ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2006 р.

Справа  № 15/329-06-8982А

 15 год. 18 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                              Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                              Волкова О.Г.;

від відповідача –                          Подорожній А.С.;                   

                                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилстрой” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилстрой” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 04.08.2006 р. № 0030832301/0, посилаючись на відсутність порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 7.9.1 п. 7.9, п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997 р. (із змінами та доп.) та відповідно на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 155 200 грн. та штрафних санкцій по цьому податку в сумі 31 040 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 вересня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/329-06-8982А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 вересня 2006 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/329-06-8982А призначено до судового розгляду в засіданні суду на 29 вересня 2006 р.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 04.08.2006 р. № 0030832301/0 внаслідок порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.9.1 п. 7.9, п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997 р. (із змінами та доп.), що зумовило правомірне визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток на суму 155 200 грн. та штрафних санкцій з цього податку на суму 31 040 грн.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

 

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у київському районі м. Одеси було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилстрой” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.07.2003 року по 31.03.2006 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 1837-23-02-32470359/189 від 21.06.2006 р., на підставі якого ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2006 р. № 0030832301/0 щодо  визначення ТОВ „Альянс-Жилстрой” податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 155 200 грн. та штрафних санкцій з цього податку на суму 31 040 грн.

Так, перевіркою встановлено заниження позивачем валового доходу за 1-й квартал  2006 року на суму 3 211 678 грн. внаслідок невключення позивачем до складу валового доходу різниці між продажною та номінальною вартістю облігацій, яку отримано позивачем за договорами купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, що, на думку відповідача, суперечить вимогам п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.9.1 п. 7.9, п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 р. (зі змін. та доп.).

Крім того, під час перевірки виявлено заниження позивачем валового доходу за 1-ий квартал 2006 року на суму 841 849 грн. у зв’язку з неврахуванням позивачем вартості будівельних матеріалів у незавершеному будівництві при проведенні розрахунку по приросту (убутку) вартості будівельних матеріалів у 1-му кварталі 2006 року.

Як встановлено судом, позивач здійснив у відповідності зі свідоцтвом про реєстрацію випуску облігацій підприємства, виданим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 07.11.2005 р. за реєстраційним № 327/2/05, випуск (емісію) безпроцентних (цільових) іменних облігацій під житло на суму 119266000 грн., номінальною вартістю 25 грн. одна акція.

Крім того, позивач здійснив випуск безпроцентних (цільових) облігацій відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991 р. (діючого на момент випуску облігацій), Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 р. № 322, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.08.2003 р. за № 706/8027 (зі змінами та доп.).

Згідно ст. 10 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1991 р. (діючого на момент випуску облігацій) облігація –це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання  відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. (із змінами та доп.) публічним є договір,  в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок  здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Враховуючи умови випуску облігацій, викладені в Інформації про випуск облігацій позивача, яку надруковано в газеті „Фондова панорама” № 51 від 07.11.2005 р., позивач здійснив випуск безпроцентних (цільових) облігацій, що відповідно до ст. 633 ЦК України є публічним договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 р. (діючого на момент випуску облігацій) та ст. 3 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. емітентом цінних паперів може бути держава в особі уповноваженого органу, юридична особа і у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Отже, позивач є емітентом зареєстрованих у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку безпроцентних (цільових) облігацій на суму 119266000грн.

Пунктом 1.1 Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003р. №322, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.08.2003р. за №706/8027 (із змінами та доп.) визначено, що розміщення облігацій -  це відчуження  облігацій  емітентом  або андеррайтером   первинним  власникам  облігацій  (особам,  які  отримали  безпосередньо  в емітента або андеррайтера облігації у власність) шляхом  укладання цивільно-правових угод  протягом  терміну,  визначеного  в  умовах випуску  облігацій  як  термін  розміщення.  Розміщення  облігацій здійснюється шляхом відкритого або закритого продажу.

Аналогічне положення закріплено в ст. 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р.

Укладаючи цивільно-правові угоди щодо відчуження облігацій, сторони на свій розсуд визначають ціну предмету продажу, тобто відсутнє зобов’язання емітента здійснити відчуження облігацій в процесі їх розміщення первинним власникам виключно за номінальною вартістю цінних паперів.

Позивач здійснював відчуження облігацій первинним власникам шляхом укладення з останніми договорів купівлі-продажу цінних паперів за ціною, встановленою на момент розрахунків, що перевищувала номінальну вартість, відповідно до Інформації про випуск облігацій ТОВ „Альянс-Жилстрой”.

Так, відповідно до п. 3.12 Інформації про випуск облігацій ТОВ „Альянс-Жилстрой” первинне розміщення облігацій здійснюється за ціною, що встановлюється попитом та пропозицією, але не меншою за номінальною вартістю. Продаж облігацій здійснюється безпосередньо емітентом.

Пунктом 3.14 зазначеної Інформації встановлено, що при розміщенні облігацій їх оплата здійснюється покупцем відповідно до договору купівлі-продажу облігацій, укладеного з Емітентом та Емітент не користується послугами андеррайтера, тобто первинне розміщення облігацій здійснюється безпосередньо емітентом.

Ведення реєстру власників цільових облігацій, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс–Жилстрой” згідно договору на ведення реєстру № 5 від 22.05.2006 р. здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю „Реєстраторська Компанія „Альянс-Гарант”.Альянс–Жилстрой”. З довідки останнього вбачається, що позивач здійснює розміщення облігацій самостійно, не користуючись послугами андеррайтера.

Щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (зі змінами та доп.), то висновки акту перевірки з цього приводу є, на думку суду, неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (зі змінами та доп.) норми цього пункту не  поширюються  на  операції  з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Підпунктом 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 зазначеного закону передбачено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку з урахуванням особливостей,  встановлених цим Законом, у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій.

Отже, з урахуванням вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

З системного аналізу зазначених вище норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997 р. (зі змінами та доп.) вбачається, що законодавцем не ототожнюється поняття „первинний випуск (розміщення, емісія) корпоративних прав або інших цінних паперів (цільових облігацій)” з поняттям „придбання та продажу цінних паперів”.

Оскільки позивач не здійснював у перевіряємому періоді операцій з купівлі-продажу облігацій, а здійснював розміщення своїх облігацій як емітент серед первинних власників, неправомірним є визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 155 200 грн. Про правомірність викладеного свідчить й висновок спеціаліста-економіста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1995 від 14.03.2005 р.

Доказів, підтверджуючих порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.9.1 п. 7.9, п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997 р. внаслідок здійснення позивачем продажу облігацій, відповідач всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надав.

Крім того, збільшення відповідачем позивачу валового доходу за 1-й квартал 2006 року на суму 841 849 грн. внаслідок порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997 р. (із змінами та доп.) при проведенні розрахунку приросту (убутку) вартості будівельних матеріалів є неправомірним.

Так, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.

Оскільки в одному податковому періоді –1 квартал 2006 року розмір донарахованих валових витрат (3425939 грн.) значно перевищує суму донарахованих валових доходів внаслідок неврахування вартості будівельних матеріалів у незавершеному будівництві (841849 грн.), об’єкт оподаткування буде мати від’ємне значення, тому зобов’язання щодо сплати податку на прибуток у позивача в 1 кварталі 2006 року відсутні.

Враховуючи вимоги зазначеної норми закону, результати акту перевірки відповідача щодо збільшення позивачу валових витрат за 1-й квартал 2006 р. на суму 3 425 939 грн., збільшення відповідачем позивачу валових доходів за зазначений період на суму 841 849 грн., не зумовило заниження позивачем об'єкту оподаткування податку на прибуток, що свідчить про неправомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток за 1-й квартал 2006 року.

Доказів, підтверджуючих порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) відповідач всупереч вимог ст. 71 КАС України суду не надав.

Відповідно до вимог п. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов’язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб’єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтвердивши свої доводи фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 155 200 грн. та штрафних санкцій з цього податку на суму 31 040 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 04.08.2006 р. № 0030832301/0 прийнято з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс–Жилстрой” про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 04.08.2006 р. № 0030832301/0 підлягають задоволенню повністю.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Жилстрой” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

2.     Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0030832301/0 від 04.08.2006 року.

3.          Стягнути з держаного бюджету України на користь ТОВ „Альянс-Жилстрой” (65104, м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 56-А, к.3; код ЄДРПОУ 32470359; р/р 2600942011 в АППБ „Аваль”, МФО 380805) судові витрати у розмірі 3/три/грн. 40 коп.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 13.10.2006 р.

               Суддя                                                                                 Петров В.С.