У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Писаної Т.О.,
Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Макарчука М.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконавчого комітету Запорізької міської ради, третіх осіб: об ' єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гармонія-17», ОСОБА_8 про визнання незаконними рішення та свідоцтва про право власності,
за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2008 року перший заступник прокурора м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської Ради і виконкому Запорізької міської Ради (далі - Виконком), треті особи : ОСОБА_8 та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гармонія-17" про визнання рішень та свідоцтва про право власності незаконними, посилаючись на те, що рішенням Виконкому № 280 від 27 квітня 2004 року надана згода на оформлення права комунальної власності на об'єкти нерухомості. До переліку об’єктів включено приміщення підвалу № ХХVII площею 257,6 кв.м (літера А-5) по АДРЕСА_1, за рішенням від 17 серпня 2004 року оформлено за Виконкомом право власності на зазначене нежитлове приміщення та отримано свідоцтво про право власності серії СА № 977907 від 17 серпня 2004 року. Спірне підвальне приміщення знаходиться в будинку, належному ОСББ, і на цей час його власником є ОСОБА_8 Наголошуючи на тому, що оскаржувані рішення суперечать закону, прокурор просив задовольнити позов.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2011 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 349/5 від 30 жовтня 2003 року «Про оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості в частині пункту 5 Додатку до рішення, яким включено приміщення (літера А-5) підвалу №64(84) за адресою по АДРЕСА_1.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 091938, видане 13 листопада 2003 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради на нежитлове приміщення (літера А-5) підвалу №64 (84) за адресою АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення Оджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи заявлені вимоги та скасовуючи рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 349/5 від 30 жовтня 2003 року «Про оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомості в частині пункту 5 Додатку до рішення, яким включено приміщення (літера А-5) підвалу №64(84) за адресою АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на зазначене майно серії САА №091938 від 13 листопада 2003 року місцевий суд виходив з того, а апеляційний суд погодився, що спірний підвал є допоміжним приміщенням житлового будинку, а тому не може бути самостійним об’єктом правочинів.
Проте із висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.
За змістом ст. ст. 1, 10 Закону України від 19 червня 1992 року “ Про приватизацію державного житлового фонду ” у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Разом із тим нежилі приміщення в жилому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно - правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Суд першої інстанції у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув і належним чином не перевірив доводів відповідача про те, що спірні нежилі приміщення не належали до допоміжних приміщень жилого будинку, мали інший статус і використовуються під магазин.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону також уваги не звернув і в достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують доводи відповідача і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Оджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 4 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 9 серпня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді Т.О. Писана
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
М.А.Макарчук