У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Макарчука М.А., Маляренка А.В.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (далі – ПАТ «Дніпропетровськгаз») в особі Широківського управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2010 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач працював у нього з 20 листопада 2006 року на посаді в. о. майстра будівельно-монтажної дільниці, а з 6 березня 2007 року – майстром будівельно-монтажної дільниці і з ним 13 лютого 2007 року укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 10 вересня 2009 року під час проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей виявлено їх нестачу на суму 34 541 грн. 26 коп. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути із ОСОБА_6 суму нестачі з урахуванням індексації та ПДВ у розмірі 82 691 грн. 92 коп.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2011 року рішення районного суду скасовано, позов ПАТ «Дніпропетровськгаз» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь позивача 82 691 грн. 92 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 826 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте зазначеним вимогам рішення судів не відповідають.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Дніпропетровськгаз», районний суд виходив із неправомірності укладення з відповідачем договору про матеріальну відповідальність і відсутність у зв’язку з цим підстав для відшкодування шкоди.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_6 82 691 грн. 92 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що оскільки відповідач отримував товарно-матеріальні цінності під звіт, шкоду заподіяно саме з вини ОСОБА_6, тому він і повинен нести матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України.
Відповідно до ст. 1351 КЗпП України договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може бути укладено за наявності одночасно двох умов: посада, яку працівник займає, або робота, яку він виконує, має бути зазначена у Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений постановою Державного комітету праці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року №447/24, зі змінами; виконання обовязів за посадою, виконання роботи відповідно до професії має бути безпосередньо пов’язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих працівникові цінностей.
Апеляційний суд на цю обставину уваги не звернув і стягнув з відповідача на користь ПАТ «Дніпропетровськгаз» весь розмір нестачі коштів у будівельно-монтажній дільниці, хоча з тексту договору не вбачається, яку роботу, безпосередньо пов’язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей виконує ОСОБА_6, вказано лише про його повну матеріальну відповідальність за нестачу матеріальних цінностей. При цьому підприємство зобов’язується забезпечити працівнику необхідні умови праці і виробничу обстановку (а. с. 19).
У касаційній скарзі ОСОБА_6 зазначив про те, що він не мав у своєму віданні комори для зберігання товарино-матеріальних цінностей та безпосередньо не отримував їх, а питання щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей в окремій коморі під замком було вирішено позивачем лише 17 липня 2009 року, проте цим доводам апеляційний суд не дав належної оцінки.
Не можна повністю погодитися і з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дніпропетровськгаз», оскільки суд у порушення вимог ст. 214 ЦПК України не з’ясував всі фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими може бути укладений договір; обов’язки працівника, пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих працівникові цінностей; чи є безпосередній зв'язок між діями (бездіяльністю) працівника і заподіяною підприємству шкодою; хто ще, крім відповідача, є особами, які відповідають за товарно-матеріальні цінності (завідуючий складом, начальник СМУ); розподіл обов’язків між ними та інше.
Оскільки висновки судів зроблені з порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська