Справа № 2-а-7/2008 року

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 

28 березня 2008 року                                                           Канівський міськрайонний суд

                                                                                              Черкаської області

в складі : головуючого-судді   Русакова Г.С.

  з участю  секретаря   Шмиги Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Канів, Черкаської області  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги та недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до Канівського міськрайонного суду з позовом до  Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги як інваліду 2 групи свої позовні вимоги мотивує тим,  що вона являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та постраждала 1 категорії і тому відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яка визначається щорічно на момент виплати і дані виплати їй відповідно до вищезазначеного закону повинен проводити відповідач.

Враховуючи  те, що мінімальна заробітна плата на момент проведення виплат за 2005 р. становила - 290грн., за 2006р. становила - 350грн., за 2007р. становила - 400грн. то провівши відповідні розрахунки:

 В 2005 році - 290 х 5=1450 гривень, однак за даний період відповідачем було їй виплачено в 2005 році - 26,70 гривень,  1450-26,70=1423,30грн.;

В 2006 році - 350 х 5=1750 гривень, однак за даний період відповідачем було їй виплачено в 2006 році - 120 гривень,  1750-120=1630грн.;

В 2007 році - 400 х 5=2000 гривень, однак за даний період відповідачем було їй виплачено в 2007 році - 120 гривень,  2000-120=1880грн.;

Всього: 4933грн. 33коп.

Відповідач в добровільному порядку не бажає виплатити їй недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, а тому при таких обставинах вона і змушений була звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини, що і в позові та просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на її користь суму недоплаченої їй допомоги на оздоровлення як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі 4933 грн. 33 коп., а також звільнити її від сплати судового збору як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Представник відповідача Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради  позовні вимоги не визнала та пояснила, що  згідно ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено Порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом - «Конкретні розміри всіх доплат, пенсій, компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати».  З 1996 року в законах, що визначали розмір мінімальної заробітної плати, встановлювалася норма, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, де для розрахунків застосовується мінімальна зарплата, Кабінету Міністрів України застосувати ці норми, виходячи з реальних можливостей держбюджету. Статтею 109 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Крім цього, оскільки Кабінетом Міністрів України надалі жодних рішень із цих питань не приймалося, а Верховна Рада України своїми рішеннями призупиняла Закони України «Про Державний бюджет» на відповідні роки дію положень соціальних статей щодо відповідних виплат, то управління праці не мало права та законних підстав виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за вказаний період відповідно до положень ст. 48 Закону України Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення протягом 2007 р., як ліквідатору ЧАЕС 1-шої категорії.

Суд заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

В судому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач дійсно являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції з 1987 року - 1-ої категорії, а тому  відповідно до ст.48 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі по 1-й категорії п'яти, мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ч.4 ст.48 вищезазначеного закону визначається на момент виплати. Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат в 2005р. становила 290грн., в 2006р. становила 350грн., в 2007 році становила 400 гривень, 5200 гривень, таку саме суму щорічної допомоги на оздоровлення повинен був виплати позивачу відповідач за вищевказаний період часу, однак за даний період відповідачем було виплачено за 2005 - 2007 роки - 266,70 гривень, що стверджується довідками  тобто недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за вищевказаний період часу складає 5200-266,70=4933,33 гривень.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «ОСОБА_2 проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Крім того інших доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому, враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача  недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за період часу 2007 року, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в сумі 4933,33 гривень.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на пропуск позивачем річного строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки, вважає, що процесуальний строк слід рахувати з 09.07.2007 року, тобто, з дня прийняття рішення Конституційного суду України.

               Керуючись ст.ст. 8, 12, 22, 152 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91 р. №796-ХІІ,  рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.04 року № 20-рп, Закону України „Про Державний Бюджет” на 2005-2007 роки, Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.11.2004 року „ОСОБА_2 проти України”, правових позицій Вищого Адміністративного Суду України, ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71, 159, 160-163 КАС України, суд -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради донарахувати на користь ОСОБА_1 4933 грн. 33 коп. як недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за період часу 2005-2007 р.р., як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи - 1-ша категорія.

Від сплати судових витрат сторони звільнені.

На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Канівський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через міськрайсуд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                                Г.С.Русаков