У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Макарчука М.А., Маляренка А.В.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство» гандбольний клуб «Мотор» про зміну формулювання причин звільнення, внесення змін до запису у трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство» гандбольний клуб «Мотор», який в подальшому уточнила та просила змінити формулювання причин звільнення, внести зміни до запису у трудову книжку, стягнути заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу, середній заробіток за час затримки розрахунку та відшкодувати моральну шкоду.
В обґрунтування позову зазначала, що 1 травня 2006 року між нею та ВАТ «Мотор Січ» укладено строковий трудовий договір – контракт терміном дії до 1 травня 2010 року. Згідно з умовами цього контракту, відповідач взяв на себе зобов’язання по виплаті їй щомісячної заробітної плати в розмірі 3 500 доларів США з 1 червня 2007 року по 1 червня 2010 року, однак свої зобов’язання з 1 червня 2007 року не виконує, заробітну плату у повному об’ємі не сплачує, а також не виплатив їй відпускні за травень 2008 року, що стало підставою подачі нею 9 червня 2008 року заяви про звільнення.
Наказом № 1006 від 2 липня 2008 року по підприємству її було звільнено з 1 липня 2008 року за власним бажанням. Проте, пізніше цей наказ скасовано, оскільки заяви про звільнення до ТОВ «Мотор Січ» за власним бажанням вона не подавала.
Посилаючись на зазначене, просила визнати укладений з нею 1 травня 2005 року контракт розірваним з 2 лютого 2008 року, стягнути з ВАТ «Мотор Січ» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 58 520 грн., вихідну допомогу в сумі 80 850 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 26 950 грн. та компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 26 950 грн., а також зобов’язати ВАТ «Мотор Січ» видати їй трудову книжку та внести до неї запис про звільнення на підставі ст. 39 КЗпП України.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 про зміну формулювання причин звільнення, внесення змін до запису у трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди задоволено частково: розірвано строковий договір, укладений 1 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Мотор Січ» з 2 липня 2008 року, зазначивши підставою звільнення ст. 39 КЗпП України; зобов’язано ВАТ «Мотор Січ» видати ОСОБА_3 трудову книжку з внесенням до неї запису про її звільнення за ст. 39 КЗпП України; стягнуто з ВАТ «Мотор Січ» на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 334 524 грн. 09 коп., вихідну допомогу в сумі 99 803 грн. 52 коп.; допущено негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 35 175 грн.; вирішено питання про судові витрати; у решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2011 року рішення Комсомольського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення, внесення змін до запису у трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ВАТ «Мотор Січ» було укладено строковий трудовий договір, умови якого в повному обсязі ВАТ «Мотор Січ» не виконувались.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з того, що трудові відносини між ОСОБА_3 і ВАТ «Мотор Січ» ґрунтувалися на укладеному між ВАТ «Мотор Січ» та позивачкою 4 вересня 2002 року безстроковому трудовому договорі та наказі товариства № 1159 про прийняття її на роботу на посаду гандболіста у підрозділ 101 СК «Мотор Січ» з посадовим окладом 800 грн., а пізніше переведення в межах того ж структурного підрозділу - СК «Мотор Січ», відділ 101 на посаду спортсмена –професіонала з окладом 960 грн.; доказів зміни чи припинення безстрокового трудового договору сторонами не надано.
Однак, з такими висновками судів повністю погодитись не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судами встановлено, що наказом (розпорядженням) ВАТ «Мотор Січ» № 1159 від 4 вересня 2002 року ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду гандболіста до спортивного комплексу «Мотор Січ», відділ 101 з посадовим окладом 800 грн. ( т.1, а.с. 78) та у подальшому наказом № 3448 від 1 серпня 2003 року переведено в межах того ж СК «Мотор Січ» на посаду спортсмена – професіонала з гандболу з посадовим окладом 960 грн. ( т. 1, а.с. 79).
1 травня 2006 року між ВАТ «Мотор Січ», що надалі іменується «Підприємство» в особі президента гандбольного клубу «Мотор» Покатова О.В. і ОСОБА_3 укладено строковий трудовий договір - контракт, за умовами якого позивачка взяла на себе зобов’язання по виконанню трудових обов’язків на посаді гандболіста жіночої гандбольної команди «Мотор» м. Запоріжжя з 1 травня 2006 року по 1 червня 2010 року ( т. 1, а.с. 5-7). Особливими умовами до контракту (а.с.8) визначено, що гандболіст ОСОБА_3 в період з 1 травня 2006 року по 1 червня 2010 року отримує додаткову зарплату в розмірі з 1 травня 2006 року по 1 червня 2007 року – 1000 доларів США, з 1 червня 2007 року по 1 червня 2010 року – 3 500 доларів США, а також компенсацію за житло по закінченню дії контракту у розмірі 25 000 доларів США. Цей контракт та особливі умови до нього підписано президентом ГК «Мотор» Покатовим О.В. та директором СК «Мотор Січ» Сичьовим Ю.В. ( т. 1 , а.с. 5-8).
9 червня 2008 року ОСОБА_3 подала заяву на ім’я президента гандбольного клубу «Мотор» Покатова О.В. про звільнення її з посади у зв’язку з невиконанням гандбольним клубом умов контракту щодо виплати в повному об’ємі обумовленої контрактом заробітної плати за лютий-травень 2008 року та невиплату відпускних.
Наказом ВАТ «Мотор Січ» № 1006 від 2 липня 2008 року ОСОБА_3 звільнено з посади спортсмена –професіонала з гандболу з підрозділу СК «Мотор Січ» ВАТ «Мотор Січ» за власним бажанням.
Наказом ВАТ «Мотор Січ» № 114 від 27 жовтня 2008 року скасовано наказ № 1006 від 1 липня 2008 року про припинення трудового договору з ОСОБА_3, як виданого помилково, а запис у трудовій книжці анульовано.
Крім того, згідно з штатним розкладом від 1 квітня 2008 року спеціалістів СК «Мотор Січ», відділ 101 у складі гандбольної команди «Мотор» на посаді спортсмена-професіонала з гандболу з посадовим окладом в розмірі 2 090 грн. значилась ОСОБА_3 ( т. 1 , а.с 91-92).
Відповідно до п. 2.1 статуту ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство» Гандбольний клуб «Мотор» є юридичною особою, а відповідно до п. 1.1 Положення СК «Мотор Січ» ВАТ «Мотор Січ» є структурною одиницею ВАТ «Мотор Січ» без права юридичної особи
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що заробітна плата їй виплачувалась за контрактом не в повному обсязі; про прийняття наказу від 27 жовтня 2008 року та про скасування наказу про її звільнення ОСОБА_3 дізналась вже після подачі 29 жовтня 2008 року позовної заяви до суду.
Проте суди, у порушення вимог чинного процесуального права цих доводів позивачки належним чином не перевірили та не дали їм відповідної оцінки.
Відповідно п. 3.5.1 Положення до повноважень директора ГК «Мотор» та СК «Мотор Січ» належало право укладати контракти, трудові договори.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ВАТ «Мотор Січ» посилалось на те, що контракт, укладений з ОСОБА_3 носить цивільно-правовий характер, і ВАТ «Мотор Січ» не повинен нести відповідальність за його невиконання, оскільки, затвердженим на 2008 рік штатним розкладом СК «Мотор Січ» не передбачалась ні посада «гандболіст» на яку прийнята позивачка за контрактом, ні визначений у контракті розмір заробітної плати (окладу) та доплати, до цих правовідносин не можуть бути застосовані вимоги ст. 39 КЗпП України.
За таких обставин суди при розгляді справи не в повній мірі встановили, з ким саме існували трудові відносини позивача, чи могла позивачка перебувати одночасно у трудових відносинах з ВАТ «Мотор Січ» на підставі безстрокового трудового договору, і з ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство» гандбольний клуб «Мотор» на умовах строкового контракту, чи оспорювався укладений між ВАТ «Мотор Січ» та позивачкою трудовий договір (контракт) від 1 травня 2006 року й відповідно до цього належним чином не визначились хто саме має нести відповідальність за невиконання умов цього контракту.
Оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2011 року та рішення Комсомольського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана
Г.В. Юровська