Копія                                                                                                                       Справа № 2-59

                                                                                                                                 2008 р.

                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

28 лютого 2008 року           Волочиський районний суд Хмельницької області

            В складі: головуючого-судді                    Чорного С.Б.

                        при секретарі                                  Кошонько Н.С.

                        з участю адвокатів                        ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за позовом    ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  Волочиської державної нотаріальної  контори про визнання  частково недійсним договору  дарування 19/50 частини жилого будинку АДРЕСА_1,  укладеного між ОСОБА_5 та  ОСОБА_4  25.12.2001  року  та  визнання права власності на  19/100  частину  будинку,

                                                     В С Т А Н О В И В

              ОСОБА_3 звернувся  в  суд із  зазначеним позовом,  вказуючи,  що 03.11.1983  року одружився  з ОСОБА_6,  вона  почала носити його прізвище,  а він почав проживати в її  житловому  будинку,  19/50  частини  якого належало  їй на  праві  власності відповідно  до  свідоцтва про право на спадщину за  заповітом.   ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина  померла,  і при  його зверненні в нотаріальну  контору з питання оформлення спадщини  після її смерті  йому  було  відмовлено, оскільки на  день  її смерті будинок  їй не належав,  а  був нею  25.12.2001 подарований  ОСОБА_4. Він вважає, що договір дарування  будинку повинен бути частково визнаний  недійсним в зв”язку з тим,  що він  має право  на  ½ його частину, оскільки за  час проживання з ОСОБА_5 з  листопада  1983 р. він з дружиною за  спільні  кошти в  1983  році побудував  криницю,  поставив  металеву  огорожу,  в  1984 р. провів заміну  даху будинку, заасфальтував подвір”я,  в  1985 р. було проведено  водяне  опалення, обладнано водостічні  труби, в  1986 році побудував  хлів розміром 4 х 3 м, в 1987 р. провів заміну  вікон,  в 1988 р. поміняли двері  в кімнатах, в 1989 р. настелив  нову  підлогу в  будинку,  в 1996 р. побудували веранду в  будинку, проводились поточні ремонти будинку. Тому  за  час спільного  проживання вартість будинку істотно збільшилась внаслідок спільної праці та  коштів і  відповідно будинок з господарськими будівлями належав їм на праві  спільної сумісної власності.

            У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю, доповнивши, що веранду він не будував,  а лише було змінено місце розташування в ній  вікон і  дверей.

            Представник державної  нотаріальної  контори Кочаток Т.В. позов не визнала, оскільки договір дарування оформлявся згідно чинного  законодавства.

            Відповідач  ОСОБА_4 позов  не  визнала, оскільки позивач після  одруження з її  тіткою заасфальтував  доріжку, побудував криницю, поставив  огорожу,  водяне опалення, переставив  в веранді двері з  однієї в іншу сторону, поставив сарай 3 х 4 м., а літня кухня і веранда вже  були, дах не мінявся як і підлога  в  будинку.

            Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до наступного.

            Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пояснили, що ними в  особі ОСОБА_7 було куплено у попереднього власника ОСОБА_9 частину житлового  будинку по АДРЕСА_1,  інша  частина належала померлій дружині позивача, зі  слів ОСОБА_9 він разом з позивачем міняли кришу, штукатурили будинок.

            Свідок  ОСОБА_10 пояснив, що  проживає по сусідству і  йому  відомо, що позивач добудовував літню кухню, робив  погріб,  криницю, опалення, огорожу, міняв місцями вікна  і  двері в веранді, спільно  з ОСОБА_9  міняв  шифер на  хаті.

            Свідок  ОСОБА_11 пояснив, що проживає по сусідству, позивач з дружиною побудували криницю, перекрили хату, поставили огорожу, літню  кухню, штукатурили хату, зробили дорожку.

            Свідок ОСОБА_12 - технік Волочиського  БТІ, пояснила, що частки співвласників ОСОБА_6(ОСОБА_5) і ОСОБА_7 визначені в  ідеальних долях, згідно інвентарної  справи всі господарські добудови не  визначено яка з них і  кому належить,  цього не  видно і  з довідки  характеристики. По заяві  ОСОБА_6 (ОСОБА_5) в  її будинковолодіння  виходив технік БТІ в  1980  році і  на  той час  був  будинок,  веранда,  сарай і погріб під ним.

            Свідок  ОСОБА_13 пояснила, що проживає по сусідству з позивачем і  їй відомо, що до  його приходу проживати в  будинок ОСОБА_6 (ОСОБА_5) там вже  була  веранда, сараї,  погреби,  він лише  зробив  огорожу,  криницю, поміняв двері в  веранді.

            Згідно  ст.  62 СК України,  якщо майно дружини,  чоловіка за  час шлюбу істотно збільшилося у  своїй  вартості внаслідок  спільних трудових та  грошових затрат або затрат  другого з подружжя,  воно  у разі спору може  бути визнане за  рішенням  суду об»єктом права спільної  сумісної  власності подружжя. Вказане питання аналогічним чином регулювалось і  ст.  25 КпШС  України  до  01.01.2004  року.

            За життя дружини позивач не звертався в  суд для  вирішення  такого спору.

            ОСОБА_6 (ОСОБА_5) належало 19/50 частини  житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 і  земельна ділянка 0.06 га,  які вона 25.12.2001 року подарувала  ОСОБА_4 (а.с.  37) і  які їй  належали згідно рішення суду від  05.11.2001 р. (а.с.  38) і на підставі  Державного акту  від  18.12.2001 р. (а.с.  41).

            Згідно листа Волочиського БТІ  №  2231 від 17.12.2007  р. і  пояснень  техніка БТІ - свідка ОСОБА_12,  при  інвентаризації,  яка проводилась на  замовлення ОСОБА_6 17.09.1980  року, були зафіксовані відомості про цегляний  сарай літера «Б» розміром 5.93 х 2.92 м., погріб під сараєм «б» та  верандою «а» розміром 3.96 х3.04 м, чим спростовуються  доводи позивача. Вказане підтверджується також копіями документів з інвентарної  справи (а.с. 45 - 59).

            Тому суд вважає, що всі інші роботи,  на які  вказує  позивач,  а  саме: заміна  даху, вікон,  дверей, підлоги є по  своїй суті ремонтними роботами,  а асфальтування дорожки, переобладнання опалення, водостічних труб не збільшили істотно вартість будинку, тому  відсутні підстави для  визнання  будинковолодіння об»єктом права спільної сумісної  власності подружжя, як і  відсутні  підстави  для  визнання недійсним договору дарування,  укладення якого було проведено відповідно до вимог  законодавства,  в зв»язку з чим в  задоволенні позову необхідно відмовити.

            Керуючись ст. 619 ЦК України, ст. 62 СК  України,  стст. 10, 57-65, 212-215, 293 ЦПК України, суд

                                                           В И Р І Ш И В :

            відмовити  ОСОБА_3 в  його позові до ОСОБА_4, Волочиської державної  контори  про  визнання  частково недійсним договору дарування  19/50  частини жилого будинку АДРЕСА_1 від 25.12.2001  року  між ОСОБА_5 (ОСОБА_6) та  ОСОБА_4 та  визнання права  власності  на  19/100 частину  будинку.

            Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський райсуд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

            В разі  неподання в  10-денний  строк заяв про апеляційне  оскарження  або апеляційних скарг, рішення  набирає  законної  сили.

Суддя: підпис:

Копія вірна:

Суддя Волочиського

районного суду                                                                                                        Чорний С.Б.