У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Макарчука М.А.,
Маляренка А.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки, застави, договору про відступлення права вимоги, стягнення грошової суми за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 вересня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про виведення приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 із застави.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення коштів, посилаючись на те, що 10 червня 2008 року між ним та банком укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким банк передав йому свої права як кредитора за генеральною кредитною угодою від 24 жовтня 2005 року.
У січні 2011року, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними генеральної кредитної угод від 24 жовтня 2005 року і всіх договорів, які виступили в якості її забезпечення, визнання недійсним договору про відступлення права вимоги між ОСОБА_3 і банком від 10 червня 2008 року та повернення ОСОБА_3 1 048 255 грн., посилаючись на те, що вищезазначені угоди укладалися з порушення норм чинного законодавства, а саме, у банка була відсутня індивідуальна ліцензія Національного Банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні зобов’язань за кредитним договором. Крім того, договір іпотеки укладений без урахування інтересів малолітньої ОСОБА_5, за якою визнано право користування АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки. Договір відступлення права вимоги був укладений без дозволу органу опіки й піклування. Посилаючись на ці обставини, позивачі просили визнати недійсними кредитні договори, договори іпотеки, застави, договір про відступлення права вимоги та стягнути на користь ОСОБА_3 1 048 255 грн., сплачених банку при укладенні договору про відступлення права вимоги.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 квітня 2011 року позов задоволено у повному обсязі.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 вересня 2011 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при укладені договорів було дотримано норми чинного законодавства, при укладенні договору іпотеки не було порушено права малолітньої ОСОБА_6, оскільки вона має лише право користування квартирою, що є предметом іпотеки. Крім того, при укладенні договорів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не перевищило своїх повноважень, оскільки у відповідача наявні Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій та письмовий дозвіл НБУ на здійснення кредитних операцій.
Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України вірно визначився з характером спірних правовідносин, надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Оскільки зі змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: А.В. Маляренко
М.А. Макарчук