У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комарівці» (далі – ТОВ «Комарівці»), відділу Держкомзему в Барському районі Вінницької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, визнання незаконною та скасування державної реєстрації договорів оренди землі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 13 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона на підставі договорів оренди землі від 29 березня 2007 року передала у строкове платне користування відповідачу належні їй на праві власності земельні ділянки площею відповідно 1,3556 га і 0,7427 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте укладені договори оренди земельних ділянок не містять однієї із істотних умов договору, а саме умову щодо об’єкта оренди (місце розташування і розмір), відсутні план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, що є підставою для визнання таких договорів недійсними. Крім того, ТОВ «Комарівці» при укладенні договорів оренди земельних ділянок не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просила визнати недійсними договори оренди землі від 29 березня 2007 року, визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію цих договорів.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 13 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 червня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі договорів оренди землі від 29 березня 2007 року передала у строкове платне користування ТОВ «Комарівці» належні їй на праві власності земельні ділянки площею відповідно 1,3556 га і 0,7427 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 7-8, 13).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року «Про оренду землі» (далі – Закон) істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об’єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Невід’ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки є відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об’єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що договори оренди земельних ділянок було зареєстровано Вінницькою регіональною філією державного підприємства «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 4 червня 2007 року за №040782200178 та №040782200179.
Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою від 25 грудня 1998 року №2073 (далі – Порядок), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Згідно з п. 5 Порядку для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди; план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб. Крім цих документів до заяви додаються: акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість – у разі не визначення їх у натурі; проект відведення земельної ділянки – у разі надання її в оренду зі зміною цільового призначення.
Оскільки до договорів оренди земельних ділянок були додані копії Державних актів на право власності на землю позивачки, які містять план-схему кожної із належних їй земельних ділянок, суди вірно вважали, що сторонами була погоджена така істотна умова договору як предмет договору.
Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що на момент вчинення державної реєстрації оспорювані договори відповідали вимогам законодавства щодо їх форми, змісту, містили необхідний перелік умов, що відповідає вимогам ст. 15 Закону. Договори оренди підписані сторонами, що свідчать про вільне волевиявлення сторін, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, з моменту укладення договорів до часу звернення до суду ОСОБА_6 не ставила вимоги про визнання їх недійсними, про порушення орендарем їх умов та прав орендодавця.
При розгляді справи судами дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 13 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана