У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Макарчука М.А., Маляренка А.В.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія «Універсальна» (далі – ВАТ «СК «Універсальна»), третя особа – відкрите акціонерне товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 7 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ «СК «Універсальна» про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 17 березня 2009 року між ним та відповідачем укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 3115/228/159 автомобіля «Шевроле Лачетті, номерний знак НОМЕР_1, який придбано ним на умовах кредиту з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
14 липня 2009 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля, унаслідок якої його автомобіль зазнав механічних пошкоджень в розмірі 67 201 грн. 01 коп.(за мінусом франшизи), визначеному відповідно до звіту оцінки автомобіля від 27 липня 2009 року. Посилаючись на те, що страхова компанія відмовила йому у виплаті страхового відшкодування та вважаючи таку відмову незаконною, просив стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування, за порушення зобов’язання пеню, інфляційні витрати та 3 процента річних, а також 3 000 грн. завданої моральної шкоди та 250 грн. витрат за проведену експертизу.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 7 квітня 2010 року позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задоволено частково: стягнуто з ВАТ “СК “Універсальна” на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 67 201 грн. 01 коп., пеню в розмірі 6 182 грн. 49 коп., 1 259 грн. 33 коп. річних, інфляційні виплати в розмірі 5 124 грн. 55 коп., витрати пов’язані з проведенням експертизи в розмірі 250 грн., а також 3 000 грн. пов’язаних з оплатою наданої правової допомоги, а всього 83 017 грн. 38 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2010 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 7 квітня 2010 року доповнено вказівкою про зобов’язання ОСОБА_3 після отримання суми страхового відшкодування передати ВАТ «СК «Універсальна» залишки застрахованого автомобіля «Шевроле Лачетті», номерний знак НОМЕР_1 та майнові права на цей автомобіль; в іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ «СК «Універсальна» порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 березня 2009 року між сторонами укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3115/228/159 належного позивачу автомобіля «Шевроле Лачетті», номерний знак НОМЕР_1, відповідно до умов якого страхова компанія зобов’язалась відшкодувати позивачу в межах страхової суми збитки унаслідок настання страхового випадку. Одним із страхових випадків за умовами договору страхування є дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу.
14 липня 2009 року близько 8 годин на 245 км автодороги Одеса-Мелітополь за участю застрахованого транспортного засобу сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «Шевроле Лачетті» отримав механічні пошкодження.
Відповідно до звіту оцінки автомобіля від 27 липня 2009 року № 147 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Шевроле Лачетті» складає 68 557 грн. 57 коп. при ринковій його вартості 70 751 грн. 03 коп.
28 липня 2009 року позивач звернувся до страховика з вимогою виплати йому суми страхового відшкодування, проте у виплаті йому відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання страхового випадку виплатити другій стороні страхову виплату. Оскільки дорожньо-транспортна пригода, що сталась із застрахованим автомобілем позивача підпадає під страховий випадок та позивач виконав усі умови договору страхування, зокрема, у строки, визначені договором звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, надавши усі необхідні документи, на його користь з відповідача підлягає стягненню 67 201 грн. 01 коп. страхового відшкодування (з урахуванням суми завданого збитку в розмірі 68 557 грн. 75 коп. та розміру безумовної франшизи – 1 356 грн. 74 коп.), а також відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання зобов’язань пеня, інфляційні витрати та 3 проценти річних.
Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та зобов’язуючи позивача після отримання суми страхового відшкодування передати страховій компанії залишки автомобіля «Шевроле Лачетті» та майнові права на нього, виходив з того, що відповідно до розділу 10 укладеного між сторонами договору страхування при знищенні (конструктивній загибелі) транспортного засобу страхове відшкодування визначається за рішенням страховика, при цьому страхувальник зобов’язаний передати страховику майнові права та залишки транспортного засобу.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. ст. 214, 316 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування.
Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Отже, при настанні страхового випадку правовідносини між сторонами регулюються виключно умовами укладеного між ними договору страхування.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлена у межах вартості на момент укладення договору.
Усупереч зазначеним вимогам апеляційний суд, ухвалюючи рішення, не звернув уваги на доводи апеляційної скарги страхової компанії, а також на належність і допустимість доказів, достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, переглядаючи справу в апеляційному порядку та доповнюючи рішення суду лише вказівкою про необхідність позивача після отримання відшкодування збитків, передати страховику залишки автомобіля та майнові права на нього, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212, 213, 214, 309 та 316 ЦПК України вищенаведених вимог закону не врахував та, вирішуючи питання про необхідність передачі залишків застрахованого автомобіля страховику обґрунтував свій висновок умовами розділу 10 укладеного між сторонами договору, зокрема тим, що при знищенні транспортного засобу сума страхового відшкодування визначається за рішенням страховика, при цьому не звернув уваги на умови самого договору страхування, яким визначається порядок здійснення страховиком виплати страхового відшкодування та визначення його розмірів при повній загибелі транспортного засобу, а також на те, що самою страховою компанією відповідного рішення з урахуванням положень розділу 10 договору страхування – п. 10. 7. не приймалось.
Залишено без уваги суду й те, що згідно зі звітом оцінки автомобіля від 27 липня 2009 року №147 вартість матеріальної шкоди у зв’язку з аварійним пошкодженням автомобіля складає 68 557 грн. 75 коп., а сума страхового відшкодування - 67 837 грн. й відповідно до цього не надано належної і достатньої оцінки доводам відповідача про те, що оскільки така вартість ремонту відповідно до п. 10.7. 1 Договору страхування визнається повною або конструктивною загибеллю транспортного засобу, при виплаті страхової суми в цьому випадку її розмір визначається за рішенням страховика, а також умовами договору передбачено два варіанта здійснення виплати страхового відшкодування ( пп.10.7.1.1, 10.7.1.2).
Також не обговорено судом й питання про застосування п. 10.7.1 договору, відповідно до якого при врегулюванні збитку на умовах "повна загибель транспортного засобу" виплата страхового відшкодування здійснюється в розмірі страхової суми за вирахуванням франшизи, зносу і вартості придатних залишків застрахованого транспортного засобу за умови, що такі залишки залишаються у страхувальника та їх вартість письмово погоджується зі страховиком, а також того, що з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі страхувальник має право звернутися до страховика із заявою про відмову від своїх прав на застрахований транспортний засіб на користь страховика.
Крім того, залишено без уваги суду й доводи відповідача про те, що позивач з метою отримання виплати страхового відшкодування надав страховику неправдиві відомості щодо факту та обставин настання страхового випадку, надання яких є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а також у порушення ст. 212 ЦПК України залишив без належної оцінки наданий суду висновок спеціаліста НДЕКЦ від 8 грудня 2009 року № 137 ат, яким досліджувались обставини настання дорожньо-транспортної пригоди та з урахуванням його не визначив чи є підстави для виплати позивачу суми страхового відшкодування.
Оскільки апеляційний суд допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і це призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська