Справа№ 1806/2-372/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2011року Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Катрич О.М., при секретарі Хвостик Я.С., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння та зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора про часткове визнання договору довічного утримання недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи його тим, що домоволодіння, розташоване за адресою: м.Суми, вул.3-я Продольна, 46 в м. Суми належить на праві власності їй 59/100 частина згідно договору довічного утримання від 21.12.1995 року, брату- відповідачу ОСОБА_3 – 1/6 частина згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.07.1991 року та їх померлій матері ОСОБА_4 146/600 часток згідно свідоцтва про право власності від 12.07.1991 року.
21.12.1995 року між нею та матір»ю було підписано договір довічного утримання, на підставі якого вона передала їй у власність 59/100 частини жилого будинку, а саме жилу кімнату № 1-6, пл.. 20,8 кв.м, веранду № 1-1, 6,9 м.кв., коридор № 1-2, пл.. 2,9 кв.м, тамбур 1 1, пл.. 1,9 кв.м, кухню «Б», сараї «В», «Д», «Е», вбиральню «Г», огорожу 1-4. Таким чином, материна частина зменшилася 5/6-59/100= 500/600-354/600=146/600 частин домоволодіння. 15.01.2009 року ОСОБА_4 померла, після чого відкрилася спадщина на спадкове майно- 146/600 частин вказаного вище домоволодіння. Вона з братом єдині спадкоємці першої черги і по закону їх частки є рівними. Тому вважає, що доля кожного з них складає після смерті матері по 73/600 частин (146/600:2) і просить суд визнати за нею право власності на 73/600 частин домоволодіння, розташованого за адресою: м.Суми, вул.3-я Продольна, 46 в м. Суми .
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали і просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 після отримання висновків судової будівельно-технічної експертизи позов визнав, але подав зустрічний позов з уточненнями до нього, в якому зазначив, що не погоджується з тим, що його мати відповідно до договору довічного утримання передала сестрі у власність конкретні приміщення, не запитавши його згоди, порушивши таким чином положення ст. 358 ЦК України. Тому просить суд визнати договір довічного утримання від 21.12.1995 року в частині розпорядження конкретними приміщеннями недійсним і визнати за ним право власності на 173/600 частини, що дорівнює 16,9 кв.м житлового будинку літ. «А-1» з прибудовами за умови прийняття ним Ѕ частини спадщини від померлої ОСОБА_4
В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом та його представник позовні вимоги підтримали і просять їх задовольнити.
Відповідач за зустрічним позовом вимоги визнала частково, а саме не заперечувала про визнання права власності за ОСОБА_3 на Ѕ частину домоволодіння , а що стосується визнання частково договору довічного утримання недійсним, то вважає, що по-перше, позивач пропустив строк звернення до суду, а тому необхідно застосувати строки позовної давності. Позивач за зустрічним позовом не погоджується з такою позицією відповідачки, вказуючи ,що про цей договір він дізнався , коли звернувся до нотаріальної контори у 2009 році після смерті матері. Той факт, що у нього був примірник документу, який належить матері з зазначеним того, що вона передала сестрі у власність 59/100 частини домоволодіння не доводить того факту , що він повинен бути обізнаним з його змістом, адже в його примірнику і в інвентаризаційній справі така запис відсутня.
Представник ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Просив розглядати справу без його участі. У вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Просив розглядати справу без його участі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали цивільної та інвентаризаційної справи № 55616, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як було встановлено в судовому засіданні, що домоволодіння, розташоване за адресою: м.Суми, вул.3-я Продольна, 46 в м. Суми належить на праві власності ОСОБА_1 в розмірі 59/100 частини згідно договору довічного утримання від 21.12.1995 року, посвідченого нотаріусом 2-ї ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_5 (а.с.11), відповідачу ОСОБА_3 належить на праві власності 1/6 частина згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.07.1991 року, виданого нотаріусом 2-ї ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с.15) та їх померлій матері ОСОБА_4 146/600 часток згідно свідоцтва про право власності від 12.07.1991 року, виданого нотаріусом 2-ї ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_6 (а.с.14) Вказане підтверджується ,
окрім цих документів, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ОСОБА_2 БТІ» та копією технічного паспорту на жилий будинок (а.с.6-10) Згідно свідоцтв про смерть батько сторін- Федорченко С.І. помер 15.12.1990 року, а їх мати ОСОБА_4 померла 15.01.2009 року (а.с.12,13)
Так, як убачається з договору довічного утримання від 21.12.1995 року ОСОБА_4 передала у власність доньки- Грунчевої Г.С. належній їй згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 2-ї ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою від 12.07.1991 року № 1-2592 свідоцтва про право особистої власності на частину 59/100 жилого будинку з відповідною частиною надвірних господарчих та побутових будівель, розташованого за адресою: м.Суми, вул.3-я Продольна, 46 в м. Суми. В конкретне користування ОСОБА_1 переходять 59/100 частини жилого будинку з надвірними будівлями, які в цілому складаються з жилої кімнати № 1-6, пл.. 20,8 кв.м, веранди № 1-1, 6,9 м.кв., коридора № 1-2, пл.. 2,9 кв.м, тамбура 1 , пл. 1,9 кв.м, кухню «Б», сараїв «В», «Д», «Е», вбиральню «Г», огорожу 1-3,1/2 частини забора № 6. (а.с.11)
Після підписання цього договору частина спадщини померлої ОСОБА_4 зменшилася і склала 146/600 частини (5/6-59/100= 500/600-354/600=146/600) домоволодіння
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2297/2298/2299 від 22.07.2011 року в ідеальних долях частки домоволодіння № 46 по вул.. 3-я Продольна в м. Суми , які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за умови факту прийняття спадщини по Ѕ за кожним із них після смерті матері ОСОБА_4 становлять: за ОСОБА_3- 173/600 часток домоволодіння, за ОСОБА_1 427/600 часток цього домоволодіння. На ідеальну частку ОСОБА_1 підлягає виділенню 41,5 кв.м житлового будинку з прибудовами, на ідеальну частук ОСОБА_3 підлягає виділенню 16,9 кв.м житлового будинку з прибудовами. Розділ по173/600 та 427/600 часток цього жилого будинку з виділенням окремих ізольованих приміщень співвласникам неможливий. (а.с. 110-114) Сторони погодилися з вказаним висновком експерта ОСОБА_7
Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються ЦК України 1963 року та 2003 року.
Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. У ч.1 ст. 1261, ч.1 ст. 1267 цього кодексу визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Отже, враховуючи положення вище перелічених статей ЦК України, за позивачкою-відповідачкою ОСОБА_1 та відповідачем-позивачем ОСОБА_3 повинно бути визнано право власності по 73/600 частин домоволодіння № 46 по вул.. 3-я Продольна в м. Суми після померлої матері ОСОБА_4 ,що є по Ѕ частини від частини власності, яка належала матері. Згідно висновку експерта ОСОБА_3 вже є власником 100/600(або 1/6 частини будинку), а ОСОБА_1 є також власником 354/600 (або 59/100 частин будинку).
Що ж стосується позовної вимоги про визнання договору довічного утримання від 21.12.1995 року недійсним в частині розпорядження ОСОБА_4 конкретними приміщеннями , яка передала у користування ОСОБА_1 жилу кімнату № 1-6, пл.. 20,8 кв.м, веранду № 1-1, 6,9 м.кв., коридор № 1-2, пл.. 2,9 кв.м, тамбур 1 1, пл.. 1,9 кв.м, кухню «Б», сараї «В», «Д», «Е», вбиральню «Г», огорожу 1-4, то вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 425 ЦК України 1963 року за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
Так, ОСОБА_3, не оспорюючи самого факту передачі матір»ю 59/100 частин домоволодіння його сестрі- Грунчевій Г.С. не згоден з тим, що мати передала сестрі у власність конкретні приміщення, не запитавши його згоди, порушивши таким чином положення ст. 358 ЦК України. Суд не може погодитися з такими доводами позивача , оскільки померла ОСОБА_4 передала у власність тільки частку 59/100 домоволодіння , а не вищевказані приміщення та будівлі, натомість жилу кімнату № 1-6, пл.. 20,8 кв.м, веранду № 1-1, 6,9 м.кв., коридор № 1-2, пл.. 2,9 кв.м, тамбур 1 , пл.. 1,9 кв.м, кухню «Б», сараї «В», «Д», «Е», вбиральню «Г», огорожу 1-4 було передано у користування . Як визначено у ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у справі спільної часткової власності. На час укладення договору довічного утримання у 1995 році ОСОБА_4 була власником 5/6 частини домоволодіння згідно свідоцтва про власність від 12.07.1991 року. (а.с.29)
Разом з цим, договір довічного утримання був укладений у 1995 році, тобто за правилами ЦК України 1963 року і позивач помилково застосовує до спірних правовідносин положення ЦК України 2003 року. Суд приймає до уваги посилання відповідачки- Грунчевої Г.С. та її представника на п.55 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 14.06.1994 року № 18/5, в якому визначено, що при посвідченні договорів довічного утримання частини майна не застосовуються правила, викладені в абзаці 1 п.40 цієї Інструкції щодо повідомлення та отримання згоди інших співвласників. Згідно ст. 60 ЦК 1963 року недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини. У зв»язку з викладеним, немає у суду підстав визнавати частково договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 недійсним , тим паче що ОСОБА_3 не заперечує самого факту його укладання.
Стосовно застосування строків позовної давності з приводу звернення ОСОБА_3 до суду про визнання договору довічного утримання від 1995 року частково недійсним ,то суд вважає, що давність у даному випадку не може бути застосована.
Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, як убачається з копії спадкової справи після померлої ОСОБА_4, 19.06.2009 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття
спадщини після матері , але свідоцтво не було видано, а сторонам запропоновано звернутися до суду. Після цього, ОСОБА_3 29.10.2009 року звернувся до нотаріальної контори з вимогою письмово роз»яснити, з яких причин він до цього часу не отримав свідоцтво про право власності за законом, але відповідь надана не була. (а. с.47,37) Як пояснював в судовому засіданні ОСОБА_3 про договір довічного утримання він дізнався тільки у 2009 році у нотаріальній конторі, але це не відповідає дійсності, так як в судовому засіданні був оглянутий примірник померлої матері- свідоцтва про прийняття спадщини від 12.07.1991 року, на зворотній стороні якого було зазначено, що 21.12.1995 року мати відчужила частину 59/100 свого майна дочці- Грунчевої ОСОБА_8 цей примірник і надав суду ОСОБА_3, який у нього зберігається і нічого , на думку суду, не заважало позивачу ознайомитися з написами на ньому. Що ж стосується обізнаності позивача щодо самого змісту цього договору (який він до речі і оспорює) , то суд вважає , що ОСОБА_3 не міг знати конкретного змісту договору довічного утримання, так як у матеріалах інвентаризаційної справи відсутня заява ОСОБА_3 на його ознайомлення, видачі будь-яких документів з цієї справи. Тому, суд вважає, що саме у 2009 році ОСОБА_3 дізнався про зміст договору довічного утримання, не погодившись з ним ,скористався правом звернення до суду.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 68 грн. 62 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави судовий збір в сумі 188 грн. 20 коп. за визнання за ним право власності на частину домоволодіння.
Керуючись ст.ст. 370 ч.2,1220, 1261,1278 ЦК України 2003 року, 60 ЦК України 1963 року, ст.ст.120, 152, 158 ЗК України , ст.ст.10, 60, 88, 208, 213, 223 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 73/600 частин домоволодіння, розташованого за адресою: м. Суми, вул. 3-я Продольна, буд. № 46 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої 15.01.2009 року.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 73/600 частин домоволодіння, розташованого за адресою: м. Суми, вул. 3-я Продольна, буд. № 46 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої 15.01.2009 року
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 68 грн. 62 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави судовий збір в сумі 188 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Катрич