У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 2 листопада 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,

Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства «Комерсант-Україна» (далі – ПАТ «Комерсант-Україна») про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та інших виплат за касаційними скаргами ОСОБА_6, ПАТ «Комерсант-Україна» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня           2011 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював у відповідача на посаді фотокореспондента. За час його роботи керівництво ПАТ «Комерсант-Україна» системно допускало порушення вимог трудового законодавства, тому він подав заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем, що передбачає виплату вихідної допомоги згідно зі ст. 44 КЗпП України. Проте позивача було звільнено без виплати вихідної допомоги, тому ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з оплати праці у вихідні та надурочні дні у розмірі 760 грн., заборгованість із заробітної плати за час перебування у щорічній відпустці у 2009 році у розмірі 1 814 грн. 93 коп., компенсацію невикористаної частини відпустки в розмірі 18 339 грн. 95 коп., вихідну допомогу в розмірі 14 642 грн. 16 коп., всього     35 557 грн. 04 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від            30 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Комерсант-Україна» на його користь 31 252 грн. 64 коп., у тому числі заборгованість з оплати праці у вихідні та надурочні дні у розмірі 760 грн., заборгованість із заробітної плати за час перебування у щорічній відпустці у 2009 році у розмірі 1 814 грн. 93 коп., компенсацію невикористаної частини відпустки в розмірі 14 035 грн. 55 коп., вихідну допомогу в розмірі 14 642 грн. 16 коп.; у решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від            26 травня 2011 року рішення районного суду скасовано частково, у задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення вихідної допомоги відмовлено; у решті – рішення суду залишено без змін.

    У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. У касаційній скарзі ПАТ «Комерсант-Україна» просить змінити судові рішення, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що з 2 червня 2005 року ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді фотокореспондента відділу фотослужби на підставі трудового договору №12 від 1 червня 2005 року (а. с. 175, 176).

22 грудня 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням з 10 січня 2010 року за ч. 3      ст. 38 КЗпП України у зв’язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства (а. с. 12), проте наказом від 11 січня        2010 року його було звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням без виплати вихідної допомоги    (а. с. 13).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по заробітній платі у вихідні дні та надурочно, заборгованості по заробітній платі за час перебування у щорічній відпустці у 2009 році, компенсації за невикористану відпустку, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність такої заборгованості, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення вихідної допомоги, обґрунтовано виходив із того, що відповідач самостійно змінив підстави звільнення позивача, зазначені у його заяві про звільнення, проте ОСОБА_6 у встановленому законом порядку наказ про звільнення в частині підстав його звільнення не оскаржував.

Під час розгляду справи апеляційним судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в касаційних скаргах доводи є необґрунтованими та правильність висновків судів не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг ОСОБА_6 та ПАТ «Комерсант-Україна».

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_6, приватного акціонерного товариства «Комерсант-Україна» відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від       26 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий     М.П. Пшонка

Судді: Л.М. Мазур

М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Т.О. Писана