У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до малолітньої ОСОБА_3, як спадкоємця боржника, інтереси якої представляє ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитною угодою, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» на рішення апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2008 року ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк», правонаступником якого є ВАТ «Платинум Банк», звернулось до суду з позовом до малолітньої ОСОБА_3, як спадкоємця боржника, інтереси якої представляє ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитною угодою, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
З урахуванням уточнених позовних вимог, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_6 № 1.06070469 від 14 липня 2006 року у сумі 423 315 грн. 07 коп. та за договором про кредитування поточного рахунку ( овердрафту) НОМЕР_1 від 14 липня 2006 року у сумі 23 874 грн. 44 коп., а також звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та виселити зі спірної квартири всіх мешканців.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2010 року позов публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про стягнення боргу за кредитною угодою, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 423 315 грн. 07 коп. та звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а також стягнуто заборгованість за договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) в розмірі 23 874 грн. 44 коп.; виселено ОСОБА_4 разом із неповнолітньою ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1; вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2011 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову публічному акціонерному товариству «Платинум Банк» в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини. Пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців , які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Судами встановлено, що 14 липня 2006 року між ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» та ОСОБА_6 укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого останній отримав кредит для придбання у власність квартири АДРЕСА_1 у розмірі 33 000 доларів США строком користування на 180 місяців на умовах сплати 11 % річних.
14 липня 2006 року між ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» та ОСОБА_6 також було укладено договір про кредитування поточного рахунку (овердрафт), відповідно до якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії шляхом кредитування поточного рахунку НОМЕР_2.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит 14 липня 2006 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_6 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, що належала йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2006 року.
Пунктом 1.3 договору іпотеки передбачено, що іпотека забезпечує повне виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати основної суми боргу, сплати відсотків за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором та договором іпотеки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Спадкоємцем майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 липня 2007 року стала його дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
13 грудня 2006 року та 3 серпня 2007 року ОСОБА_4 – мати ОСОБА_3 на адресу банку надсилала повідомлення про смерть ОСОБА_8 ( а.с. 20, 177)
11 жовтня 2007 року позивач у порядку ст. 1281 ЦК України надіслав до спадкоємиці померлого ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_4 вимогу щодо добровільної сплати банку суми заборгованості по кредиту та відсотках, а також штрафних санкцій, нарахованих за порушення кредитних зобов’язань.
Зазначена претензія Банку залишена відповідачем без реагування.
Відповідно до розрахунку позивача, борг відповідача по кредиту становить 32 083,76 доларів США, що еквівалентно - 254305 грн. 51 коп., сума заборгованості по сплаті процентів - 5959,35 доларів США, що еквівалентно - 47 235 грн. 60 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 121 773 грн. 97 коп., а всього 323 315 грн. 07 коп.; за договором кредитування поточного рахунку заборгованість становить - 23 874 грн. 44 коп.
Тому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову Банку в позові про стягнення боргу за кредитною угодою, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, апеляційний суд виходив з того, що позичальник за укладеним з банком кредитним договором помер, про що позивача було повідомлено 13 грудня 2006 року, однак банк до спадкоємця з вимогою про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся лише 22 січня 2008 року , тобто у встановлений законом строк не пред’явив вимоги до відповідачки як спадкоємця позичальника, що прийняла спадщину, а тому відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України позбавлений права такої вимоги. Погашення ОСОБА_4 у добровільному порядку до липня 2007 року заборгованості за кредитним договором, укладеним її покійним чоловіком не свідчить про переривання визначеного законом шестимісячного строку та свідчить про те, що банк міг дізнатися про відкриття спадщини.
З наведених вище підстав, апеляційний суд виходив і відмовляючи Банку в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте, з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна, оскільки неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» в силу іпотеки іпотеко держатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності ( права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Отже, у цьому разі правила ст. 1281 ЦК України щодо строку пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців не застосовується до зобов’язань, забезпечених іпотекою.
Звертаючись до суду із зазначеним позов, банк зазначав, що виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1 , у зв’язку з чим просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2006 року та за договором кредитування поточного рахунку від 14 липня 2006 року, а також звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів із спірної квартири ( а.с. 191-195).
Проте, апеляційний суд, вирішуючи справу та відмовляючи у позові, у порушення ст. ст. 213, 214, 309 ЦПК України на вищезазначені норми закону та обставини справи уваги не звернув, належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та помилково дійшов висновку про те, що до зобов’язань, забезпечених іпотекою також застосовуються положення ст. 1281 ЦК України, при цьому не з’ясувавши прав та обов’язків іпотекодавця за укладеним між банком та боржником іпотечним договором, хоча з’ясування цих обставин має значення для правильного вирішення справи й відповідно неправильно застосував правила ст. 1281 ЦК України щодо строку пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців до зобов’язань, забезпечених іпотекою.
Оскільки апеляційним судом допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
При новому розгляді справи суду також слід належним чином перевірити доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_3, щодо відсутності порушень кредитних зобов’язань до дня смерті ОСОБА_6, у зв’язку з чим дослідити обґрунтованість нарахування штрафних санкцій після смерті боржника та правомірність звернення стягнення на предмет іпотеки, правильно встановити розмір відповідальності спадкоємців з урахуванням вимог ст. 1218 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
Г.В. Юровська