Справа № 22ц-209/08 Головуючий у 1 інстанції - Сарапін Г.С.
Категорія - 23 Доповідач - Стрільчук В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
27 березня 2008 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю відповідачаОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідачаОСОБА_2, поданою від її імені представником ОСОБА_3, на рішення Володимир-Волинського міського суду від 10 грудня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 10 грудня 2007 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1заборгованість з орендної плати та плати за спожиту електроенергію в сумі 10266 грн., судові витрати у розмірі 132,66 грн., а всього - 10 398 грн. 66 коп.
В решті позову про стягнення заборгованості із плати за комунальні послуги в сумі 1 134,27 грн. та у відшкодуванні моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від іменіОСОБА_2 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги лише щодо стягнення 8 077 грн. боргу по орендній платі, а в решті позовних вимог відмовити за безпідставністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 1 квітня 2005 року було укладено два договори оренди нежилого приміщення, які були переукладені 1 листопада 2005 року строком на 11 місяців, за умовами яких позивач ОСОБА_1передала, а відповідачОСОБА_2 прийняла у строкове платне користування (оренду) належне позивачу на праві приватної власності торгове приміщення площею 43 кв. м. , що розташоване по АДРЕСА_1, та при цьому відповідач зобов'язувалася щомісячно до 20 числа поточного місяця сплачувати орендну плату, що складала по одному з договорів - 50 грн. без ПДВ, а по другому - 1425 грн. без ПДВ, шляхом внесення готівки в банк, а також зобов'язувалася проводити оплату за спожиту електроенергію за показниками лічильника, яка не входить у розмір орендної плати. Витрати з оплати комунальних послуг, крім електроенергії, включені в розмір орендної плати. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаних витрат є безпідставною.
Відповідно до витягу з рахунку на ім'я позивача про надходження коштів за оренду приміщення від 1 березня 2006 р. та платіжних доручень про перерахування цих коштів на рахунок позивача, відповідачем сплачено позивачу за обома договорами оренди від 1 листопада 2005 р. такі суми орендної плати.:
за платіжним дорученням від 23 листопада 2005 р. № 611 - 50 грн. за листопад 2005 року;
за платіжним дорученням від 30 листопада 2005 р. № 595 - 1425 грн. за грудень 2005 року;
за платіжним дорученням від 21 грудня 2005 р. № 617 - 50 грн. за грудень 2005 року;
за платіжним дорученням від 30 грудня 2005 р. № 641 - 718 грн. як аванс на 2006 рік;
за платіжним дорученням від 04 січня 2006 р. № 6 - 50 грн. за січень 2006 року;
за платіжним дорученням від 15 січня 2006 р. № 15 - 718 грн. як аванс на 2006 рік;
за платіжним дорученням від 19 січня 2006 р. № 19 - 1425 грн. за грудень 2005 року;
за платіжним дорученням від 26 лютого 2006 р. № 4 - 50 грн. за лютий 2006 року;
за платіжним дорученням від 17.03.2006р. № 21 - 1425 грн. за лютий 2006 року;
за платіжним дорученням від 17 березня 2006 р. № 16 - 50 грн. за березень 2006 року;
за квитанцією від 20 квітня 2006 р. № 5540 - 50 грн. за квітень 2006 року, а всього - 6 011 грн. ( а. с. 100, 104 - 107, 114, 116 - 120 ).
Враховуючи, що договори оренди від 1 листопада 2005 р. були укладені сторонами на 11 місяців, загальна сума орендної плати, яка підлягала до сплати відповідачем, складає 16 225 грн.
Оскільки відповідачем фактично сплачено орендну плату за обома договорами оренди від 1 листопада 2005 р. лише на загальну суму 6 011 грн., її заборгованість перед позивачем становить 10 214 грн.
Вартість спожитої електроенергії в орендованому відповідачем приміщенні в період з 28 вересня 2006 року по 27 жовтня 2006 року складає 520,14 грн. Договори оренди діяли лише до 1 жовтня 2006 року, тому заборгованість відповідача із плати за використану електроенергію за цими договорами становить 52 грн.
Вказаними договорами не передбачено відповідальність сторін за невиконання зобов'язань шляхом відшкодування моральної шкоди. Не встановлена така відповідальність і нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк, а згідно зі ст. 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2 обох договорів оренди від 1 листопада 2005 р., укладених між сторонами, розмір щомісячної договірної орендної плати за одним договором складає 1425 грн. без ПДВ, а за другим договором - 50 грн. без ПДВ, і цей розмір орендної плати включає в себе частину загальних витрат по утриманню наданого в оренду приміщення, прилеглої території та оплату комунальних послуг, крім оплати за спожиту електроенергію, розрахунки за споживання якої проводяться окремо від сплати орендної плати.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а згідно з ч. 1 ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Отже, суд першої інстанції вірно визначив, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість з орендної плати та плати за спожиту електроенергію в сумі 10 266 грн. Вказана сума обрахована судом на підставі наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів.
Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини підтверджуються всією сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, укладеними сторонами договорами оренди торгового приміщення по АДРЕСА_1від 1 квітня 2005 р. і 1 листопада 2005 р. (а. с. 11-14, 16-19, 21-24, 26-29); актами прийому-передачі орендованого майна (а. с. 15, 20, 25, 30); рішенням Володимир-Волинського міського суду від 25 травня 2007 р. у справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання недійсним правочину, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 20 вересня 2007 р., яким відмовлено в позовіОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди від 1 листопада 2005 року з орендною платою в розмірі 1425 грн. (а. с. 276-278), а також поясненнями сторін.
Виходячи з викладеного, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну оцінку, суд обґрунтовано задовольнив позов частково.
Розгляд справи відбувся з додержанням судом вимог процесуального законодавства, з належним повідомленням всіх осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання, неявка в яке представника відповідача правильно визнана такою, що вчинена без поважних причин.
Судовий збір при зверненні до суду сплачений позивачем у встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» розмірі.
Твердження апелянта про невзяття судом до уваги факту оплати за один місяць готівкою керівництвом ТзОВ «Зеніт-Захід» є голослівним, оскільки воно не підтверджене ніякими доказами.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, подану від її імені представником ОСОБА_3, відхилити, а рішення Володимир-Волинського міського суду від 10 грудня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді :