ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2006 р. | Справа № 15/294-06-7800А |
12 год. 00 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників сторін:
від позивача – Мазур О.Б.;
від відповідачів:
1) Одеської митниці – Власенко Г.Ю.,
2) ДПІ у Подільському районі м. Києва –не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нестле Україна” до Одеської митниці та Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинними першого податкового повідомлення та першої податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Нестле Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинними першого податкового повідомлення Одеської митниці № 17/28-02/1646 від 30.06.2005 р. та першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 1/1023 від 28.04.2006 р., посилаючись на невідповідність податкового повідомлення та податкової вимоги вимогам чинного законодавства України та неправомірність визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 63 152,91 грн. та спеціального мита в розмірі 315 764,38 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 серпня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/294-06-7800А та справу призначено до судового розгляду.
Відповідач –Одеська митниця письмові заперечення щодо позову не надала, проте у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та вважає цілком правомірним винесення податкового повідомлення, у зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач –ДПІ у Подільському районі м. Києва позовні вимоги не визнає та вважає, що податкову вимогу прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити у задоволенні позову, про що зазначено у письмових запереченнях на позовну заяву.
У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
У 2004 році ТОВ „Нестле Україна” було оформлено в Чорноморській регіональній митниці вантажі бісквітної продукції, виробництва ТОВ „Сиріал Партнерс Трейдинг” (Росія), що були отримані ТОВ „Нестле Україна”. Код ТН ЗЕД 1905906000.
Листом від 30.06.2005 р. № 17/28-02/1646 Одеська митниця (правонаступник Чорноморської регіональної митниці) повідомила ТОВ „Нестле Україна” про порушення ним Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 28.11.2003 р. № СП-85/2003/52-99 „Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну бісквітної продукції незалежно від країни походження або експорту”, а саме: ТОВ „Нестле Україна” не сплачено спеціальне мито та податок на додану вартість з отриманої продукції. Так, Одеська митниця посилається на те, що по відношенню до бісквітної продукції, яка імпортується в Україну і вартість якої не перевищує 1,55 доларів США за кілограм, застосовується спеціальне мито. Таким чином, оскільки позивачем отримано продукцію, вартість якої перевищує 1,55 доларів США за кілограм, позивачу визначено суму податкового боргу, що становить 384 240, 64 грн.
28.04.2006 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято першу податкову вимогу № 1/1023 щодо сплати суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 60 145, 62 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3007,25 грн. з цього податку, а також з мита за товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності, у розмірі 360 873,60 грн. та штрафних санкцій в розмірі 18 043,69 грн.
Відповідно до п. 2.1 вищезазначеного Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 28.11.2003 р. № СП-85/2003/52-99 спеціальні заходи застосовуються шляхом запровадження справляння спеціального мита щодо імпорту в Україні бісквітної продукції, зазначеної в п. 1 цього рішення, вартість якої не перевищує 1,55 дол. США за кілограм. При цьому у зазначеному Рішенні відсутні положення щодо того, яка саме вага (нетто або брутто) має бути використана для розрахунку вартості товарів за 1 кілограм.
Як встановлено судом, Одеською митницею здійснено розрахунок вартості бісквітної продукції з урахуванням ваги брутто, що включає в себе вагу дерев’яних палет.
Відповідно до Додатку до Закону України „Про митний тариф України” від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ частина „Основні правила інтерпретації класифікації товарів” при нарахуванні сум ввізного мита, стягнених за специфічними ставками, встановленими у грошовому розмірі за кілограм маси товару або комбінованими ставками зі специфічною складовою у
грошовому розмірі за кілограм маси товару, як розрахункова база використовується маса товару з урахуванням первинної тари (упаковки) цього товару, яка невіддільна від товару до його споживання і в якій товар подається для роздрібного продажу.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що при розрахунку вартості 1 кілограму продукції загальна вага палет, що становить 825 кг, не підлягає включенню у загальну вагу брутто, оскільки бісквітна продукція подається для роздрібного продажу не у палетах. У зв'язку з цим суд вважає, що розрахунок вартості 1 кг імпортованої позивачем бісквітної продукції, зазначений позивачем у позові, є вірним, а саме:
- щодо ВМД № 500050000/4/038144 від 15.10.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -66198,27 : 5,3069 (курс валют графа 23) =12473,99 $;
вага брутто (графа 35) 8196,00-825,00 (вага палет)=7371,00 кг, 12473,99: 7371,00 кг =1,692$;
- щодо ВМД № 500050000/4/046590 від 17.12.2004 р.:
митна вартість (графа 12)-66667,13 : 5,306 (курс графа 23) =12564,48 $;
вага брутто (графа 35) 8298,00 -825,00 (вага палет)=7473,00 кг, 12564,48 : 7473,00 кг =1,68 $;
- щодо ВМД № 500050000/4/046588 від 17.12.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -69639.83 : 5,306 ( курс графа 23) =13124,73 $;
вага брутто (графа 35)8870,00 -825,00 (вага палет)=8045,00 кг, 13124,73 : 8045,00 кг =1,63 $;
- щодо ВМД № 500050000/4/045496 від 09.12.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -67120,04 : 5,3061 (курс графа 23) =12649,60 $;
вага брутто (графа 35)8870,00 -825,00 (вага палет)=8045,00 кг, 12649,60:8045,00 кг =1,57$;
- щодо ВМД № 500050000/4/038867 від 20.10.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -66549,01 : 5,3066 (курс графа 23) =12549,28 $;
вага брутто (графа 35)8196,00 -825,00 (вага палет)=7371,00 кг, 12549,28:7371,00 кг =1,70$;
- щодо ВМД № 500050000/4/038866 від 20.10.2004 р.:
митна вартість (графа 12)-66295,23 : 5,3066 (курс графа 23) =12492,98 $;
вага брутто (графа 35)8196,00 -825,00 (вага палет)=7371,00 кг, 12492,98 : 7371,00 кг =1,69$;
- щодо ВМД № 500050000/4/039078 від 21.10.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -66884,76 : 5,3066 (курс графа 23) =12604,07$;
вага брутто (графа 35) 8870,00 - 825,00 (вага палет)=8045,00 кг, 12604,07:8045,00кг =1,57 $;
- щодо ВМД № 500050000/4/039718 від 26.10.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -66493,71 : 5,3065 (курс графа 23) =13202,36 $;
вага брутто (графа 35)8196,00 -825,00 (вага палет)=7371,00 кг, 13202,36 : 7371,00 кг =1,79 $;
- щодо ВМД № 500050000/4/041432 від 09.11.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -67111,75 : 5,3063 (курс графа 23) =12647,56 $;
вага брутто (графа 35) 8870,00 - 825,00 (вага палет)=8045,00 кг, 12647,56: 8045,00кг =1,57 $;
- щодо ВМД № 500050000/4/042859 від 18.11.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -66655,09 : 5,3062 (курс графа 23) =12561,74 $;
вага брутто (графа 35)8196,00 -825,00 (вага палет) =7371,00 кг, 12561,74 : 7371,00кг =1,70 $;
- щодо ВМД № 500050000/4/043607 від 24.11.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -66830,95 : 5,3062 (курс графа 23) =12594,88 $;
вага брутто (графа 35)8502,00 -825,00 (вага палет)=7677,00 кг, 12594,88: 7677,00 кг =1,64 $;
- щодо ВМД № 500050000/4/046591 від 17.12.2004 р.:
митна вартість (графа 12) -66586,48 : 5,306 (курс графа 23) =12549,28 $;
вага брутто (графа 35)8196,00 -825,00 (вага палет)=7371,00 кг, 12549,28: 7371,00кг =1,70 $.
Так, згідно вищенаведеного розрахунку вартість 1 кілограму імпортованої позивачем бісквітної продукції становить більше ніж 1,55 доларів США.
Таким чином, підстави для застосування спеціального мита щодо імпорту в Україні бісквітної продукції до позивача відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 28.11.2003 р. № СП-85/2003/52-99 відсутні.
За таких обставин, податкове повідомлення Одеської митниці, викладено в листі від 30.06.2005 р. № 17/28-02/1646, на думку суду, є необґрунтованим.
Щодо нарахування ДПІ у Подільському районі м. Києва податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Законом України „Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну” № 332 від 22.12.1998 р. та Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 28 листопада 2003 р. №СП-85/2003/52-99 „Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну бісквітної продукції незалежно від країни походження або експорту” питання щодо донарахування податку на додану вартість у випадку застосування спеціального мита не врегульовано.
Як вбачається зі змісту податкового повідомлення Одеської митниці, підстави щодо донарахування позивачу суми ПДВ в повідомленні не вказані.
Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” №168 від 03 квітня 1997 р. для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Тобто п. 4.3 зазначеного Закону встановлено, що саме ввізне мито включається до бази оподаткування податком на додану вартість при визначенні сум податкових зобов'язань при імпорті товарів на територію України.
Відповідно до Закону України „Про єдиний митний тариф” № 2097 від 05 лютого 1992 р. ввізне мито та спеціальне мито є різними видами мита, що стягується митницею та являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
В ст. 11 Закону України „Про єдиний митний тариф” зазначається, що спеціальне мито, яке е одним із видів особливого мита, застосовується незалежно від інших видів мита. Крім того, відповідно до норм вказаного Закону спеціальне мито не включається у ціну товару при розрахунку сум податку на додану вартість.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що спеціальне мито не підлягає включенню в базу оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим донарахування позивачу суми податку на додану вартість є неправомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що податкове повідомлення Одеської митниці № 17/28-02/1646 від 30.06.2005 р. прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає визнанню нечинним. Отже, оскільки першу податкову вимогу № 1/1023 від 28.04.2006 р. винесено Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва на підставі незаконного податкового повідомлення, тому зазначена податкова вимога також підлягаю визнанню нечинною.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Нестле Україна” до Одеської митниці та Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинними першого податкового повідомлення та першої податкової вимоги задовольнити.
2. ВИЗНАТИ нечинним податкове повідомлення Одеської митниці № 17/28-02/1646 від 30.06.2005 р.
3. ВИЗНАТИ нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 1/1023 від 28.04.2006 р.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 17.10.2006 р.
Суддя Петров В.С.