Справа №761/26519/23

н/п 1-кп/766/2876/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 року  м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді  ОСОБА_1 ,

секретаря  ОСОБА_2

прокурорів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників  ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого  ОСОБА_7

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Херсоні, кримінальне провадження внесене до ЄРДР №22023000000000511 від 22.05.2023 року за обвинуваченням  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду в м.Києві від 13.04.2023 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» без визначення розміру застави, який був востаннє продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області до 27.03.2025 року включно.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ризики, які стали передумовою для його обрання не зменшились та не змінились, а також тяжкістю злочину, який йому інкримінується.

Крім того, 07.03.2025 року на адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №22023000000000511 від 22.05.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або заставу.

В обґрунтування клопотання зіслався на наступне.

ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він під час окупації міста Херсона військовими формуваннями Російської Федерації в період з червня 2022 року по листопад 2022 року на посаді «начальника вокзала станции «Херсон» «Государственного унитарного предприятия «Херсонская железная дорога» забезпечував функціювання залізничного транспорту на окупованій території. 12.04.2023 року ОСОБА_7 був затриманий в якості підозрюваного уповноваженою особою ГСУ СБ України, в порядку ст. 208, 615 КПК України, а 13.04.2023 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Між тим, вважає, що ризики, про наявність яких зазначено прокурором, суттєво зменшились. Також прокурором не доведено, що з`явилися нові ризики, які можуть виправдати неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу .

11.11.2022 року місто Херсон було звільнене Збройними силами України, переважна частина осіб які співпрацювали із владою Російської Федерації виїхали на лівобережжя Херсонщини. Тобто, ОСОБА_7 , дійсно мав реальну можливість покинути місто та виїхати до окупованої лівобережної частини Херсонської області, чим він не скористався. Весь час, до моменту його затримання співробітниками УСБУ, ОСОБА_7 перебував за місцем постійного проживання разом із сім`єю та не виїздив за межі міста Херсона. 12.04.2023 року він безпідставно, в порушення вимог ст.ст. 208, 615 КПК України був затриманий правоохоронними органами. Стороною обвинувачення не надано жодних доказів того, що ОСОБА_7 дійсно мав намір виїхати за межі України або на окуповану територію (матеріали НСРД, покази свідків, замовлення квитків тощо).

Сторона захисту наполягає, що з урахуванням розташування лінії бойового зіткнення по лінії розмежування - річці Дніпро, інтенсивності бойових дій у вказані зоні, фактичної заборони виїзду чоловіків віком від 18 до 60 років за межі України, обвинувачений ОСОБА_7 фізично не може вчинити дій на які вказує прокурор.

Зазначає, що безпідставним є твердження прокурора про можливість обвинуваченого знищити предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження, оскільки вони вилучені під час обшуків.

Звертає увагу, що у обвинуваченні висунутому ОСОБА_7 не міститься навіть натяку на вчинення кримінального правопорушення у змові з іншими співучасниками.

Крім того, всі свідки допитані слідчим із застосуванням відеозйомки, а сам обвинувачений не заперечує, що дійсно зайняв посаду начальника вокзалу станції «Херсон», лише спростовуючи її добровільне зайняття та обсяг покладених на нього обов`язків (забезпечення функціонування залізничного транспорту).

Вказує, що на окрему увагу заслуговує посилання на обізнаність ОСОБА_7 з кримінальним законодавством. Хоча сторона обвинувачення і не надала жодних доказів такому твердженню, слід зазначити, що ОСОБА_7 деякий час працював у МРЕВ, тобто здійснював діяльність з реєстрації транспортних засобів та не мав жодного відношення до оперативно-розшукової або кримінально- правової сфери.

Враховуючи викладене, вважає безпідставним посилання прокурора на існування зазначених ризиків.

Прокурор стверджує, що ОСОБА_7 може повідомляти спільникам, про те, що правоохоронними органами виявлені факти їх злочинної діяльності, що унеможливить їх притягнення до кримінальної відповідальності.

Однак, ОСОБА_7 не відомо про те, які саме факти протиправної діяльності інших осіб виявлені правоохоронними органами та кого саме правоохоронні органи вважають його спільниками та мають намір притягнути до кримінальної відповідальності. Більш того, він сам надавав покази щодо діяльності ГУП «Херсонская железная дорога».

Наведений ризик носить абстрактний характер, так як об`єктивно зрозуміло, що ОСОБА_7 не може надавати покази щодо інших осіб та одночасно попереджати їх про притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо можливості вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення правопорушення в якому він обвинувачується, зазначає, що злочин передбачений ч. 1 ст. 111-2 КК України (з урахуванням обставин викладених в обвинувальному акті) може вчинятись лише на окупованій території. Є абсолютно незрозумілим, яким чином ОСОБА_7 , при умові застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, може продовжувати вчиняти злочин у якому підозрюється, а саме забезпечити безперешкодне переміщення через залізничний вокзал, станцію «Херсон» військової техніки та особового складу держави-агресора. Щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, то слід вказати, що «інше» кримінальне правопорушення можливо вчинити навіть знаходячись в умовах ізоляції від суспільства.

Просить звернути увагу суду на те, що обвинувачений ОСОБА_7 має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.

Таким чином, сторона захисту вважає, що під час перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, зі спливом значного проміжку часу, ризики передбачені ст. 177 КПК України суттєво зменшились, а існування нових ризиків прокурором в судових засіданнях не наведено.

На підставі викладеного, просить задовольнити клопотання захисника ОСОБА_5 та змінити обвинуваченому у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 чи заставу.

В обґрунтування клопотання жодні матеріали не подані.

Обвинувачений в судовому засіданні та його захисники заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді «тримання під вартою» та просили їх клопотання задовольнити і змінити запобіжний захід на більш м`якийчи визначити заставу, посилаючись на відсутність жодних ризиків заявлених у клопотанні прокурора.

У судовому засіданні прокурори просили їх клопотання задовольнити та заперечували щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, просили відмовити в його задоволенні, оскільки після обрання запобіжного заходу, ризики не зменшились.

Заслухавши доводи сторін, з`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст.201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

На переконання суду, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Суд вважає, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме: змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Наведені стороною захисту та обвинуваченим аргументи, на переконання суду, не свідчать про те, що обставини, які були враховані слідчим суддею 13.04.2023 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави ОСОБА_7 , об`єктивно змінилися настільки суттєво, що це обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу.

Щодо сімейного стану, а саме, що одружений та перебування на утриманні дитини, це не може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу, оскільки жодними доказами сторона захисту не підтвердила, що хтось із членів сім`ї обвинуваченого потребує сторонньої допомоги чи опіки і окрім самого обвинуваченого її не може бути надано. Щодо наявності місця реєстрації, де можливо обрати домашній арешт та позитивно характеризуючих відомостей, то ці відомості не є новими обставинами, більш того, які б підтверджували значне зменшення або зникнення встановлених раніше ризиків. Також судом враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання захисника про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м`який, задоволенню не підлягає, оскільки сторона захисту та обвинувачений не довели наявності таких нових обставин, які б підтверджували значне зменшення або зникнення встановлених раніше ризиків або появу інших суттєвих обставин, що враховуються під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою виходячи з наступного.

Як встановлено зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 13.04.2023 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави ОСОБА_7 , слідчим суддею враховано про наявність вагомих доказів про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України та встановлено наявність ризиків вказаних в ухвалі, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; враховуючи особу ОСОБА_7 , відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, а посилання на наявність зареєстрованого шлюбу, наявність місця проживання, не зменшує заявлених ризиків; також судом враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Тому, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам можливості обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились. Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, судовий розгляд не завершено.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 16.05.2025)

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1

ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

Керуючись ст. ст. 176-178,183, 194, 201, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання захисників та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу – задовольнити.

Продовжити строк «тримання під вартою»  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, на 60 днів до 16.05.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Київський слідчий ізоляторі.

СуддяОСОБА_1