Справа № 2-185/2008 рік

                              Р І Ш Е Н Н Я

                       І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 березня 2008 року    Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Савенка В.Г.

при секретарі Сукач Л.І.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Золотоноша справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-

                              В с т а н о в и в :

      31 серпня 2005 року, близько 09год. в с. Мелесівка Золотоніського району Черкаської області під час сварки на грунті особистих неприязних відносин ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 декілька ударів дерев'яною палицею спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження. Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст..1 п.»г» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, а справу провадженням було закрито. В порядку відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином ОСОБА_2 в добровільному порядку відшкодував ОСОБА_1 2.000грн., в результаті чого ОСОБА_1 видав розписку про те, що претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_2 не має. Проте через деякий час ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ствердив свої позовні вимоги і пояснив суду, що від побиття його ОСОБА_2 він отримав тілесні ушкодження. Проте під час розгляду кримінальної справи йому пояснили, що ОСОБА_2 готовий йому сплатити гроші за заподіяну шкоду, а він повинен погодитися на застосування амністії до нього. Він погодився на це і слідчий, (а у іншій версії позивача - прокурор) продиктував йому як писати розписку на 2.000грн., які він отримав від ОСОБА_2 Але тепер він ще хоче щоб ОСОБА_2 відшкодував йому шкоду, оскільки він поніс збитки при лікуванні. У нього відсутні документи про оплату медичних послуг, але він стверджує, що платив у Києві в медичній установі 250грн, а також за протези - 300грн. та за УЗІ - 30грн. Він вважає, що матеріальна шкода становить 608грн., але згоден на те, що ОСОБА_2 вже відшкодував йому цю шкоду ще у листопаді 2007р., коли заплатив 2.000грн. Тому тепер він просить стягнути з нього моральну шкоду в сумі 30.000грн. При цьому він пояснив суду, що моральна шкода, заподіяна йому, складається з того, що ОСОБА_2 «розбив» йому нерви, тягав його по судах, наймав адвокатів і тим самим не погоджувався з тим, що він винуватий у його травмах. У нього до цього часу поганий аналіз крові від того, що ОСОБА_2 побив його, він звертався до психіатра. Також у нього такі хвороби як бронхіт і гастрит, хвороби судин і він вважає, що все це напевне від побиття його ОСОБА_2 Все це вплинуло на те, що він мало спілкується з людьми, нервується, дружина у нього каліка, як він заявив і раніше робила на фермі, а тепер ОСОБА_2 винуватий в тому, що вона не працює, а він не може обробляти огород. Що стосується розписки, яку він давав ОСОБА_2, то він писав її добровільно, без тиску зі сторони будь-кого, в присутності понятих і прокурора. Але вважає, що ОСОБА_2 мало йому заплатив.

      В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав і пояснив, що він був притягнутий до відповідальності за заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, але в зв'язку з амністією був звільнений від кримінальної відповідальності. Ще при розгляді кримінальної справи він погодився відшкодувати ОСОБА_1 заподіяну матеріальну та моральну шкоду, заподіяну злочином, а тому 16 листопада 2007р. він заплатив ОСОБА_1 2.000грн. в порядку відшкодування матеріальної та моральної шкоди і той видав йому розписку про те, що всі збитки йому відшкодовано і претензій до нього ОСОБА_1 не має і більше до суду звертатися не буде. Відшкодування ОСОБА_1 прийняв від нього добровільно. Що стосується нинішніх позовних вимог, то ОСОБА_1, як він вважає, не представив жодного доказу, що є якийсь причинний зв'язок з отриманими тілесними ушкодженнями та тими чеками, які той представив суду. Що означають ті бумаги той і сам не може пояснити. На його думку всі вимоги позивача є надуманими.

      Суд, заслухавши пояснення сторін та представлені ними доводи та докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає із слідуючих підстав.

      Відповідно до вимог ст.. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. За ст., ст. 1166, 1167 ЦК України матеріальна та моральна шкода, яка заподіяна особі, повинна відшкодовуватися особою, що її заподіяла. В даному випадку ОСОБА_2 злочином заподіяв шкоду ОСОБА_1 і відповідно до вказаних статей та ст.. 1177 ЦК України повинен був її відшкодувати. Постановою Чорнобаївського районного суду від 18 грудня 2007р. ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину відносно ОСОБА_1 Проте це не звільнило його від відшкодування заподіяної шкоди, а тому він в порядку відшкодування ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди виплатив 16.11.2007р. останньому 2.000грн., тобто ще до винесення постанови судом і ОСОБА_1 прийняв від нього ці гроші, про що видав розписку. В цій розписці, копія якої мається в матеріалах справи, ОСОБА_1 зазначив, що сплатою вказаної суми ОСОБА_2 відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду, яку від отримав від протиправних дій ОСОБА_2 і заявив при цьому, що шкода відшкодована йому повністю і він відмовляється від будь-яких позовних вимог з цього приводу в подальшому. Таким чином відповідач задовольнив всі вимоги ОСОБА_1, які були пов'язані з отриманням ним ушкоджень від його злочинних дій. Сам ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що він  добровільно писав розписку, отримав гроші від відповідача. Отже, на думку суду, ОСОБА_1 вже отримав відшкодування збитків. Таким чином ОСОБА_1 задовольнив своє право на захист свого порушеного права, відповідно до ст. 15 ЦК України отримавши від ОСОБА_2 16.11.07р. гроші в сумі 2.000грн. і в розписці відмовився від подальших звернень до суду з  цього приводу.

      Умовами наявності заподіяння шкоди особі є наявність протиправних дій, настання самої шкоди та причинного зв'язку між ними. У постанові Чоронобаївського райсуду від 18.12.2007р. вказано конкретний перелік тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_1 Таких ушкоджень та хвороб як ішемія, гастрит, бронхіт, про які він заявив в судовому засіданні і які вказані в його медичній картці, в результаті злочину ОСОБА_1 заподіяно не було. Відповідно до вимог ст. 61 ч.4 ЦК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок. Постанова Чорнобаївського районного суду від 18.12.07р. вступила в законну силу і перелік ушкоджень, отриманих ОСОБА_1 є вичерпним. Суд вважає, що причинний зв'язок між отриманими ОСОБА_1 у серпні 2005 року тілесними ушкодженнями та нинішніми хворобами серця та внутрішніх органів - відсутній. Що стосується його стверджень, що у нього болить у попереку, то в медичній картці ОСОБА_1 чітко вказано, що направлявся він до Черкаської обласної лікарні ще у 2006р.  На даний час жодного доказу, що б свідчив про причинні зів'язки між отриманими у 2005р. тілесними ушкодженнями та його нинішніми хворобами позивач не привів. Інші записи у медичній картці, на які посилається позивач в судовому засіданні і які він представив суду на огляд, вказують на наявність у ОСОБА_1 хвороб, які не мають причинного зв'язку із отриманими ним саднами та синцями і забоями м'яких тканин у серпні 2005р. Наявність причинного з'вязку між отриманими позивачем тілесними ушкодженнями та наявними у нього на нинішній час хворобами повинна бути підтверджена відповідними документами медичних установ і, відповідно до ст. 59 ч.2 ЦПК України, не може бути підтверджена іншими засобами доказування. Позивач не представив суду таких доказів, а відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами.

      Також в судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив, що він отримав від дій ОСОБА_2 перелом лівої руки, але у постанові суду також про це не вказано. Представлені позивачем нібито чеки фінансових установ про придбання ним ліків були оглянуті судом, але із 16 чеків 8 штук взагалі неможливо розібрати, чого саме вони стосуються, оскільки на них відсутні будь-які надписи, а інші видані на придбання серцевих, судинних, психотропних ліків і жодним разом не свідчать про те, що вони придбавалися за рецептом лікаря, що лікував позивача і придбавалися саме  ОСОБА_1 Вказані предмети не відповідають вимогам, пред'явленим щодо належності доказів, відповідно до ст. 58 ЦПК України, а тому вони не можуть бути прийняті до уваги судом.

      Також, на думку суду, позивач не зміг пояснити, які саме дії відповідача пов'язані із заподіянням йому моральної шкоди на час розгляду судом його позовних вимог. Моральну шкоду, яка була заподіяна злочинними діями, відповідач відшкодував ОСОБА_1 ще у листопаді 2007р. і той погодився з цим, про що свідчить його розписка, копія якої мається у справі. Після цього позивач стверджує, що нібито він отримав ще моральну шкоду і заявляє, що вона виражається в тому, що у нього розбита нервова система, що відповідач забрав у нього здоров'я і він погано спілкується з людьми. А також його дружина стала калікою і не працює на фермі. Суд вважає, що заяви позивача носять загальний характер і не вказують на наявність причинного зв'язку між станом психіки позивача та діями відповідача, які той вчинив ще у 2005р. Проте і позивач і відповідач неодноразово повідомляли суд, що між ними, як між сусідами та родичами, тривалі роки існують стійкі неприязні відносини, що на думку суду, є причиною заяв позивача, але не мають жодного відношення до суті справи, яка розглядається. Суд приходить до висновку, що моральну шкоду, що була заподіяна ОСОБА_1 було відшкодовано ОСОБА_2 ще у листопаді 2007р., що стверджується розпискою ОСОБА_1 від 16.11.2007р. Відповідно до ст.. 23 ч.5 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово. Оскільки відшкодування моральної шкоди відбулося і сам позивач ствердив це в судовому засіданні підтвердивши чинність власної розписки, тому  вимоги ОСОБА_1 щодо повторного її відшкодування задоволенню не підлягають.

      Керуючись ст.., ст.. 213, 214 ЦПК України, ст.., ст.. 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України,-

                                В и р і ш и в :

      ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, - відмовити за відсутністю підстав.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     Савенко В.Г.