Справа № 1-36\2008 рік
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2008 року Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Савенка В.Г.
при секретарі Сукач Л.І.
з участю прокурора Олійник І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золотоноша кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня, не працюючого, неодруженого, раніше судимого:
1.31 травня 1993 року Золотоніським районим судом по ст.144 ч.2 КК України (1960р) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, згідно з постановою Петровського районного суду Кіровоградської області від 11 серпня 1995 року від відбуття покарання звільнений;
2.26 грудня 2006 року Золотоніським міськрайонним судом по ст.122 ч.1, ст.146 ч.3 КК України до 2 років 11 місяців позбавлення волі;
3.27 червня 2007 року Золотоніським міськрайонним судом по ст.122 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 15% із заробітку в доход держави, 27 липня 2007 року Золотоніським міськрайонним судом від відбуття покарання звільнений на підставі Закону України «Про амністію»,-
у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,-
В с т а н о в и в :
28 грудня 2007 року близько 1год. 30хв. в м.Золотоноша Черкаської області, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в Меморіальному парку, відкрито заволодів, вирвавши з рук у ОСОБА_2, мобільним телефоном «NОКІА» 6233 вартістю 1219грн. 82коп. в якому був стартовий пакет «Білайн» вартістю 20грн. та карта пам'яті вартістю 50грн. на 1Гб., чим спричинив шкоди ОСОБА_2 на загальну суму 1289 грн. 82 коп.
Свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України ОСОБА_1 визнав повністю та по суті пред'явленого йому обвинувачення суду пояснив, що він проживає за вказаною адресою разом з батьками. Так, 27 грудня 2007 року близько 22 години вечора він разом зі своїми товаришами ОСОБА_3 та хлопцем на імя ОСОБА_4, прізвища його та де він проживає він не знає, відпочивали за столиком біля магазину «Світлячок». Десь близько 1 години ночі до них підійшов, якийсь хлопець, а саме знайомий ОСОБА_3. Вони запропонували йому сісти до них та випити пива, він погодився, через кілька хвилин до них підійшов ще якийсь хлопець і почав говорити хлопцю, який вже біля них сидів, щоб йти додому. Але вони сказали, щоб він також до них сів. Той хлопець сів, через деякий час в них виникла розмова за дівчат, але хто саме почав говорити він не знає. Потім він вирішив визвати таксі, що і зробив. Потім сказав незнайомим хлопцям, щоб вони давали гроші за таксі але вони відмовлялися і говорили, що таксі не просили викликати. Після чого він запропонував їм пройти на зупинку і поговорити, що вони і зробили. Там він продовжував говорити їм, щоб вони давали гроші за таксі, але хлопці продовжували відмовлятися. Потім до них підійшов ще якийсь хлопець, але він його відігнав від них. І побачив, що він дістає з кармана телефон і кудись збирається телефонувати, Він сказав хлопцям, що він звоне в міліцію і сказав їм пройти до Меморіального парку. Потім вони втрьох пішли в парк. Коли підійшли до пам'ятника, то в одного з хлопців задзвонив телефон і він його дістав з кишені та намагався піднести до вуха. Але в нього в цей момент виник умисел на викрадення даного телефону і вихватив того телефона в нього з рук в поклав собі в кишеню. Потім сказав тому хлопцю, щоб він дав йому 20 грн., бо в іншому випадку телефон він йому не поверне. Хлопець сказав, що побіжить пошукає грошей, А він залишився з іншим хлопцем його чекати. Хвилин через 5 він сказав і тому хлопцю йти за товаришем і допомагати йому шукати гроші. Потім він залишився біля пам'ятника і чекав хлопців приблизно хвилин 20. Але вони не повернулись і він пішов додому. По дорозі він телефон десь загубив, так як коли вранці прокинувся, то телефон в карманах не знайшов. Свою вину у вчиненому визнає повністю в чому і розкаюється.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, його винність повністю підтверджується зібраними досудовим слідством доказами, які не досліджувалися в судовому засіданні відповідно до ст. 299 ч. 3 КПК України
Суд вважає, що винність ОСОБА_1 в відкритому викраденні чужого майна (грабіжу), доведена повністю, а його дії кваліфікуються за ст. 186 ч. 1 КК України.
При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненного злочину та особу підсудного, який характеризується посередньо.
Обставинами, що обтяжують покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає активне сприяння підсудним в розкритті злочину, його щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, а також те, що потерпілий до нього претензій не має і не наполягає на суворому покаранні.
Суд вважає, що виправлення підсудного можливе в умовах без ізоляції від суспільства і визнає необхідним призначивши йому покарання звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст.321,323, 324 КПК України,-
П р и с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України і призначити покарання - чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання з випробуванням, надавши йому іспитовий строк на один рік і зобов'язати його періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого проживання та роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
Речовий доказ по справі: мобільний телефон «NOKIA» 6233 - залишити в користуванні потерпілого ОСОБА_2, знявши з нього всілякі заборони.
Вирок може бути оскаржено підсудним до апеляційного суду Черкаської області через місцевий Золотоніський районний суд протягом 15 діб з дня вручення йому копії вироку, а іншими учасниками процесу в той же термін з часу його проголошення.
Суддя Савенко В.Г.