Харківський окружний адміністративний суд  

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 08 листопада 2011 р.                                                                        № 2а- 5603/11/2070

Харківський  окружний  адміністративний  суд у складі:

Головуючого –судді Бездітка Д.В.,

суддів –Біленського О.О., Супрун Ю.О.,

при секретарі  судового засідання –Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Шумейко О.О.,

представника відповідача - Онищенка А. В.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"  

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті  Харкові  

третя особа Товариство з обмеженою відповідальність "Український стандарт"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство  завод "Електроважмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача,   Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, третя особа Товариство з обмеженою відповідальність "Український стандарт", в якому з урахуванням заяви про уточнення предмету позову, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 03.11.2010р. № 0000550840/0, від 06.01.2011р. № 0000550840/1 та від 10.02.2011р. № 000060840.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлену позивачем у податковій декларації за серпень 2010 р. у розмірі 1750966,0 грн., а тому   податкові повідомлення-рішення від 03.11.2010 р. №0000550840/0 (від 06.01.2011 р. №0000550840/1) та від 10.02.2011р. №000060840 про зменшення ДП завод «Електроважмаш" суми бюджетного відшкодування у розмірі 1750966,0 грн., винесені на підставі акту документальної невиїзної (камеральної) перевірки ДП завод "Електроважмаш" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року на рахунок  платника у  банку  №3915/40-028/00213121   від  21.11.2010р.,   є  протиправними  і підлягають скасуванню, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та в письмових поясненнях.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 03.11.2010р. № 0000550840/0 (від 06.01.2011р. № 0000550840/1) та від 10.02.2011р. № 000060840 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив, згідно наданих до суду письмових пояснень вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», була проведена документальна невиїзна перевірка Державного підприємства завод "Електроважмаш" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 р. на рахунок платника у банку, за результатами якої був складений акт №3915/40-128/00213121 від 21.10.2010 р.

Відповідно до висновків акту перевірки від №3915/40-128/00213121 від 21.10.2010 р., були встановлені порушення позивачем вимог:

- порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4., п.п 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення суми податкового кредиту за серпень 2010 р. на суму 2287499,0 грн. (за рахунок неправомірного віднесення до складу  податкового кредиту сум ПДВ);

- порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4., п.п 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту за серпень 2010 року у розмірі 2287499,0 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.11.2010р. № 0000550840/0, яким Державному підприємству завод "Електроважмаш" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1832803,0 грн.

Позивач скористався правом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження, для чого ним до відповідача була подана первинна скарги від 12.11.2010 року № 248-527, за результатами розгляду якої, рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 04.01.2011 року 29/10/25-010 скарга була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. З урахуванням розгляду скарги відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011р. № 0000550840/1.

Позивач звернувся з повторною скаргою від 13.01.2011 року № 248-14 до Державної податкової адміністрації у Харківській області, за результатами розгляду якої ДПА у Харківській області було прийнято рішення від 31.01.2011 року № 388/10/25-103, яким скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 03.11.2010р. № 0000550840/0 (від 06.01.2011р. № 0000550840/1) в частині зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 81837,0 грн. та в цій частині рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 04.01.2011 року 29/10/25-010 про розгляд первинної скарги,  а повторну скаргу ДП заводу "Електроважмаш" від 13.01.2011 року № 248-14 залишено без задоволення.

У зв’язку з винесенням ДПА у Харківській області рішення від 31.01.2011 року № 388/10/25-103, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2011р. № 000060840, яким Державному підприємству завод "Електроважмаш" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1750966,0 грн.

Позивач звернувся з повторною скаргою від 14.02.2011 року № 248-75 до Державної податкової адміністрації України на рішення від 03.11.2010р. № 0000550840/0 (від 06.01.2011р. № 0000550840/1) та від 10.02.2011р. № 000060840, за результатами розгляду якої рішенням ДПА України від 15.04.2011 року 7575/6/25-0115 скарга була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Щодо виявлених порушень податкового законодавства України суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки № 3915/40-028/00213121 від 21.11.2010 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові зменшила суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за серпень 2010 р. на 1832803,0 грн. Вказана сума складається з частин від’ємного значення між сумами податкових зобов’язань та податкового кредиту за червень 2010 р. (743258,0 грн.) та липень 2010 р. (1089545,0 грн.).

З акту перевірки вбачається, що зазначені порушення ДП "Електроважмаш" п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п. 7.4., п.п 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", стали наслідком того, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від підприємств контрагентів.

Судом встановлено, що підприємство ДП "Електроважмаш" мало взаємовідносини у серпні 2010 року з  Товариством з обмеженою відповідальність «Український стандарт»(код 32570235).

Так, між ДП "Електроважмаш" та ТОВ «Український стандарт»було укладено Договір постачання продукції №09 від 17.10.2008 року, відповідно до умов якого ТОВ «Український стандарт»(постачальник) зобов’язується поставити ДП "Електроважмаш" (замовник) продукцію окремими партіями, а замовник прийняти та сплатити за неї в порядку і на умовах передбачених цим договором. Договір вступає в силу з 01.01.2009 року і діє до 20.06.2010 року. Загальна сума договору становить 80000000,0 грн.

На виконання умов договору постачання продукції №09 від 17.10.2008 року ТОВ «Український стандарт»в серпні 2010 року поставлено товар (кабельно-провідникову продукцію) на який, виписані податкові накладні: №62 від 02.08.2010 року, № 63 від 02.08.2010 року, № 64 від 06.08.2010 року, № 65 від 06.08.2010 року, № 66 від 13.08.2010 року, №67 13.08.2010 року, № 68 від 20.08.2010 року, № 69 від 20.08.2010 року, № 70 від 27.08.2010 року, № 71 від 28.08.2010 року, № 72 від 28.08.2010 року, № 73 від 31.08.2010 року, № 74 від 31.08.2010 року.

В акті перевірки № 3915/40-028/00213121 від 21.11.2010 р. зазначено, що з метою підтвердження правових відносин позивача з постачальником товарів - ТОВ «Український стандарт», СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було надіслано запит до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова щодо ТОВ «Український стандарт». З наданої відповіді було встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова складено акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Український стандарт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.08.2010 р. Даною перевіркою встановлено, що декларації з податку на додану вартість ТОВ «Український стандарт»вх. № 47524 від 07.10.2010 р. за липень 2010 р., вх.. № 50208 від 22.09.2010 р. за серпень 2010 р., присвоєно статус «не визнано як податкова декларація», про що листом повідомлено посадових осіб підприємства та запропоновано надати нову податкову звітність, яка відповідає вимогам чинного законодавства. У зазначений строк ТОВ «Український стандарт»податкові декларації не надані, у зв’язку з чим, керуючись п.1 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні», 20.10.2010 р. проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Український стандарт». В ході здійснених заходів встановлено відсутність ТОВ «Український стандарт»за місцезнаходженням.   

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3.4, Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено. що сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно умов договору №09 від 17 жовтня 2008р. постачання продукції здійснюється на умовах FCA згідно Інкотермс-2000 м. Харків, проспект Московський 299.

Відповідно Інкотермс офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) Видання МТП N 560, введені в дію з 01.01.2000 р. FCA - Франко-перевізник (... назва місця призначення), цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Також в правилах зазначено, що "F"-терміни вимагають від продавця доставки товару для перевезення відповідно до вказівок покупця.

Суд звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи не додані товарно-транспортні накладні на перевезення товару (кабельно-провідникової продукції), представник позивача не зміг пояснити якими транспортними засобами перевозилась продукція відповідно до договору постачання продукції №09 від 17.10.2008 року та виписаних податкових накладних в серпні 2010 року. Ці ж відомості не надав до суду представник третьої особи.

Відповідно Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

В ст. 11 вказаних Правил зазначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

 У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

На виконання вказаних правил перевезення вантажів а ні підприємством позивача, а ні представником третьої особи не надано документи, що стосуються перевезення вантажу (товару).

Посилання представника позивача на пропускний режим підприємства судом не береться до уваги, оскільки в ході розгляду справи встановлено його не додержання, а саме, не надано до матеріалів справи копій тимчасових перепусток або разових перепусток відповідно до розділу 6,7 Положення про пропускний режим на підприємстві позивача. Також суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчиои про дотримання розділу 12 вказаного Положення.

Також, судом встановлено, що на виконання умов договору №09 від 17.10.2008р. ТОВ «Український стандарт»здійснював поставки кабельно-провідникової продукції підприємству позивача в тарі.

Відповідно до пункту 6 Договору постачання продукції №09 від 17.10.2008 року, постачальник зобов’язаний передати продукцію в тарі й упаковці, які відповідають вимогам нормативної документації, техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, і які забезпечують збереженість і якість товару при перевезені та зберіганні.

Взаємовідносини відправників і одержувачів (незалежно від форм власності) продукції і товарів з питань застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання, регулюються Правилами застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затвердженими відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1992 року N 174, наказом Міндержресурсів України від 16 червня 1992 року N 15.

Відповідно до п. 1 вказаних Правил, засобами багаторазового використання є: спеціалізовані контейнери, тара-обладнання, тара багаторазового використання, допоміжні пакувальні засоби і пакувальні тканини, універсальні контейнери, що належать окремим підприємствам і організаціям.

Відповідно до пункту 8 розділу 1 вказаних Правил, при відвантаженні продукції і товарів у засобах упаковки багаторазового використання відправник зобов'язаний виписувати сертифікат на їх повернення (додаток N 1) у двох примірниках, один з яких направляється одержувачу рекомендованим листом протягом двох днів після відвантаження продукції і товарів. У випадках обігу засобів упаковки багаторазового використання на умовах періодичної звірки розрахунків сертифікати не виписуються. Якщо розрахунки за продукцію і товари проводяться не безпосередньо між відправником і одержувачем, то додаткова копія сертифіката направляється платнику. При затримці надсилання сертифікатів строк повернення засобів упаковки багаторазового використання збільшується на кількість днів затримки. При затримці висилання сертифікатів понад 30 днів засоби упаковки багаторазового використання підлягають поверненню відправнику.

На виконання вказаної норми підприємство позивача та третьої особи не надали копій сертифікатів на тару, а саме, барабану металевого.

Відповідно до пункту 11 розділу 1 вказаних Правил, при поверненні засобів упаковки багаторазового використання в супровідних документах вказується кількість і тип цих засобів, а також номер сертифіката, за яким здійснюється їх повернення.

Якщо в документах відправника не вказаний номер сертифіката, в рахунок якого повертаються засоби упаковки багаторазового використання, то одержувач зараховує повернення їх в погашення боргу по першому сертифікату (у межах річного строку), по якому не виконані зобов'язання по поверненню.

Засоби упаковки багаторазового використання, повернені понад кількість, що підлягає обов'язковому поверненню, зараховуються в погашення наступних надходжень цих засобів.   

Розділ IX вказаних Правил регулює взаємовідносини відправників і одержувачів щодо засобів упаковки кабельної продукції, в якому зазначено наступне.

Котушки і металеві барабани з-під вітчизняної кабельної продукції підлягають поверненню тільки відправникам (виготовлювачам), що відвантажують продукцію на цих котушках і барабанах.

При поставках імпортної кабельної продукції сертифікат на повернення тари виписується організацією матеріально-технічного постачання Міндержресурсів України, через яку здійснюється завезення імпортної кабельної продукції. У сертифікаті вказується одержувач тари, якому вона повинна бути повернена.

На виконання вказаних норм, представником позивача не надано жодних документів, які б підтверджували факт надходження тари на підприємство та з якою продукцією поставлена тара (барабани металеві).

Суд не приймає як доказ надані товарно-транспортні накладні на повернення тари, оскільки в них не зазначено пункт навантаження та пункт розвантаження, тобто взагалі неможливо встановити звідки і куди були спрямовані барабани металеві. Також не зазначено марка автомобіля та реєстраційний номер транспорту, яким відбувалося перевезення тари.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували порядок відокремлення товару (кабельно-провідникової продукції) від тари, розгрузку продукції, погрузку зворотної тари на транспорт, на підставі яких правочинів або інших документів це відбувалось та документів сплати за отримані роботи.

Пункт 7 договору №09 від 17.10.2008 року передбачає приймання продукції в якості та кількості відповідно до Інструкцій Держарбітражу СРСР №П-7 від 25.04.1996р. та №П-6 від 15.06.1965р.

Суд зазначає, що вказані інструкції передбачають наявність транспортної документації на поставлений товар, яка до матеріалів справи позивачем не надана. Також в наданих поясненнях представник позивача не мав змоги повідомити суду яким чином перевірялась якість поставленого товару вимогам ГСТ, ДСТУ ТУ, відповідно п. 7.3. вказаного вище договору.

Крім того, до матеріалів справи на вимогу суду не надано копій замовлень на поставку товару, що суперечить п.4.2. договору №09 від 17.10.2008 року.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки відповідають дійсності, а податкові повідомлення -  рішення відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 03.11.2010р. № 0000550840/0 (від 06.01.2011р. № 0000550840/1) та від 10.02.2011р. № 000060840 відповідають ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного  та  керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті  Харкові, третя особа Товариство з обмеженою відповідальність "Український стандарт" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі  прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2011 року.

Головуючий    суддя                                                   Д.В. Бездітко

                              суддя                                                  О.О. Біленський

                              суддя                                                  Ю.О. Супрун