ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 рокуСправа №160/25728/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «ШИНОПТТОРГ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: 25.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «ШИНОПТТОРГ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300018/1 від 28.06.2024;

-визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000117 від 28.06.2024, видану Дніпровською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією №24UA11011000410U2 від 27.06.2024, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25728/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15 жовтня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією від №24UA11011000410U2 від 27.06.2024 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Шиноптторг», ідентифікаційний код: 40472114, є юридичною особою, яка зареєстрована 10.05.2016.

Види економічної діяльності позивача: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням • 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність; 63.12 Веб-портали; 73.11 Рекламні агентства.

Судом встановлено, що 15.03.2023 позивач як покупець та SHANDONG HAOHUA TIRE CO, Ltd (Китай) як продавець уклали контракт №03152023 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.

Пунктом 2.1 Контракту визначено, що загальна сума контракту складається зі всіх сум інвойсів або проформ-інвойсів.

Відповідно до пункту 4.1 Контракту умови поставки товару вказуються у проформі-інвойсі або в інвойсі для кожної конкретної партії. За погодженням сторін зазначені в проформі або інвойсі умови можуть змінюватися, а кінцеві умови постачання зазначаються в інвойсі.

Судом встановлено, що сторони контракту погодили наступні умови поставки: FOB, QINGDAO.

Згідно з пунктом 7.1 Контракту порядок оплати за договором здійснюється наступним чином: на банківський рахунок продавця Покупець перераховує 30% від загальної вартості Товару, вказаної у проформі-інвойсі протягом 7 робочих днів після отримання на електронну адресу проформи-інвойсу та залишкову частину від загальної вартості товару, зазначену в інвойсі, протягом 40 днів після дати Коносаменту. Порядок оплати може змінюватися за згодою сторін та буде відображатися у проформі-інвойсі.

18 лютого 2024 року «SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD» (Продавець, Китай), виставило позивачу рахунок-проформу (proforma invoice) №EU2-LO-LV-20240218 на суму 29 610,00 доларів США, кількість товару 220 шт.

В подальшому, Позивач та Продавець погодили Специфікацію №6 від 07 березня 2024 року до Контракту №03152023 від 15.03.2023, внаслідок чого «SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD» (Продавець) направило Позивачу рахунок-фактуру (commercial invoice) №EU2-LO-LV-20240218 від 08.03.2024 на суму 29 318,00 доларів США, кількість Товару 218 шт. (остаточна погоджена сума та кількість товару у Специфікації №6 від 07.03.2024).

Позивачем здійснено оплату повної вартості товару за Специфікацією №6 від 07.03.2024 згідно інвойса (commercial invoice) №EU2-LO-LV-20240218 від 08.03.2024 на суму 29 318,00 доларів США, що підтверджується оплатами (SWIFT) від 20.02.2024 на суму 14805,00 доларів США; від 01.05.2024 р. на суму 10 345,00 доларів США; від 02.05.2024 р. на суму 4 168,00 доларів США.

Відповідно до Договору №12/04-23 транспортного експедирування від 12.04.2023, укладеного ТОВ «Торгівельний будинок «Шиноптторг» (Клієнт) з ТОВ «Мультимодал контейнер сервіс» (Експедитор), на підставі оформленої Заявки №14/03/24 на перевезення вантажу від 14.03.2024 до договору №12/04-23 від 12.04.2023 та виставленого рахунку на оплату №72 від 25.06.2024, останнім надано транспортно-експедиційні послуги з перевезення за загальну суму 162 202,00 грн., за наступним маршрутом: міжнародний морський фрахт за маршрутом Циндао (Китай) – Чорноморськ (Україна), конт. MSKU 5934104.

Позивач оплатив надані Експедитором транспортно-експедиційні послуги з перевезення в повному обсязі на підставі рахунку на оплату №72 від 25.06.2024, що підтверджується платіжними інструкціями  №7611 від 14.08.2024 та №7491 від 19.07.2024.

27 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Шиноптторг» з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, у кількості 218 штук, а саме: «Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, безкамерні, а саме: 315/70R22.5 154/150 M 20PR S201 -10 шт.; 385/65R22.5 160 L 20PR T706- 88 штук; 385/65R22.5 160 L 20PR S201 – 10 шт.; 315/80R22.5 156/150 M 20PR D801 – 50 шт.; 315/80R22.5 157/154 M 20PR S201 – 20 шт.; 315/70R22.5 154/150 M 20PR D801 – 40 шт., торговельна марка: «LANVIGATOR», здійснило митне декларування шляхом подання до Дніпровської митниці (надалі по тексту – Відповідач/Митниця) електронної митної декларації (форми МД-6) №24UA110110004010U2 від 27.06.2024 (надалі по тексту - ЕМД №24UA11011000410U2).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені  ст. 53 МК України  документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:

- контракт №03152023 від 15.03.2023;

- специфікацію №6 від 07.03.2024 до контракту №03152023 від 15.03.2023 (кількість товару - 218 шт. на суму 29 318,00 доларів США);

- рахунок-проформу (proforma-invoice) №EU2-LO-LV-20240218 від 18.02.2024 (кількість товару - 220 шт., на суму 29 610,00 доларів США);

-рахунок-фактуру (commercial invoice) №EU2-LO-LV-2020218 від 08.03.2024 (кількість товару -218 шт., на суму 29 318,00 доларів США);

- swift від 20.02.2024 на суму 14 805,00 доларів США, оплата згідно з контрактом №03152023 від 15.03.2023 року;

- swift від 01.05.2024 на суму 10 345,00 доларів США, оплата згідно з контрактом №03152023 від 15.03.2023;

- swift від 02.05.2024 на суму 4 168,00 доларів США, оплата згідно з контрактом №03152023 від 15.03.2023;

- сертифікат про походження товару (certificate of origin) №24C3707A1483/00260R від 15.03.2024;

- пакувальний лист (packing list) №б/н від 08.03.2024;

-коносамент (bill of lading) №SZACM24020010 від 22.03.2024;

- міжнародна товарно-транспортна накладна (international consignment note) №4104 від 25.06.2024;

- прайс - лист "SHANDONG HAOHUA TIRE CO., LTD." № б/н від 06.03.2024;

- Лист Maersk Ukraine від 18.06.2024 щодо відсутності вільних місць на сервісі баржі за маршрутом Контстанца-Рені;

- рахунок на оплату №72 від 25.06.2024 на суму 162 202,00 грн;

- договір №12/04-23 транспортного експедирування від 12.04.2023;

- заявку №14/03/24 на перевезення вантажу від 14.06.2024 до договору №12/04-23 від 12.04.2023;

- заява ТОВ «Форстранс Україна» (щодо заміни водія);

- копія митної декларації країни відправлення N№431020240000057741 від 17.03.2024;

- сертифікат якості (certificate of quality) Т-07255/0 від 18.10.2023.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

28.06.2024 Дніпровською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300018/1 від 28.06.2024, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товарів (2б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), заявлену позивачем митну вартість товарів в митній декларації №24UA110110004010U2 скоригував до рівня 191,4623 доларів США за одиницю, що призвело до переплати позивачем мита на суму 23 939, 73 грн. та податку на додану вартість на суму 73 187, 16 грн на загальну суму 103 126, 89 грн.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000117.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA11011000404046U0.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її  декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України  митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті,  це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за  оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього  Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган  наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій  статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя  статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може  бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у  пункті 2  частини першої  статті 57  цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями  статей 58  і  59  цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (ч. 1 ст. 60 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 60 МК України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60 МК України).

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60 МК України).

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених  частиною шостою статті 54  цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених  частиною третьою  статті 53  цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до  розділу Х цього Кодексу  в розмірі, визначеному  митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до  глави 4 цього Кодексу  або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені  статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої  статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій  статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Щодо твердження митного органу про неможливість визначення правильності проведення оплат за Контрактом №03152023 від 15.03.2023, а також неможливості проведення ідентифікації оплат за наданими платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що сторонами контракту в рахунку-проформі (proforma invoice) №EU2-LO-LV-20240218 від 18.02.2024 погоджувалося постачання товару у кількості 220 шт. на суму 29 610,00 доларів США, але в подальшому сторони контракту погодили поставку товару у кількості 218 шт. на суму 29 318,00 доларів США, що підтверджується наданою Специфікацією №6 від 07 березня 2024 року.

На підставі укаладеної специфікації позивачу було виставлено рахунок №EU2-LO-LV-20240218 від 08.03.2024 на суму 29 318,00 доларів США з остаточно погодженою сторонами кількістю товару та його вартістю.

Позивач здійснив оплату у сумі 14 805,00 доларів США (swift від 20.02.2024, призначення платежу: оплата згідно з контрактом №03152023 від 15.03.2023), що становить 50% від погодженої Сторонами суми у рахунку-проформі №EU2-LO-LV-20240218 від 18.02.2024 на суму 29 610,00 доларів США.

В подальшому оплата здійснювалася позивачем за виставленим йому інвойсом №EU2-LO-LV-20240218 від 08.03.2024. Зокрема, позивачем здійснено 2(дві) оплати: 01.05.2024 - на суму 10 345,00 доларів США; 02.05.2024 - на суму 4 168,00 доларів США.

Сума трьох платежів складає разом 29 318,00 доларів США, що відповідає зазначеній у рахунку-фактурі №EU2-LO-LV-20240218 від 08.03.2024 вартості товару, митне оформлення якого здійснювалося в спірних правовідносинах.

Відтак, не відповідають дійсності твердження відповідача про відсутність відомостей про ціну, що фактично була сплачена за Товар.

Щодо доводів відповідача відносно неможливості проведення ідентифікації оплат за контрактом №03152023 від 15.03.2023 через відсутність посилання у банківських платіжних документах «swift» на рахунок-проформу.

Як вже було встановлено в ході розгляду справи, позивачем здійснено в повному обсязі розрахунки за поставлений товар на підставі Специфікації №6 від 07.03.2024 та інвойсу від 08.03.2024 №EU2-LO-LV-20240218 на законтрактовану суму 29318,00 доларів США.

Суд не приймає до уваги як підставу неврахування митним органом банківських платіжних документів доводи про те, що платіжні документи містять посилання лише на контракт, що унеможливлює їх ідентифікацію з оцінюваними товарами, з огляду на таке.

Так, сума переказів по всім трьом платіжним документам разом (29 318,00 доларів США) відповідає сумі вартості товарів, зазначеній у рахунку-фактурі №EU2-LO-LV-20240218 від 08.03.2024.

Також, відповідно до п.26 розділу ІІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів. Такий банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства, про що робить запис на зворотному боці платіжного доручення.

Тому перевірка правильності заповнення платіжних доручень не належить до повноважень митного органу, а є виключною компетенцією банку, який здійснював відповідне перерахування коштів.

Щодо зазначених в оскаржуваному рішенні розбіжностей у товаро-супровідних документах на товар щодо кінцевого порту призначення.  

Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що у рахунку-фактурі від 08.03.2024 №EU2-LO-LV-20240218 порт призначення зазначено Reni, Ukraine, а у рахунку-проформі від 18.02.2024 №EU2-LO-LV-20240218 - Constanta, Румунія.

З цього приводу суд зазначає, що рахунок-фактура та рахунок-проформа, перш за все, є платіжними документами, а не документами, в яких погоджуються умови перевезення. Крім того, рахунки на оплату товару виставляються постачальником товару, а не перевізником чи Експедитором.

Відтак, рахунок-фактура та рахунок-проформа не можуть бути джерелом інформації щодо портів призначення чи перевалки товару.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, згідно із заявкою на перевезення №14/03-/24 від 14.03.2024 до договору транспортного експедирування від 12.04.2023 №12/04-23 морське перевезення товару здійснюється за наступним маршрутом: порт QINGDAO (Китай) – порт Рені (Україна) або порт Чорноморськ, Україна.

У наданому до оформлення коносаменті від 21.06.2024 №PHCNDCHK18/138, складеному в порту перевалки, місцем доставки зазначено порт Чорноморськ, а в коносаменті від 22.03.2024 №SZACM24020010 від 22.03.2024 – порт Рені.

При цьому, за листа морського оператору Maersk Ukraine від 18.06.2024 вбачається, що у зв`язку із нестачею вільних місць на сервісі баржі за маршрутом Констанца-Рені контейнер MRSU5934104 за коносаментом 236828711 (домашній номер коносаменту SZACM24020010) було завантажено на судно до Чорноморську.

У рахунку на оплату фрахту №72 від 25.06.2024 зазначено, що міжнародний морський фрахт здійснюється за маршрутом Циндао(Китай) – порт Чорноморськ (Україна). Вартість послуг за вказаним маршрутом становить 162202,00 грн. Зазначені витрати на транспортування були включені до митної вартості товару, що відображено в декларації митної вартості.

Відтак, не знайшли свого підтвердження зазначені в оскаржувані рішення твердження про наявність розбіжностей в транспортних документах щодо порту призначення.

Щодо тверджень відповідача про те, що у наданій до митного оформлення декларації країні відправлення від 17.03.2024 №431020240000057741 у графі транспортний документ зазначено номер 236828711, а дкларантом під кодом 0705 зазначено коносамент від 22.03.2024 SZACM24020010.

З цього приводу суд зазначає таке.

Експортна декларація країни відправлення не є основним документом на підтвердження митної вартості оцінюваного товару, а право на її витребування виникає у митного органу виключно в разі доведення обставин наявності розбіжностей в основних документах.

Крім того, декларація країни відправлення заповнюється постачальником, а не позивачем.

В митній декларації позивачем зазначено номер того коносаменту, який було ним отримано від Експедитора, з яким у позивача укладеного договір на організацію перевезення вантажу.

Враховуючи викладене, суд не вбачає наявності розбіжностей в поданих позивачем до оформлення документах, а зазначені відповідачем у спірному рішенні зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA110110/2024/300018/1 від 28.06.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

З огляду на те, що митна вартість оцінюваних товарів могла бути визначена згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України, у відповідача не було підстав для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300018/1 від 28.06.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300018/1 від 28.06.2024 та визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000117 від 28.06.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6056,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «ШИНОПТТОРГ» (місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, ідентифікаційний код: 40472114) до Дніпровської митниці  (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ідентифікаційний код: 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110110/2024/300018/1 від 28.06.2024.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2024/000117 від 28.06.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ідентифікаційний код: 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «ШИНОПТТОРГ» (місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, ідентифікаційний код: 40472114)  судові витрати в розмірі 6056,00 гривень (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                     А.О. Сластьон