У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Головуючого: Пшонки М.П.
Суддів: Мазур Л.М. Писаної Т.О.
Макарчука М.А. Леванчука А.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Виноградівська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім’єю, встановлення факту перебування на утриманні та визнання права на спадкування,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з вищезазначеним позовом, яким просив встановити факт проживання однією сім’єю зі спадкодавцем ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_6 понад п’ять років, встановити факт перебування спадкодавця ОСОБА_5 на протязі тривалого часу на повному його утриманні і визнати за ним право на спадкування за законом спадщини, що відкрилась внаслідок смерті спадкодавців ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_6, мотивуючи тим, що понад вісім років він проживав зі спадкодавцем однією сім’єю, вели спільне господарство, надавали допомогу один одному.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2011 року, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_3 однією сім’єю з ОСОБА_5 та факт перебування спадкодавця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, та залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права і залишити в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 цього ж Кодексу фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 3 СК України сім' ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Місцевим судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_2 померла ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_5.
Місцевим судом також встановлено, що позивач періодично надавав допомогу спадкодавцям, але не проживав із ними в одному будинку і не був пов'язаний спільним побутом. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив із того, що позивач проживав у в АДРЕСА_1 і не доказав належними та допустимими доказами факт його проживання зі спадкодавцями однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Досліджуючи подані сторонами докази, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що позивачем доведено лише факт надання спадкодавцям епізодичної допомоги, не проживання зі спадкодавцями однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини і обґрунтовано відмовив у позові.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із доведеності заявлених вимог.
З таким висновком апеляційного суду погодить не можна, оскільки в порушення вимог ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1-2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд, не досліджуючи нових доказів, вдався до необґрунтованої переоцінки поданих сторонами доказів, в тому числі показів свідків, яких не допитував, і при цьому не врахував заперечення відповідача про те, що позивач проживав у власному будинку в цьому ж населеному пункті.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення місцевого суду з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 травня 2011 року скасувати та залишити в силі рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А.Макарчук
Т.О. Писана
А.О. Леванчук