У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання боргової розписки та договору про повну матеріальну відповідальність недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 31 травня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 липня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення боргу, після уточнення якого, просив на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 8 вересня 2008 року стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 6700 грн. Зазначав, що вона не виконала грошові зобов’язання за борговою розпискою, яка свідчить про новацію боргу.
ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, який потім уточнила, про визнання боргової розписки та договору про повну матеріальну відповідальність недійсними, посилаючись на те, що розписка вчинена під психологічним тиском, а договір нею не підписувався.
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 31 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 липня 2011 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 6700 грн., судовий збір у розмірі 67 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 393 грн. 96 коп.
Не погодившись, ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою, у якій ставить питання про скасування вказаних судових рішень, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, та просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами установлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_1 і працювала продавцем магазину «Калина» у с.Іванківці Новоушицького району Хмельницької області. У лютому 2010 року було виявлено нестачу, у зв’язку з чим ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 розписку про отримання у позику 6700 грн.
Задовольняючи первісний позов, суди виходили з того, що у даному випадку мала місце новація боргу, що виник із трудових правовідносин.
Проте, з такими висновками погодитися не можна.
Новація – це спосіб припинення зобов’язання за домовленістю сторін про зміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч.2 ст. 604 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або іншої підстави, може бути замінено позиковим зобов’язанням.
Юридичною підставою договору позики, що виникає при новації, буде угода сторін про припинення первісного зобов’язання.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не існувало цивільно-правових зобов’язань, які припинено з наступною заміною на позикове зобов’язання.
Таким чином, суди помилково дійшли висновку про те, що має місце новація боргу, який виник із трудових правовідносин, у позикове зобов’язання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог про визнання боргової розписки та договору про повну матеріальну відповідальність недійсними, суди виходили із їх недоведеності.
По суті правильно відмовивши у зустрічному позові, суди неправильно визначилися з підставами такої відмови.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Таким чином, розписка має значення доказу, який оцінюється судом в порядку ст. 212 ЦПК України і не може визнаватися недійсним, на що суди уваги не звернули.
Стаття 135-1 КЗпП України передбачає укладення письмових договорів з працівниками про повну матеріальну відповідальність.
Із висновку експерта №58 П від 16.05.2011 року вбачається, що підпис у договорі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 08.09.2008 року в графі підписи сторін договору від імені ОСОБА_2 - виконано не нею, а іншою особою.
Судами не перевірено, чи є такий договір укладеним.
Згідно з ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст. 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.
Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 31 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 липня 2011 року - скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : М.П. Пшонка
Судді : Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана