№ 1-212/08
ВИРОК
Іменем України
28.03. 2008 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі :
|
головуючого судді |
Підпалого В.В., |
|
при секретарі |
Первій О.А., |
|
за участю прокурора |
Морозова В.Ю., |
|
захисників |
адвоката ОСОБА_3 та ОСОБА_4., |
|
законних представників |
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 |
неповнолітніх підсудних
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродж. м. Києва українця, гр- на України, освіта неповна середня, не одруженого, студента 1 курсу Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,-
та
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 уродж. м. Києва, українця, гр- на України, освіта неповна середня, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,-
обох у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
27.12.2007 року ОСОБА_2., ОСОБА_1 та невстановлена органами досудового слідства особа, по вул. Набережне шосе в м. Києві поблизу ст. метрополітен «Дніпро» зустріли раніше незнайомого неповнолітнього ОСОБА_7 та, з метою відкритого викрадення чужого майна, з корисних мотивів вступили між собою у змову на грабіж. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном ОСОБА_2. підійшовши до ОСОБА_7, і, взявши останнього рукою за підборіддя з метою подолання можливого опору з його боку, став вимагати у того передачі йому краватки, яка знаходилась у останнього на шиї та грошей. Отримавши відмову потерпілого виконати дану вимогу, ОСОБА_2., обшукавши потерпілого відкрито викрав у нього чуже майно, яке належить матері останнього ОСОБА_8., а саме, краватку вартістю 30 грн. ОСОБА_1 та невстановлена органами досудового слідства особа в той час діючи спільно та узгоджено знаходились поруч і своєю присутністю чинили психологічний тиск на потерпілого ОСОБА_7 Після цього, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2 та невстановленою органами досудового слідства особою, в той час, як ОСОБА_2. утримував потерпілого ОСОБА_7 за руку, подавляючи волю останнього до опору та застосовуючи до нього насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_7 чуже майно, яке належить матері останнього ОСОБА_8., а саме- МПЗ- плеер з навушниками вартістю 130 грн., знявши його з шиї потерпілого ОСОБА_7 Потім, з метою подальшої реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1, невстановлена слідством особа та ОСОБА_2., який утримував потерпілого ОСОБА_7 рукою за куртку ззаду, підштовхуючи останнього в напрямку їх руху, повели того вниз по сходах, розташованих поблизу ст. метрополітену «Дніпро», що ведуть від вул. Набережне шосе в м. Києві вниз до р. Дніпро. Зупинившись на даних сходах, ОСОБА_1 притиснув своєю рукою руку потерпілого ОСОБА_7 до стіни згаданих вище сходів і утримував останнього в той час, як невстановлена слідством особа спостерігала за навколишньою обстановкою з метою попередити про можливу появу сторонніх осіб, а ОСОБА_2., притискуючи другу руку потерпілого ОСОБА_7 до тієї ж стіни, з метою подолання волі останнього до опору, застосовуючи до нього насильство, яке не є небезпечним для його життя чи здоров'я, наніс потерпілому ОСОБА_7 три удари кулаком по обличчю і один удар ногою по правій нозі потерпілого, чим завдав тому фізичний біль, після чого відкрито викрав у ОСОБА_7 чуже майно, яке належить його матері ОСОБА_8., а саме, ремінь, вартістю 60 грн. та сумку, вартістю 130 грн., а усього майна на загальну суму 350 грн.
Підсудні ОСОБА_2. та ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, що їм інкримінується, визнали повністю, щиро розкаялись у вчиненому, підтвердили показання, які вони дали під час досудового слідства і дали в судовому засіданні наступні показання.
Так підсудний ОСОБА_1 показав, що 27.12.2007 року приблизно вдень він зустрівся з ОСОБА_2 та наглядно знайомим на ім'я ОСОБА_9. Вони пішли гуляти на набережну поблизу ст. метрополітену «Дніпро». Десь, ближче до 16 години ОСОБА_2 зателефонувала його сестра та попросила поговорити з хлопцем, який нібито нагрубив їй по телефону і який мав чекати її біля ст. метрополітену «Дніпро» близько 16 години. Оскільки вони знаходились неподалік від вказаного місця, то вони вирішили піти поговорити з цим хлопцем. Коли вони побачили цього хлопця, то ОСОБА_9 запропонував їм забрати у нього всі цінні речі. Вони погодились на цю пропозицію. Коли вони підійшли до хлопця, то ОСОБА_2. почав розмовляти з ним стосовно сестри, але про що саме, він не пам'ятає. Він з ОСОБА_9 стали неподалік. Потім ОСОБА_2. попросив у хлопця, як потім їм стало відомо його призвіще- ОСОБА_7., цигарку та закурив. Він також попросив у останнього цигарку і закурив. Після цього ОСОБА_2. взяв рукою за підборіддя ОСОБА_7 та став говорити, щоб той віддав йому краватку, що була у нього на шиї, і гроші. ОСОБА_7. відмовився віддавати речі та сказав, що грошей у нього нема. Він та ОСОБА_9, в цей час, стояли поруч та спостерігали за тим, що відбувається. ОСОБА_2. сам зняв краватку з ОСОБА_7, розстебнувши куртку останнього, передав її ОСОБА_9, а сам став обшукувати кишені куртки ОСОБА_7, в яких нічого не знайшов. На шиї ОСОБА_7, під курткою, вони побачили МП3- плеєр з навушниками. ОСОБА_2. сказав ОСОБА_7 щоб той віддав плеєр. Коли ОСОБА_7. відмовився віддавати плеєр, то ОСОБА_2. сказав йому забрати плеєра. Він стягнув з шиї ОСОБА_7 плеєр та віддав його ОСОБА_2, який сховав плеєр з навушниками у внутрішню кишеню своєї куртки. В цей час вони побачили неподалік перехожих і ОСОБА_2. сказав ОСОБА_7, щоб той пішов з ними на сходи, що вели до річки. ОСОБА_7. не погодився. Тоді, ОСОБА_2. взяв його рукою за одяг ззаду та став підштовхувати у вказаному напрямку. Він та ОСОБА_9 пішли попереду. Коли вони спустились трохи вниз, і зупинились, то вони з ОСОБА_2 притиснули руки ОСОБА_7. до стінки, яка відгороджує сходи від проїзної частини. ОСОБА_9 знаходився неподалік і дивився, щоб ніхто не йшов із сторонніх, у разі їх появи мав їх попередити. ОСОБА_2. легенько вдарив кілька разів потерпілого рукою по обличчю та раз ногою по нозі, після чого зняв з нього брючний ремінь та сумку і став запитувати у потерпілого про наявність мобільного телефону. Але в цей час ОСОБА_9 попередив про появу сторонніх осіб і вони втрьох залишивши ОСОБА_7 стали тікати у напрямку Аскольдової могили.
Підсудний ОСОБА_2. підтвердив зазначені показання ОСОБА_1 в повному обсязі і показав, що прийняв участь у пограбуванні потерпілого попередньо домовившись про це з ОСОБА_1. та наглядно знайомим на ім'я ОСОБА_9 на пропозицію останнього. ОСОБА_9 запропонував їм забрати у потерпілого речі, після того як побачив останнього. Йому дійсно телефонувала сестра та попросила поговорити з хлопцем, який нібито нагрубив їй по телефону і який мав чекати її біля ст. метрополітену «Дніпро» близько 16 години. Оскільки вони знаходились неподалік від вказаного місця, то вони вирішили піти поговорити з цим хлопцем. Про свої дії під час вчинення грабіжу повідомив, що обшукував потерпілого, відводив його тримаючи за руки до сходів та вдарив кілька разів потерпілого рукою по обличчю та раз ногою по нозі та запитував у потерпілого про наявність мобільного телефону.
Підсудні ОСОБА_2. та ОСОБА_1 не заперечували зазначену у обвинувальному висновку кількість і вартість викраденого майна. Свої дії оцінили негативно, зазначили, що усвідомили свій вчинок і більше такого вчиняти не будуть.
Враховуючи те, що підсудні ОСОБА_2., ОСОБА_1 не заперечували фактичних обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, крім тих, що характеризують особу підсудних.
Оцінюючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що винність підсудних ОСОБА_2., ОСОБА_1 доведена повністю, а їх умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства :
- ОСОБА_2. за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж- відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб;
- ОСОБА_1, як грабіж- відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб;
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_1. відповідно до вимог ст. 66 ч. 1 КК України, суд визнає щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_1., відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні міри покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_1. суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, відповідальність за який передбачена ст. 186 ч. 2 КК України, і який віднесений кримінальним законом до категорії тяжких злочинів.
Крім того при обранні міри покарання підсудним суд враховує:
- особу ОСОБА_2 який має постійне місце проживання, не працює, за місцем колишнього навчання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у КМСН, лікаря-нарколога та лікаря- психіатра не перебуває;
- особу ОСОБА_1 який навчається, має постійне місце проживання, за місцем навчання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у КМСН, лікаря-нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.
На підставі викладеного, суд, враховуючи особи підсудних, усі обставини справи, позицію потерпілих, які просили суд не карати підсудних суворо та не позбавляти їх волі, вважає що перевиховання та виправлення підсудних можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_1. призначити покарання в межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі, ближче до нижчої межи санкції, але із застосуванням правил ст. 104 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально- виконавчої системи.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 321, 323, 324 КПК України, суд-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбачених ст. 186 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання у виді - 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
Відповідно до ст. 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання у виді - 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Речові докази по справі - МП- плеєр та сумку, які знаходиться на відповідальному збережені у потерпілої ОСОБА_8. - залишити їй же за належністю, як власниці.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_1.до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя В.В. Підпалий