РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах                                                       Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів:   Макарчука М.А.,

Писаної Т.О., Маляренка А.В.,

Юровської Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 3 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 січня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого передав відповідачці 2226,00 євро (еквівалент 25184,00 грн), а остання взяла їх і зобов’язувалася повернути до 5 липня 2007 року надані їй кошти в повному обсязі. У зв’язку з тим, що ОСОБА_7 зазначених коштів не повернула і не виконує взятих на себе договірних зобов’язань, позивач просив суд стягнути на його користь із відповідачки суму невиплаченого боргу в сумі 25184,00 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 1315,48 грн та 15470,00 грн. суми інфляційних втрат за весь час прострочення та судові витрати.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 3 грудня            2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області  від 25 липня 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі скаржник порушує питання про скасування рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 3 грудня 2010 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2011 року і ухвалення у справі нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення його виконання, апеляційний суд виходив із того, що позичальник суму позики не повернув, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті – гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у гривні.

Судами установлено, що 25 січня 2007 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики, відповідно до умов якого він передав відповідачці 2226,00 євро (еквівалент 25184,00 грн), а остання взяла їх і зобов’язувалася повернути до 5 липня 2007 року надані їй кошти в повному обсязі, однак свого зобов’язання не виконала.

Установивши, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, місцевий суд помилково застосував до цих правовідносин положення закону, який регулює порядок сплати боргу, визначеного договором у гривні.

Розглянувши справу відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України колегія суддів вважає, що ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, тому відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України вони підлягають скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

Касаційним судом перевірені, також, доводи касаційної скарги щодо невірного розрахунку суми трьох відсотків річних, та встановлено, що їх розмір за 1055 днів прострочення у період з 5 липня 2007 року по 25 травня 2010 року на суму боргу 25184 грн складає 2181,69 грн, що є більшим від заявленого в позові, у зв’язку з чим в межах позовних вимог вірно задоволено судами стягнення суми трьох відсотків річних у розмірі 1315,48 грн.

В іншій частині судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують, тому касаційну скаргу слід відхилити.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 3 грудня           2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2011 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення в розмірі 15470 грн скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення відмовити.

У іншій частині судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді:     М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Т.О. Писана

Г.В. Юровська