КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1395/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:  Кащук А.М.     

Суддя-доповідач:  Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                         Твердохліб В.А.,

суддів                                                              Бужак Н.П., Троян Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про нарахування та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни з 01.08.2010 року по 01.02.2011 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Рішення суду першої інстанції прийняте у порядку скороченого провадження.

              Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Позивач  є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

                 Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про наявність у Позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України  «Про соціальний захист дітей війни» з 01.08.2010 року по 01.02.2011 року.

Статтею 198 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної  скарги має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі або визнати постанову суду  нечинною і закрити провадження у справі має право.

Згідно зі ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених  відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу,

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Апелянтом не наведено жодних підстав, з яких провадження у даній справі  підлягає закритттю, а тому вимоги апеляційної скарги  щодо закриття провадження у справі задоволенню не підлягають, як такі, що не грунтуються на чинному адміністративному процесуальному законодавстві.   

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 183-2, 198, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, колегія суддів,-  

У Х В А Л И Л А :

           Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області  залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2011 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                               

Судді: