УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В.,
Макарчука М.А., Матвєєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Одеської міської ради, третя особа: Одеське міське управління земельних ресурсів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання недійсним державного акту про право власності на землю,
та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Позивачка ОСОБА_3 в 2000 році звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ( а.с. 3, т.1).
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
В березні 2011 року позивачка ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги до ОСОБА_4, Одеської міської ради, третя особа: Одеське міське управління земельних ресурсів, та просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення відповідачкою встановленої нею огорожі на земельний ділянці; визначити порядок користування земельною ділянкою згідно часток у праві власності на житловий будинок та відповідно до висновку судово-будівельної експертизи № 14101 від 24 січня 2001 року; визнати недійсним рішення Одеської міської ради № 1136-ХХІІІ від 2 червня 2000 року; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_4 Одеською міською радою від 1 серпня 2000 року і зареєстрований у книзі запису державних актів на право приватної власності на землю за № 4161; скасувати запис про державну реєстрацію акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_4 Одеською міською радою від 1 серпня 2000 року ( а.с.191, т.2).
В березні 2001 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою (а.с.35, 37, т.1).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним рішення Одеської міської ради № 1136 – ХХІІІ від 2 червня 2000 року про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,0311 га за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_4 Одеською міською радою від 1 серпня 2000 року і зареєстрований у книзі запису державних актів на право приватної власності на землю за № 4161.
Скасовано запис про державну реєстрацію акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_4 Одеською міською радою від 1 серпня 2000 року на земельної ділянки, площею 0,0311 га за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований у книзі запису державних актів на право приватної власності на землю за № 4161.
Зобов’язано ОСОБА_4 знести встановлену огорожу на земельний ділянці, площею 0,0311 га за адресою: АДРЕСА_1.
Визначено порядок користування земельною ділянкою з урахування часток та відповідно до висновку судово-будівельної експертизи № 14101 від 24 січня 2001 року, за якою: ОСОБА_3 визначено у володіння земельну ділянку, розміром 326,5 кв.м., ОСОБА_4 визначено у володіння земельну ділянку, розміром 236,5 кв.м..
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2011 року скасовано і ухвалено нове.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, Одеської міської ради, третя особа: Одеське міське управління земельних ресурсів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним державного акту про право власності на землю відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання порядку користування земельною ділянкою відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2011 року, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені в суді факти, які підтверджені належними доказами, відповідають характеру правовідносин, які виникли у сторін с приводу порядку користування спірною земельною ділянкою та її межами відповідно до частин кожного землекористувача цієї ділянки, що була у їх спільному користуванні, а в подальшому приватизована ОСОБА_4 без погодження меж і розмірів земельної ділянки із ОСОБА_3; внаслідок цього, права землекористувача ОСОБА_3 були порушені і підлягали судовому захисту. При цьому суд керувався нормами земельного законодавства, а саме ст.ст. 88, 152, 120 ЗК України, ст.ст.17, 42-44 ЗК України ( ред.1992 року), Порядком передачі земельних ділянок у власність громадянам України, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та увалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, апеляційний суд послався на роз’яснення Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», що викладені у п. 21 постанови цього Пленуму, зазначивши про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги угоду про порядок користування ділянкою між співвласниками будинку при вирішенні спорів як між ними, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на житловий будинок і для яких зазначена угода також є обов’язковою.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між попередніми власниками будинку склався фактичний порядок користування земельною ділянкою, який є обов’язковим для наступних його співвласників, а тому ОСОБА_4 правомірно реалізувала своє право на приватизацію.
Також апеляційний суд правильно звернув увагу на те, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, але суб'єкт відповідальності - Одеське міське управління земельних ресурсів, правомірність дій якого оскаржується, залучений першою інстанцією до участі у справі третьою особою, а не відповідачем.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Докази та обставини, на які посилається заявниця в касаційній скарзі були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
За приписами ч. 2 ст. 337 ЦПК не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 336, ст. ст. 337, 344,345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва