У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя і визнання права власності на нерухоме майно, за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя і просив поділити нерухоме майно, розташоване у селищі Комуніст Харківського району, яке було придбано за спільні кошти у період перебування у шлюбі з ОСОБА_4, а саме: Ѕ корівника № 1 площею 1432,3 кв.м.; Ѕ ветаптеки площею 155, 5 кв.м; Ѕ фуражного складу площею 1252,6 кв.м; Ѕ кормоцеху площею 166,1 кв.м; Ѕ складу для кормів площею 351,7 кв.м.
Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя та просить визнати вказане у позові ОСОБА_3 нерухоме майно у с. Комуніст її особистою власністю, придбаною за власні кошти, а не за спільні кошти подружжя.
Крім того, ОСОБА_4 просила визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за її сином ОСОБА_5
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині визнання права за сином на вказану квартиру, ОСОБА_4 вказувала, що 21 травня 2004 року ОСОБА_3 уклав договір № 13 про дольову участь в інвестуванні будівництва з учасниками договору про сумісну діяльність від 18 липня 2002 року – СП «Спарта», ПП «Удача-плюс», умовами якого було виконання будівельно-монтажних робіт по переобладнанню горища житлового будинку АДРЕСА_1 з надбудовою додаткових та мансардного поверху шляхом будівництва нових житлових приміщень та подальшою передачею у власність інвестора (ОСОБА_3) збудованої таким чином квартири площею 226 кв.м.
Оскільки підрядник в передбачений умовами договору строк у повному обсязі свої зобов’язання не виконав, будівництво не завершив, по акту приймання-передачі квартиру інвестору не передав, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом і рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2005 року за ОСОБА_3 визнано право власності на недобудоване житлове приміщення – квартиру № 83 площею 226 кв.м у будинку АДРЕСА_1.
На підставі зазначеного рішення Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 зареєстрував право власності на вказану квартиру і 16 червня 2006 року уклав договір дарування квартири їх сину ОСОБА_5., зареєструвавши у подальшому договір у Київському міському БТІ, однак відповідач не визнає право власності на квартиру за ОСОБА_5 у зв’язку з тим, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2005 року було скасоване ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2007 року.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 вересня 2008 року в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині; в іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушують питання про скасування рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судами встановлено, що дійсно 13 травня 20004 року ОСОБА_3 уклав з СП «Спарта» і ПП «Удача-плюс» договір про дольову участь в інвестуванні будівництва житла – квартири загальною площею 226 кв.м, розташованої у надбудованих додаткових та мансардних поверхах будинку, створених шляхом будівництва нових квартир у ІІІ під’їзді житлового будинку АДРЕСА_1, що буде остаточно зафіксовано у технічному паспорті на квартиру, виготовленому у встановленому порядку Київським міським бюро технічної інвентаризації після повного внесення інвестицій, завершення робіт та підписання відповідно акту приймання-передачі.
Проте, спірна квартира АДРЕСА_1 на час розгляду справи відповідно до встановлених договором про дольову участь в інвестуванні будівництва житло № 13 від 21 травня 2004 року умов в експлуатацію не здана, а також не передана по акту приймання-передачі інвестору ОСОБА_3 за ним не зареєстроване право власності на неї.
Крім того, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2005 року, на підставі якого ОСОБА_3 зареєстрував право власності на спірну квартиру та у подальшому за договором дарування від 16 червня 2007 року подарував спірну квартиру сину – ОСОБА_5., ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2007 року скасовано.
Щодо позову ОСОБА_5, від імені і в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_5. до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ПП «Удача плюс» про визнання права власності на квартиру, то ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2008 року зазначена позовна заява залишена без розгляду.
Тому, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 10,11, 60 ЦПК України не надано належних доказів на підтвердження виникнення у сторін права власності на цю квартиру, оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 відповідно до вимог ст. 331 ЦК України та відповідно до умов договору про дольову участь в інвестуванні будівництва житла не прийнята в експлуатацію та у сторін відповідно не виникло й право власності на неї, що не дає можливості включення цієї квартири до складу спільного майна подружжя, яке підлягає поділу відповідно до вимог ст. 69 ЦПК України та визнання у судовому порядку права власності на неї за сином сторін. Також позивачкою не доведено того, що ОСОБА_3 порушує чи не визнає право власності сина на цю квартиру.
Щодо доводів представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині того, що ПП «Удача плюс» ухиляється від оформлення права власності на цю квартиру та не передає її сторонам, то апеляційний суд обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки вони не мають значення для вирішення заявлених сторонами позовних вимог.
В іншій частині судові рішення не оскаржувались.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції рішення прийнято з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду, касаційні скарги слід відхилити та рішення апеляційного суду залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Г.В. Юровська