У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Головуючого: Пшонки М.П.
Суддів: Маляренка А.В. Писаної Т.О.
Макарчука М.А. Юровської Г.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант-2006» про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог
зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 4 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез», в якому просила зобов’язати відповідача провести взаєморозрахунок – зарахувати грошові кошти з її депозитних вкладів та процентних рахунків в загальному розмірі 3 160 336, 69 доларів США в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії в загальному розмірі 24 216 336 грн., в тому числі відсотків по кредиту та поточної заборгованості по кредиту.
В березні 2011 року відповідач подав зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 166 906,14 грн., а саме 23 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 2 541 025 грн. 68 коп., заборгованості за відсотками та 2 625 880 грн. 46 коп. – пені.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 4 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних вимог публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» відмовлено.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Синтез» просить скасувати рішення районного та ухвалу апеляційного суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитом та постановити нове про задоволення їх вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заявлених сторонами вимог, суд першої інстанції виходив із того, а апеляційний суд погодився, що відповідно до ст. 602 ЦК України підстав для відмови відповідачу в зарахуванні зустрічних вимог у банку не було, а тому зустрічні грошові вимоги позивача та відповідача відповідно до ст. 601 ЦК України підлягають зарахуванню з припиненням зустрічних однорідних зобов’язань, строк виконання яких настав, на загальну суму 24 216 336 грн.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам у цій справі.
Так судами встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що відповідно до кредитної угоди від 23 листопада 2006 року № 231106/4 та додаткових угод позивачка є божником перед банком і станом на 1 жовтня 2010 року її заборгованість становила 24 216 336 грн.
Судами також встановлено, що станом на 1 жовтня 2010 року відповідно до Договорів банківського вкладу «Поповнювальний плюс» № 161208/2 від 16 грудня 2008 року, №181208/1 від 18 грудня 2008 року, № 181208/2 від 18 грудня 2008 року, № 181208/3 від 18 грудня 2008 року, № 241208/1 від 24 грудня 2008 року, № 040209/2 від 04 лютого 2009 року, № 040209/3 від 04 лютого 2009 року позивачка є вкладником публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» на загальну суму 3 160 883 дол. США 69 центів та 2 693 грн. 20 коп., або 25002589,98 грн.
Із встановлених судами обставин справи вбачається, не заперечується сторонами і підтверджується письмовими доказами, що 6 жовтня 2010 року позивачка направила банку вимогу про дострокове повернення грошових вкладів (а.с.50 т.1) і в цей же день повідомила банк про намір достроково повернути кредит (а.с.51т.1).
7 жовтня 2010 року позивачка подала письмову заяву про проведення взаєморозрахунків шляхом зарахування коштів з депозитних вкладів в рахунок дострокового повернення кредиту та сплати передбачених кредитним договором інших платежів та про припинення її кредитних зобов’язань з підстав встановлених ст. 601 ЦК України.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Встановивши такі обставини місцевий суд не перевірив їх на відповідність вимогам ст. 601 ЦК України, за якими з арахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін за одночасної наявності 3-х умов:
- вимога про зарахування є зустрічною;
- вимога є однорідною;
- строк виконання за зустрічною вимогою або настав, або невстановлений договором, або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Заперечуючи проти позову про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідач посилався на зазначені обставини та правила, встановлені ст.ст. 91, 92, 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність», які обмежують вкладників банку в одержанні грошових вкладів у зв’язку з порушенням процедури ліквідації та на неможливість такого зарахування.
В порушення вимог ст.ст. 10, 11, 213, 214 ЦПК України суди попередніх інстанцій не перевірили заперечення відповідача про законодавчі перешкоди у проведенні такого зарахування, не з’ясували, чи є допустимим спосіб погашення вимог кредиторів банку, який ліквідується, шляхом взаємного зарахування однорідних вимог, які виникли під час процедури ліквідації, чи не буде суперечити такий спосіб погашення вимог кредиторів ліквідованого банку Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суди не звернули уваги на те, що банк не виконав вимоги позивачки про дострокове повернення вкладів та про їх зарахування в рахунок дострокового погашення кредиту і не визначився із предметом судового спору та способом захисту порушених, на думку сторін, прав.
Оскільки порушення судами вимог ст.ст. 10, 11, 213, 214 ЦПК України можливо усунути лише при новому розгляді справи, оскаржувані рішення з огляду на вимоги ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 4 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: А.В. Маляренко
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська