У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_4, третя особа - Садівницьке товариство «Мічурінець», про вилучення земельної ділянки, за касаційною скаргою Київської міської ради на ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про вилучення земельної ділянки площею 633,63 кв.м, що знаходиться на території СТ «Мічурінець» за адресою: АДРЕСА_1 з наданням грошової компенсації в розмірі ринкової оцінки майна та експертної оцінки земельної ділянки з поліпшенням, посилаючись на те, що вилучення земельної ділянки проводиться для суспільних потреб, а саме: для будівництва Подільського мостового переходу та лінії Київського метрополітену.
В обґрунтування позову Київська міська рада зазначала, що рішенням Київської міської ради від 16 грудня 2005 року «Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів» № 607/3068 зі змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 14 червня 2007 року № 764/1425 затверджено перелік земельних ділянок садівницьких товариств і фізичних осіб на території Русанівських та Воскресенських садів у Дніпровському районі м. Києва, які підлягають вилученню (викупу) для суспільних потреб м. Києва, а саме:будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро та лінії Київського метрополітену,
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року, провадження у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_4 про вилучення земельної ділянки закрито.
У касаційній скарзі Київська міська рада порушує питання про скасування ухвал суду першої та апеляційної інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суддя першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили із того, що має місце земельний спір, який виник між суб’єктом владних повноважень та фізичною особою з приводу вилучення земельної ділянки для суспільних потреб, тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є адміністративним спором і повинна розглядатися за правилами КАС України.
Проте, погодитися з такими висновками судів не можна з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України однією з підстав закриття провадження у справі є подання заяви , яка не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У ст. ст. 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист пав, свобод та інтересів суб’єктів права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними власних управлінських функцій; компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень ( п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно й прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб’єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Крім того, виходячи з норм ч. 1 ст. 374 ЦК України, ст. 80 Земельного кодексу України суб’єктами права власності на землю, є зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності ( чч 1,2 статті 83 ЗК України).
У пунктах «а», «б», «в», «г» і «к» статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
При цьому, як випливає зі змісту зазначеної статті, міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Крім того, земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватно-правовими (цивільними, господарськими).
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відноси є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, при прийнятті рішення про вилучення земельної ділянки у відповідача Київська міська рада діяла як суб’єкт цивільних правовідносин, як власник землі.
Крім того, ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 149 ЗК України передбачено порядок вилучення земельних ділянок, зокрема у ч. 1 цієї статті визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Крім того, статтею 152ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки .
Так, звертаючись до суду із зазначеним позовом, Київська міська рада зазначала, що рішенням Київської міської ради від 16 грудня 2005 року № 607/3068 «Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частину садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів» затверджено перелік земельних ділянок садівницьких товариств і фізичних осіб на території Русанівських і Воскресенських садів у Дніпровському районі м. Києва, які підлягають вилученню (викупу) для суспільних потреб м. Києва – будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену. Серед цього переліку зазначено і земельну ділянку площею 633, 63 кв.м, що знаходиться на території Садівницького товариства «Мічурінець» за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4, тому відповідно до вимог ст. ст. 146, 149 ЗК України міська рада має право на вилучення цієї земельної ділянки, як земельної ділянки, наданої у постійне користування із земель державної та комунальної власності, для суспільних потреб – будівництва транспортної інфраструктури, проте відповідач добровільно рішення міської ради виконати відмовляється, тому й змушені звернутися до суду за захист їх порушеного права та в судовому порядку вилучити спірну земельну ділянку у відповідача.
Проте, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, не звернув увагу на те, що правовідносини, які склались між сторонами, стосуються захисту права та підстав набуття права власності (користування) на земельну ділянку та припинення цього права, і позивач в межах своїх повноважень як власник земельної ділянки має право порушувати питання про захист його порушеного права, зокрема щодо права на підставі вимог ст. 149, 152 ЗК України викупу цієї земельної ділянки для суспільних потреб. Тобто в даному випадку виник спір про право, а не спір між фізичною особою та суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а тому даний спір не є публічно-правовим, оскільки виник спір про право, який належить до компетенції загальних судів.
Враховуючи те, що суди при визначенні процесуального положення сторін, не з’ясували належним чином змісту і характеру правовідносин, що виникли між ними, а також не врахували того, що цивільні процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов’язків у цивільному процесі, їх висновки про те, що позов Київської міської ради не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковими, тому судові ухвали підлягають скасуванню, а матеріали направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Ухвалу судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська