УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М.,
Матвєєвої О.А., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про розірвання договору банківського вкладу та стягнення суми і процентів по вкладу та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору строкового банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року ОСОБА_7 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2009 року між нею та відповідачем було укладено договір строкового банківського вкладу строком на 9 місяців, за умовами якого на депозитний рахунок були внесені кошти у розмірі 72 526,75 дол. США під 16 % річних. Оскільки за період з вересня 2010 року по січень 2010 року відповідачем не були виплачені проценти, вона звернулась з заявою про розірвання договору. У відповідь на заяву, ВАТ «Кредитпромбанк» повідомив, що згідно з базою обліку договорів договір від 16 вересня 2009 року не було зареєстровано; гроші готівкою до каси банку не надходили; проценти на суму депозитного вкладу не нараховувались. У зв’язку з чим, ОСОБА_7 звернулась до суду.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_7, ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось до суду з указаним зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що сторонами не дотримана письмова форма договору, оскільки квитанція №2209 від 16 вересня 2009 року не відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, так як видана особою, до функціональних обов’язків якої не входить приймання готівки в касу банку. Окрім цього, згідно з даними за оборотами про суми та вартість кредитів та суми та вартість депозитів, рахунок № НОМЕР_1 (на ім’я ОСОБА_7) на балансі ВАТ «Кредитпромбанк» не відкривався, а відповідно і грошові кошти у сумі 72 526,75 дол. США до каси банку не надходили. Згідно з книгою реєстрації договорів за вказаний період депозитний договір з ОСОБА_7 не укладався.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 2 лютого 2011 року первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2011 року рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 2 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
У касаційній скарзі скаржник порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2011 року і залишення в силі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 2 лютого 2011 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу представник ПАТ «Кредитпромбанк» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи апеляційний суд не порушив норми ні матеріального, ні процесуального права, а тому вказане судове рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_7 – відхилити.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Скасовуючи рішення місцевого суду апеляційний суд виходив з того, що спірний договір строкового банківського вкладу в базі обліку договорів та клієнтів банку не зареєстрований і є недійсний, оскільки внесення грошової суми на депозитний рахунок не підтверджено передбаченими у ч. 1 ст. 1059 ЦК України документом, є безгрошовим, у зв’язку з чим відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 1059 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:
договором банківського рахунку;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 року за № 768/8089 передбачено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Судом першої інстанцій встановлено, що 16 вересня 2009 року між ОСОБА_7 та відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» в особі керуючого Кримським відділенням Херсонської філії відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ОСОБА_8 був підписаний договір строкового банківського вкладу фізичної особи «Класичний», предметом якого було відкриття банком вкладнику депозитного рахунку №НОМЕР_1 та прийняття на відкритий рахунок грошової суми в розмірі 72526,75 доларів США строком на 9 місяців з 16 вересня 2009 року по 16 червня 2010 року включно на умовах та в порядку, встановлених цим договором з нарахуванням 16 % річних. Як доказ внесення депозитного вкладу до матеріалів справи надана квитанція №2209 від 16 вересня 2009 року. Позивачкою та керуючим 10 лютого 2010 року був підписаний додаток до вказаного вище договору, яким були внесені зміни щодо зміни суми вкладу (71326,75 доларів США), розміру відсотків (16,5) та порядку виплати процентів.
Задовольняючи первісні позовні вимоги та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог місцевий суд дійшов вірного висновку, що форма спірного договору, як договору банківського вкладу була додержана, оскільки цей договір укладений зі сторони банку уповноваженою особою у письмовій формі, внесення грошової суми підтверджено документом, що відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності. У зв’язку з невиконанням банком договірних зобов’язань, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних вимог про розірвання договору та повернення належних до виплати за умовами договору грошових коштів.
Апеляційний суд на викладене належної уваги не звернув, всупереч вимогам ст. 213 ЦПК України відповідної оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам не дав і скасував рішення місцевого суду, ухвалене згідно із законом.
За таких обставин оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2011 року скасувати, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 2 лютого 2011 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Головуючий М.П. Пшонка
Судді Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана