У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Макарчука М.А., Маляренка А.В.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс» (далі - АСТ «АИС-Поліс»), товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі – ТДВ «СК «Кредо») про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, стягнення судових витрат, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс», товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення судових витрат, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, АСТ «АИС-Поліс», ТДВ «СК «Кредо» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, стягнення судових витрат.
В обґрунтування позову зазначала, що 15 квітня 2008 року о 17 годині 30 хвилин на перетині проспекту 1 Травня та вулиці Таганрозької у м. Маріуполі автомобіль Форд, номерний знак НОМЕР_1, що належав їй на праві власності та перебував під керуванням її сина ОСОБА_6 зіткнувся з автомобілем Джиллі, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Причиною ДТП стало невиконання відповідачем вимог пп. 2.3 б, 16.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджено постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 червня 2008 року, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу. За оцінкою спеціаліста – автотоварознавця вартість відновлювального ремонту її автомобіля складає 130 569 грн. 36 коп. У порядку позасудового вирішення спору відповідач частково відшкодував завдану їй шкоду в сумі 48 543 грн., що еквівалентно 10 000 доларів США, а ТДВ «СК «Кредо» сплатило їй, як власнику автомобіля страхове відшкодування в сумі 24 990 грн. Посилаючись на зазначене, просила стягнути на свою користь з відповідача залишок невиплаченої їй матеріальної шкоди в розмірі 57 036 грн. 36 коп., а також відшкодувати завдану моральну шкоду, яку вона оцінила в розмірі 5 000 грн. Крім того, також просила стягнути з відповідача понесені нею витрати по оплаті послуг експерта в розмірі 500 грн., витрати, пов’язані з оплатою наданої юридичної допомоги в розмірі 1 000 грн., а також судові витрати.
В ході судового розгляду ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_7 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 64 269 грн. 65 коп. як різницю між загальною сумою фактичних витрат на відновлювальний ремонт у розмірі 134 802 грн. 65 коп. і виплаченими сумами відповідачем і страховою компанією, а також 10 000 грн. завданої моральної шкоди та 2500 грн. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із заявленим позовом, ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 26 065 грн. 17 коп., з яких 20 495 грн. 45 коп. - матеріальна шкода, завдана транспортному засобу та визначена за оцінкою автотоварознавчого дослідження, 2 295 грн. 24 коп. – втрата товарної вартості його автомобіля, 2 500 грн. – витрат на правову допомогу, 10 000 грн. завданої моральної шкоди та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначав, що з постановою про адміністративну відповідальність, складеною щодо нього не погоджується та вважає винним у ДТП ОСОБА_6, незаконними діями якого завдана матеріальна шкода його автомобілю. Крім того, зазначав, що АСК «АИС-Поліс» йому сплачено страхове відшкодування в розмірі 19 000 грн., у зв’язку з чим різницю між завданою шкодою та виплаченою страховою компанією просив стягнути з ОСОБА_6, а також 505 грн. вартості товарознавчого дослідження, 10 000 грн. моральної шкоди, витрати понесені за оплату отриманої правової допомоги та судові витрати.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачки 57 036 грн. 36 коп. у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 500 грн. витрат на проведення товарознавчого дослідження, 1 933 грн. 49 коп. витрат на правову допомогу, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 59 499 грн. 85 коп.; стягнуто з ТОВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_3 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 8 грн. 50 коп. судового збору, 16 грн. 95 коп. витрат на правову допомогу, а всього 525 грн. 45 коп., а також на користь держави стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 7 грн. 50 коп.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 570 грн. 36 коп. та з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 72 грн. 33 коп.; в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено; зобов’язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_4 пошкоджені в результаті дорожньо-транспортної пригоди складові частини автомобіля після відшкодування шкоди.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та АСТ «АИС-Поліс», ТОВ «СК «Кредо» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами встановлено, що 15 квітня 2008 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Форд, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля Джиллі, номерний знак НОМЕР_2, який належав на праві власності ОСОБА_4 Унаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою інспектора відділення з оформлення ДТП при УДАЇ ГУМУС України в Донецькій області від 30 травня 2008 року відносно ОСОБА_6 за фактом травмування ОСОБА_4 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками ст. 286 КК України на підстав п. 2 ст. 6 КПК України. У мотивувальній частині цієї постанови вказано, що причину ДТП – невиконання водієм ОСОБА_4 пп. 2.3.б , 16.5 Правил дорожнього руху України .
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 червня 2008 року, залишено без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, у зв’язку із порушенням пп. 2.3 б, 16.5 Правил ДРУ і на нього накладено штраф в сумі 68 грн.
Таким чином винні дії ОСОБА_4 встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення та відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України є обов’язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань чи мали місце події та чи вчинені вони цією особою .
Відповідно до висновку експертної оцінки транспортного засобу станом на 21 серпня 2008 року вартість транспортного засобу, що належав на праві власності позивачці становила 116 615 грн. 07 коп. ( а.с. 1109-114).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки вина ОСОБА_4 встановлена постановою про адміністративне правопорушення та відповідно до висновку спеціаліста – автотоварознавця від 28 квітня 2008 року № 225 вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належного позивачці автомобіля становить 130 569 грн. 36 коп., а також враховуючи те, що ТОВ «СК «Кредо» на користь позивачки сплачено страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн. та відповідачем добровільно відшкодовано 48 543 грн., відповідно до вимог ч. 1 ст. 1188, ст. ст. 1192, 1194 ЦК України на користь позивачки з ОСОБА_4 підлягає стягненню різниця невідшкодованої суми в розмірі 57 036 грн. 36 коп., а позивачка зобов’язана після отримання цієї суми відшкодування передати ОСОБА_4 пошкоджені складові частини автомобіля.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що винним у ДТП є саме ОСОБА_4, вина ОСОБА_6 у ДТП не встановлена, тому підстави для покладення на нього обов’язку по відшкодування завданої шкоди відсутні.
Проте погодитися з такими висновками суду не модна.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, при вирішенні питання про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасному з’ясуванню підлягає й питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальні за шкоду. майна
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди при настанні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, послався на звіт спеціаліста товарознавця № 225 від 28 квітня 2008 року, яким вартість відновлювального ремонту визначена у розмірі 130 569 грн. 36 коп. з урахуванням того, що ринкова вартість автомобіля на момент ДТП становила 127 373 грн. 63 коп. ( а.с. 26-27).
Згідно з п. 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортну засобу, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження, якщо вартість відновлювального ремонту транспортного засобу не менша за його ринкову вартість.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначав, що звіт спеціаліста автотоварознавця № 225 від 28 квітня 2008 року в силу положень Закону України «Про судову експертизу», Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", а також положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 є неналежним доказом підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля, оскільки експертом невірно визначена ринкова вартість автомобіля на час ДТП, а також при визначенні розміру завданої шкоди не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля.
Так, зокрема, у висновку звіту спеціаліста - автотоварознавця № 225 від 28 квітня 2008 року ринкова вартість автомобіля значно завищена та при його проведенні спеціалістом не враховано того, що на дату ДПТ ринкова вартість автомобіля була значно менша від встановленої суми вартості відновлювального ремонту, визначеної в розмірі 130 569 грн. 36 коп., й відповідно до цього на користь позивачки з урахуванням вже отриманої суми страхового відшкодування в розмірі 24 990 грн. та сплаченої ним добровільно в розмірі 48 543 грн. має бути стягнута значно менша сума.
Проте, суд належним чином цих доводів не перевірив і не дав належної оцінки обставинам справи, які мають істотне значення для справи, чим порушив вимоги ст. 212 ЦПК України.
Зокрема, судом не вирішено питання про те, чи є цей звіт належним засобом доказування та чи відповідає він вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 в частині визначення розміру матеріального збитку при настанні дорожньо-транспортної пригоди, при умові, що належним джерелом інформації для проведення експертизи можуть слугувати лише офіційні джерела, зокрема основним з них є періодичний довідник «Бюлетень автотоварознавця», за даними якого ринкова вартість аналогічного автомобіля позивачки у 2008 році складала приблизно 85 000 грн. й відповідно залишено без уваги доводи відповідача про те, що визначена у висновку звіту № 225 від 28 квітня 2008 року ринкова вартість автомобіля у 2008 року не відповідає його дійсній вартості з урахування коефіцієнту зносу та розрахована шляхом отримання інформації з мережі Інтернет та її розмір 127 373 грн. 63 коп. є значно завищений.
Крім того, відповідно до експертної оцінки судового експерта, зробленої у 2004 році у МРЕВ УДАІ при постановці автомобіля позивачка на облік його ринкова вартість складала 116 615 грн. 07 коп.
Таким чином, суди зважаючи на те, що відповідач оспорював саме розмір майнової шкоди, що підлягає стягненню з нього на користь позивачки, у порушення вимог ст. ст. 10, 212 ЦПК України не відреагував на його доводи щодо розміру збитків, які підлягають відшкодуванню і при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди, фактично не встановив розмір матеріального збитку, який має підтверджуватись належним засобом доказування та встановивши, що вартість відновлювального ремонту є більшою, ніж ринкова вартість пошкодженого автомобіля на час ДТП, не вирішив питання про те, чи не підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки саме ринкова (реальна) вартість пошкодженого автомобіля.
Оскільки судом допущені порушення норм процесуального і матеріального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 26 серпня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська