини по довіреностям, які заповнені в порушення вимог зазначеної Інструкції, про що зазначено судом вище, особі , яка надала довіреність, але ім'я її не зазначено в ній, про що ОСОБА_12 було достовірно відомо, і будучи матеріально-відповідальною особою, не видала особі, яка отримувала автозапчастини, належним чином оформлену накладну, з її підписом про їх отримання. 

             За таких обставин, відповідно до п. 1.5 зазначеної Інструкції, дія якої відповідно до п. 1, поширюється на ПП „ОСОБА_5”, відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства - постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.  

             Накладні № 502 від 19.05.2003 року та № 502 від 11.06.2003 року по яким ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, отримав автозапчастини, як того стверджує сторона обвинувачення, також оформлені ОСОБА_12 при грубому   порушенні  вимог ст. 9.1, 9.2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні ” ( далі Закон), дія якого розповсюджується і на ПП „ ОСОБА_5”  і п. 2.2, 2.4 наказу Міністерства Фінансів № 88 від 24.05.1995 року «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» ( далі Положення), які фактично співпадають і згідно яких, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва документа ( форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

              Як достовірно встановлено в судовому засіданні, накладні № 502 від 19.05.2003 року та № 502 від 11.06.2003 року складені  без зазначення номера довіреності, її серії і дати видачі, в них немає підпису особи, яка брала участь в господарській операції ( т. № 2 а.с. 47), а тому відповідно до ст. 9.8 зазначеного вище Закону і п. 2.4. зазначеного вище Положення, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи, а як достовірно встановлено в судовому засіданні, це матеріально-відповідальна особа ПП „ ОСОБА_5” - свідок ОСОБА_12. 

             Крім того, свідок ОСОБА_11, експерт бухгалтер ОСОБА_18 суду показали, що на кожну довіреність має бути видана окрема накладна. І як зазначив свідок ОСОБА_11, ПП „ ОСОБА_5” автозапчастин на суму, більше як оплачено 1080 УНР, не видавав, аналогічні покази давала і підсудна ОСОБА_3.

             Наведені судом покази свідка ОСОБА_11 і підсудної ОСОБА_3 повністю спростовують покази свідка ОСОБА_12, згідно яких вона наперед виписала накладку № 502 від 19.05.2003 року про видачу автозапчастин на суму 1500 грн., після того, як впевнилася, що із 1080 УНР надійшли гроші.

              Суд не може не звернути увагу на те, що станом на 19.05.2003 року за автозапчастини, 1080 УНР перерахувало ПП „ ОСОБА_5”  лише 1000 грн., довіреність ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року видана на отримання автозапчастин на 1000 грн. і загально відомо, що за таких обставин видати товарно-матеріальні цінності  на 1500 грн., матеріально - відповідальна особа не може.           

              Покази підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про те, що останній не отримував у магазині « Авто-2000» ПП «ОСОБА_5» автозапчастини ні по накладній № 502 від 19.05.2003 року, ні по накладній № 502 від 11.06.2003 року для суду більш переконливі, оскільки, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 наперед не могли знати і передбачати дії продавця магазину ОСОБА_12, що вона не складе, як факт здійснення господарської операції, накладні і не буде вимагати за видачу / отримання автозапчастин у ОСОБА_4 розписатися, а при відмові розписатися в накладній, видасть автозапчастини на суму 1500 грн.. 

               Ствердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 на підставі довіреностей ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та довіреності  ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року в магазині „ Авто - 2000” ПП „ ОСОБА_5”  отримував  автозапчастини по накладній № 502 від 19.05.2003 року та по накладній № 502 від 11.06.2003 року, або якимось іншим чином є безпідставним і не достовірними, суперечать Закону України „ Про бухгалтерській облік  та фінансову звітність в Україні ” від 16.07.1999 року та  наказу Міністерства  фінансів України від 16.05.1996 року № 99, яким затверджена  „ Інструкція про порядок реєстрації виданих , повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей ” (відповідні пункти і статті наведені вище), а тому суд вважає, не можуть підтверджуватися показами свідка ОСОБА_12, які до того є суперечними, сумнівними і недостатніми, як доказ визнання вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих ним злочинів, про що аналіз судом дано вище. 

                  Даний висновок суду об'єктивно підтверджується висновком  судово-бухгалтерської експертизи № 1128,1129,1130/ 23 від 13.07.2007 року ( т. № 5 а.с.63-75) та роз'ясненнями експерта-бухгалтера  ОСОБА_18, згідно яких оформлення накладних № 502 від 11.06.2003 року та № 502  від 19.05.2003 року не відповідає вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  від 16.07.1999 року № 996 - ХІV, а саме: не містить прізвищ особи, з боку організації, що відпускала товар та не містить прізвища і підпису особи, яка  отримувала товар, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. І немає впевненості, що товар по накладним № 502 від 19.05.2003 року і № 502 від 11.06.2003 року  взагалі було отримано. Зазначені накладні, не є одним документом. 

                 Чи були в магазині „Авто - 2000” ПП „ОСОБА_5” автозапчастини, зазначені в накладних № 502 від 11.06.2003 року та № 502  від 19.05.2003 року на момент їх відпуску для 1080 УНР та чи відображено це по бухгалтерському обліку зазначеного магазину, встановити не представляється можливим, внаслідок не надання  ПП „ ОСОБА_5” стороні обвинувачення документів, а тому  ці питання експертом-бухгалтером ОСОБА_18, не досліджувалися, які в цій частині, суд визнає правдивими і достовірними.             

             Що стосується накладної  № 502 від  11.06.2003 року ( т. № 2 а.с. 31) по якій як стверджує сторона обвинувачення ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, отримали автозапчастини в магазині „ Авто - 2000” ПП „ ОСОБА_5”, і дебіторська заборгованість ПП „ ОСОБА_5” на суму 1500 грн.,  переросла в нестачу запчастин  в 1080 УНР на суму 1500 грн. ( т. 2  а.с. 3), то згідно показів свідка ОСОБА_12  вона є дублікатом  накладної № 502 від 19.05.2003 року ( т. № 2 а.с. 44, 45, 47), також складена  ОСОБА_12 в грубе порушенні вимог ст. 9.1, 9.2 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” і п. 2.2, 2.4 наказу Міністерства Фінансів № 88 від 24.05.1995 року, яким затверджено «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», про що аналіз судом дано вище.

             Згідно показам свідка ОСОБА_12 в накладній № 502 від 11.06.2003 року  запис красителем зеленого кольору, про серію і номер довіреності ЯЖД 910512 від 17.05.2003 року, виданої на ім'я ОСОБА_6 і дійсної до 27.05.2003 року, вона  не робила. В цій частині покази свідка ОСОБА_12 об'єктивно підтверджуються копією накладної № 502 від 11.06.2003 року , наданою ПП „ ОСОБА_5” ( т. № 2 а.с. 47).  Даний запис про довіреність красителем зеленого кольору в накладній № 502 від 11.06.2003 року ( т. № 2 а.с. 31), як показала суду свідок  ОСОБА_11, зробила вона. 

              Діями свідка ОСОБА_11 при внесенні в накладну № 502 від 11.06.2003 року даних про довіреність, на переконання суду грубо порушені вимоги п. 4.1, 4.4. Положення, згідно якого робити у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускається. Виправлення помилки повинно бути  обумовлено надписом « виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

              Наведені судом дії свідка ОСОБА_11, яка не приймала участі в господарській операції відповідно до довіреності ЯЖД 910512 від 17.05.2003 року по отриманню в магазині „ Авто - 2000”  ПП „ ОСОБА_5”, є не вірними, оскільки вона не мала права вносити в накладну № 502  від 11.06.2003 року ( т. № 2 а.с. 31), не обумовленні виправлення, а саме вписувати дані довіреності, зазначені вище.

              При цьому, звертає суду увагу, що в накладну № 502 від 11.06.2003 року ОСОБА_11 вписала номер довіреності ЯЖД 910512 від 17.05.2003 року строк дії якої до 27.05.2003 року, а відповідно до п. г ст. 11  наказу № 99 від 16.05.1996 року Міністерства Фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», забороняється відпускати цінності по закінченню строку дії довіреності.

               Крім того, як вже зазначалося судом, довіреність ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року видана на отримання  від ПП „ ОСОБА_5” автозапчастин на 1000 грн., а в накладній  № 502 від 11.06.2003 року, по якій в 1080 УНР зроблена інвентаризація (т. № 2 а.с.3 )  виведена нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 1500 грн..

                 Підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4 інкриміновано перелік викрадених ними автозапчастин, як того стверджує сторона обвинувачення, який ближче підходить до найменування, зазначеного у накладній № 502 від 11.06.2003 року, про що судом буде аналіз дано нижче.                                     

                  Згідно показам свідка ОСОБА_12 накладну №  502 від 19.05.2003 року, яку при здійсненні господарської операції склала для себе, загубила, а тому зробила її дублікат накладною №  502 від 11.06.2003 року. При цьому, як пояснила свідок ОСОБА_12, вона розуміє, що дублікат, це повне відтворення даних відповідного документа і він має відповідати втраченому.    

              При звичайному порівнянні накладних № 502 від 19.05.2003 року і накладної № 502 від 11.06.2003 року ( т. № 2 а.с. 47, 31), який не потребує експертних висновків, судом встановлено, що:

               В накладній № 502 від 19.05.2003 року перелічено - 10 найменувань: амортизатор передній - 2 шт. по 262,60 грн. за шт., амортизатор задній - 2 шт. по 306, 05 грн. за шт., плівка лобового скла - 1 шт. по 15,15 грн., дот гальмівної рідини - 1 шт. по 6,06 грн., свічки накалу - 4 шт. по 36,40 грн. за шт. , 600 пасок - 1 шт. по 18,20 грн., тосол - 5 л. по 22,25 грн.,  фільтр кисневий - 1 шт. по 27,30 грн., 450 щітки дворн. - 2 шт. по 15, 15 грн. за шт., фільтр паливний - 1 шт. по 97,84 грн.  на загальну суму - 1500 грн..

                В накладній № 502 від 11.06.2003 року перелічено - 11 найменувань : амортизатор передній - 2 шт. по 260 грн. за шт., амортизатор задній - 2 шт. по 305 грн. за шт., плівка лобового скла - 1 шт. по 15,20 грн., дот гальмівної рідини - 1 шт. по 6,06 грн., свічки накалу - 1 шт. по 146,60 грн. , 600 пасок - 1 шт. по 18,20 грн., тосол - 5 л. по 22,25 грн., фільтр кисневий - 1 шт. по 27,30 грн., 450 щітки дворн. - 2 шт. по 15, 15 грн. за шт., фільтр паливний - 1 шт. по 98 грн., пильник - 1 шт. по 7,09 грн. на загальну суму - 1500 грн..    

              Тобто, по окремих позиціям, є суттєві розбіжності наприклад : пильника в накладній  за 19.05.2003 року - немає, а за 11.06.2003 року - є ; в кількості, наприклад: свічки накалу в накладній за 11.06.2003 року - 1 шт., а в накладній за 19.05.2003 року - 4 шт.; в  вартості, наприклад : амортизаторів передніх і задніх, свічок накалу, паливного фільтру і т.д , вони відрізняються.

               За таких обставин, враховуючи вище наведене в сукупності,  стороною обвинувачення як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, не доведено , чи були в загалі станом 19.05.2003 року і 11.06.2003 року в магазині „Авто-2000” ПП „ОСОБА_5” автозапчастини на суму 1500 грн., незаконне заволодіння якими, інкримінується підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а дослідженими судом доказами, не підтверджено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 незаконно заволоділи зазначеними в їх обвинуваченні автозапчастинами, про що аналіз судом дано вище. Як і не доведено стороною обвинувачення, якими конкретно автозапчастинами, якою вартістю по кожному найменуванню, злочинним шляхом заволоділи підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і по якій із  накладних: а № 502 від 19.05.2003 року  чи   № 502 від 11.06.2003 року.

               Встановити наявність в магазині «Авто - 2000» ПП «ОСОБА_5» автозапчастин, які інкримінуються підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4, у сторони обвинувачення було достатньо часу і заходів під час  розслідування даної кримінальної справи і при виконанні судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України, але замість розслідування кримінальної справи відповідно до вимог ст. 22 КПК України, сторона обвинувачення доведення вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, обмежилася:   сумнівними, не достовірними і не достатніми показами свідка ОСОБА_12 про відпуск автозапчастин ОСОБА_4, які об'єктивно ні чим не підтверджені, про що аналіз судом дано вище;  суперечними показами свідка ОСОБА_8, що головний бухгалтер ОСОБА_3 мала в службовому користуванні підписані ним платіжні доручення з відтиском печатки 1080 УНР і на припущенні сторони обвинувачення, що ОСОБА_3 могла цими бланками скористуватися в злочинних цілях, а також на інших недостовірних доказах, аналіз яким судом дано вище.

             При цьому, стороною обвинувачення не встановлено головного, а чи були в наявності в магазині «Авто - 2000» ПП «ОСОБА_5», який торгує автозапчастина до автомобілів виробництва СНД, автозапчастини до автомобіля іноземного виробництва  “VOLKSWAGEN Passat", 1986 року випуску, що у суду викликає сумнів, оскільки об'єктивно не підтверджено, дослідженими по справі доказами.   

               Відповідно до акту інвентаризації ТМЦ на 1080 УНР  від 6.07.2005 року ( т. 2 а.с. 3)  по даному підприємству станом на 6.07.2005 року рахується нестача автозапчастин, найменування і вартість, яких перелічені в накладній № 502 від 11.06.2003 року ( т. № 2 а.с. 31, 47). В  зазначеному акті інвентаризації  і накладній, міститься посилання на одну свічку накалювання, вартістю 145,60 грн., а стороною обвинувачення підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4 інкримінується заволодіння свічками накалювання в кількості 4 шт., які зазначені в накладній № 502 від 19.05.2003 року, але дана накладна в акті інвентаризації ( т. № 2 а.с. 3),  не вказана. Як показала суду свідок ОСОБА_11 накладку № 502 від 19.05.2003 року, не бачила.

               Згідно обвинувачення, підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4  з метою звільнитися від  зайвих особистих витрат  на придбання автомобільних запчастин для ремонту власного автомобіля «VOLKSWAGEN Pаssat», 1,6 «дизель», 1986 року випуску, державний НОМЕР_1, встали на  шлях вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб, тобто заволоділи автозапчастинами: амортизатор передній - 2 шт., амортизатор задній - 2 шт., плівка лобового скла - 1 шт., дот гальмівної рідини - 1 шт., свічки накалу - 4 шт., 600 пасок - 1 шт., тосол - 5 л., фільтр кисневий - 1 шт., 450 щітки дворн. - 2 шт., фільтр паливний - 1 шт., пильник - 1 шт..     

           За загально відомими правилами і нормами, для того, щоб любий автомобіль можливо було експлуатувати, вище перелічені автозапчастини, крім плівки лобового скла,   потрібні. 

             Сторона обвинувачення, як доказ вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, посилається на протоколом огляду від 23.09.2005 pоку, згідно якого оглядом їх автомобіля «VOLKSWAGEN Passat», державний номерний знак НОМЕР_1, 1986 року випуску, (фургон) встановлено, що: на лобовому склі в верхній частині є плівка тонування скла; в бачку в наявності гальмівна рідина; є ремінь генератора; в поширювальному бачку вода; є фільтр повітряний новий (без маркування); 2 щітки двірників; встановлений фільтр паливний - «FILTRON PP. 837», польського виробництва, виготовлений - травень 2005 pоку; є передні та задні амортизатори; є  4 свічі накалу ( т. № 3 а.с. 244-249).

              Звертає увагу суду на те, що в поширювальному бачку автомобіля ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - вода, а не тосол, яким за ствердженням сторони обвинувачення, підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 незаконно заволоділи шляхом використання ОСОБА_3 свого службового становища.

                Згідно висновку авто технічної експертизи № 1127/26 від 5.10.2007 року, проведеної відповідно до постанови суду від 6.06.2007 року, винесеною в порядку ст. 315-1 КПК України, автомобіль «VOLKSWAGEN Passat», 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, експерту представлений в робочому стані. Перелік найменувань запасних частих, зазначених у накладній  № 502 від 11.06.2003 року експерт не виключає, що може відповідати будь якому автомобілю, а також автомобілю «VOLKSWAGEN Passat», 1986 року випуску.

                 З технічної точки зору , використання в експлуатації автомобіля «VOLKSWAGEN Passat», 1986 року випуску, автозапчастин, зазначених в накладній № 502 від 11.06.2003 року можливо за умов, що відповідні складові запчастини, заводом виробником виготовлено для використання в автомобілях сімейства «VOLKSWAGEN».( т. №  5 а.с. 78-84)

                З наведеного витікає висновок, що у експерта  авто техніка, немає чіткої впевненості, що автозапчастини, вказані у накладній № 502 від 11.06.2003 року виготовлені заводом виробником для використання в автомобілях сімейства «VOLKSWAGEN», що в свою чергу підтверджує сумніви суду, що ці автозапчастини були в магазині  « Авто-2000» ПП « ОСОБА_5» в травні - червні 2003 року і не спростовує доводи підсудного ОСОБА_4, що з моменту придбання автомобіля, він передні і задні амортизатори не міняв, а в поширювальний бачок заливав  воду.        

                 До того ж, з висновку даної експертизи видно, що експертом авто техніком на амортизаторах передніх і задніх автомобіля «VOLKSWAGEN Passat», не перевірялося маркування, для встановлення чи вони поставлені ще заводом виробником,  чи відбувалася їх заміна, як доводить сторона обвинувачення. 

                  Таким чином, в судовому засіданні не встановлено, а стороною обвинувачення не доведено, що на автомобілі «VOLKSWAGEN Passat», 1986 року випуску, який належить підсудним ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відбувалася заміна, хоча б однієї запчастини із переліку, зазначеному в обвинуваченні.             

                  Враховуючи що докази , надані стороною обвинувачення, для суду сумнівні, не достовірні і недостатні, про що аналіз дано вище, суд на розгляд сторін обвинувачення  і захисту поставив питання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування. Всі учасники процесу заявили, що всі докази ними суду надані і під час додаткового розслідування, нічого усунути не можливо, а тому підстав для направлення даної справи на додаткове розслідування, немає.

                  Суд, врахував  думку учасників процесу і не направив справу  на додаткове розслідування.                   

                   Оцінюючи доводи сторони обвинувачення і доводи сторони захисту в їх сукупності,   аналіз, яким дано вище, керуючись ст. 62 Конституції України, згідно якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь  та п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року № 5 згідно якого, вказати судам  на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного, суд, прийшов до глибокого переконання, що  в судовому засіданні не доведено, що :

                В травні - червні 2003 року ОСОБА_3 будучи головним бухгалтером 1080 УНР, тобто службовою особою, скоїла заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем на загальну суму 1500 грн., вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, а також службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів, тобто при обставинах, викладених в обвинуваченні, скоїла злочини, передбачені  ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

               А ОСОБА_4 в травні - червні 2003 року будучи виконавцем (співвиконавцем) скоїв співучасть у заволодінні чужим майном на загальну суму 1500 грн., шляхом зловживання службовою особою - головним бухгалтером 1080 УНР ОСОБА_3 своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3, а також використання завідомо підроблених документів - довіреностей серії ЯЖД № 910512 від 17.05.2003 року та серії ЯЖД № 910576 від 13.06.2003 року, тобто при обставинах, викладених в обвинуваченні, скоїв  злочини, передбачені ч. 2 ст. 27  ч. 3 ст.191,  ч. 3 ст. 358 КК України, а тому вони підлягають виправданню.

                  Докази, надані стороною обвинувачення, для підтвердження вини підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4  сумнівні, не достовірні і не достатні, про що аналіз судом дано вище.

               Позов ДП МО України «Укрвійськбуд» від імені якого діє філії ДП МО України «Укрвійськбуд» 1080 УНР на суму 1500 грн.( т. № 4 а.с. 106-108), залишити без задоволення у зв'язку із виправданням підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4.               

                Судові витрати по справі в сумі 1506 грн. 47 коп.  зв'язку  з виправданням підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4, віднести на рахунок держави. 

                Постанову помічника  військового прокурора Кіровоградського гарнізону Рябовол С.В. від 17.11.2005 року про накладення арешту на майно на автомобіль «VOLKSWAGEN Passat», 1986 року випуску,  державний номерний знак НОМЕР_1, скасувати.

                 Речові докази по справі : документи, які знаходяться в матеріалах кримінальної справі, зберігати при справі, а «Журнал реєстрації довіреностей 1080 УНР за 2003 рік», повернути за належністю.

Керуючись ст.ст. 321-325, 327, 334, 335 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

       ОСОБА_3 в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, визнати не винною і виправдати за не доведеністю її участі у вчиненні  даних злочинів.

        ОСОБА_4 в пред'явленому обвинуваченні  у вчиненні злочинів, передбачених, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України визнати не винним і виправдати за не доведеністю його участі у вчиненні  даних злочинів.

        Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підписку про невиїзд, скасувати.

      

           Позов ДП МО України «Укрвійськбуд» від імені якого діє філії ДП МО України «Укрвійськбуд» 1080 УНР на суму 1500 грн., залишити без задоволення у зв'язку із виправданням підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4.               

       Судові витрати по справі  на суму 1506 грн. 47 коп. , віднести на рахунок держави.

        Постанову  помічника  військового прокурора Кіровоградського гарнізону Рябовол С.В. від 17.11.2005 року про накладення арешту на майно на автомобіль «VOLKSWAGEN Passat», 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, скасувати. 

         Речові докази по справі : документи, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи, зберігати при справі, а  «Журнал реєстрації довіреностей 1080 УНР за 2003 рік», повернути за належністю.

          На  вирок може бути подана  апеляція до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда на протязі 15 діб з моменту проголошення.

 

    Суддя Кіровського райсуду

     м. Кіровограда                                              підпис                                               С.М. Деревінський

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровського райсуду

     м. Кіровограда                                                                                                          С.М. Деревінський